ДО ЮВІЛЕЮ АВТОРА ФАНТАСТИЧНОЇ ОПЕРИ «ДЕМОН»
Слова з заголовка нашого оповідання належать Антону Рубінштейну – видатному композитору ХIХ століття, ім’я якого відоме шанувальникам класичної музики в усьому світі. Однак, мало хто, за винятком, мабуть, дослідників творчості славетного піаніста, знайомий із його батьківщиною.
Земля, де народився та зростав майбутній музичний геній, загубилася на теренах колишньої Подільської губернії, нині – Рибницького району Придністров’я, і називається цей затишний куточок – село Вихватинці.
Урочисті заходи, присвячені 195-й річниці від дня народження піаніста, а також 30-річчю місцевого музею, були організовані партією «Оновлення» в межах проекту «Мої великі земляки» спільно з Рибницьким управлінням культури та співробітниками музею композитора. Подія відбулася в будинку-музеї села, колишньому двокласному народному музичному училищі, яке тут збудували в 1901 році коштом Антона Рубінштейна.
ІСТОРІЯ І СЬОГОДЕННЯ СІЛЬСЬКОГО МУЗЕЮ
Старенька одноповерхова будівля (рік народження свідчить сам за себе), в кількох приміщеннях якої зберігається понад 2 тисячі експонатів, приваблює небайдужих туристів близького й далекого зарубіжжя, а також придністровських мандрівників.
Разом із завідувачем Оленою Бондаренко ми перегорнули кілька сторінок історії та повернулися в 1901 рік. От що розповіла Олена Іванівна:
«У Вихватинцях за заповітом та на кошти Рубінштейна в 1901-му було відкрите двокласне Народне училище його імені. Ініціатором будівництва виступив тоді професор П. І. Грязнов, один із землевласників Вихватинців. Він писав листи дирекції Російського музичного товариства, в яких пропонував у дарунок власну земельну ділянку, на якій ще збереглися руїни того будиночка, де народився Антон Григорович. Землевласник запропонував дирекції збудувати на цьому місці народну школу імені композитора, якої дуже потребувало населення».
Після багатьох перипетій відкриття двокласного Народного училища відбулося, як належить, в урочистій атмосфері, з молебнем, церемонією освячення, хресним ходом.
Після Жовтневої революції в будівлі розміщувалася загальноосвітня школа, а з 1973-го – районна дитяча музична школа ім. Антона Рубінштейна. З 1994-го в історичній будівлі школи розташувався музей композитора та історії села Вихватинці.
На фасаді будівлі з обох сторін від вхідних дверей висять мармурові меморіальні дошки, на яких висічені інформативний та пам’ятний написи молдавською та російською мовами:
«28 листопада 1829 року в с. Вихватинці народився видатний російський композитор і піаніст Антон Григорович Рубінштейн. Ця школа збудована його коштом у 1901 році».
До головного входу ведуть широкі сходи. Переступивши поріг цієї будівлі, ніби потрапляєш до особливого світу, де можна відчути атмосферу давніх часів, зв’язок поколінь, людської та історичної пам’яті.
Одна зала присвячена композиторові, і про нього прочитаєте трохи нижче.
А у другій залі увага відвідувачів зосереджується на матеріалах, що стосуються безпосередньо історії села.
Третя зала розповідає про його мешканців, учасників Великої Вітчизняної війни та про захисників Придністров’я.
У МУЗЕЙНИХ КІМНАТАХ
Зайшовши до першої музейної зали, ми з подивом зупинилися біля незвичайного старовинного інструмента – чорного роялю, оздобленого різьбленими декоративними елементами. Виявилося, що його виготовили в 1886 році (дата вказана на внутрішній стороні кришки), і на ньому грав сам Антон Рубінштейн.
А ще побачили оригінал портрета Антона Григоровича, його особисті речі (портмоне, портсигар, мундштук, ніж для розрізання паперу, чорнильницю), а також книги з нотами до опер «Демон», «Купець Калашников», «Фераморс», «Горюша» (видавництва Юркенсона, Москва), його посмертну маску, зліпок правої руки композитора, барельєф, виготовлений друзями композитора до 50-річчя його творчої діяльності. Цікавий факт: багато експонатів потрапили сюди саме з фондів музею Ленінградської консерваторії, тієї самої, яку наш земляк і заснував.
РЯДКИ З БІОГРАФІЇ КОМПОЗИТОРА
Антон Григорович Рубінштейн був особистістю воістину ренесансного масштабу. Його могутній талант проявився в багатьох царинах, пов’язаних із музикою. Видатний піаніст, він багато концертував у Росії, Європі та Америці; залишив сотні творів. Музикант створив Російське музичне товариство (РМТ) і керував ним, Рубінштейн диригував першими симфонічними концертами цього співтовариства, присвятив багато часу просвітницькій та благодійній діяльності, викладав і читав лекції. З його ініціативи в Петербурзі була заснована перша російська консерваторія.
СІМ’Я. ПОЧАТОК ТВОРЧОГО ШЛЯХУ
Рубінштейн народився в заможній єврейській родині у 1829 році. Його батько, купець другої гільдії, був родом із Бердичева, містечка у Волинській губернії (нині – Житомирська область), мати походила з Прусської Сілезії, тож другою мовою в сім’ї була німецька. Антон мав молодшого брата Миколу – обдарованого піаніста, який заснував у Москві другу російську консерваторію й очолив московське відділення РМТ. Дві сестри Антона також були причетні до музики: одна стала викладачем музики, інша – камерною співачкою. Сім’я Рубінштейнів хрестилася та прийняла православ’я, коли маленькому Антону було два роки.
Перші уроки музики малому синові дала мама, а з восьмирічного віку хлопчик почав навчатися у найкращого педагога Москви – Олександра Івановича Віллуана. Публічний виступ 10-річного піаніста вперше відбувся у благодійному концерті. У 1840 році Віллуан повіз учня в Париж, вступати до консерваторії. Проте Антон у консерваторію так і не вступив, зате познайомився з Фридериком Шопеном і Ференцем Лістом, який назвав його «своїм наступником» і порадив вирушити в турне Європою.
Так розпочалася кар’єра Рубінштейна-піаніста. Він поїхав із Віллуаном до Німеччини. Звідти – в Голландію, Англію, Норвегію, Швецію, потім в Австрію, Саксонію та Пруссію, виступив практично при всіх дворах європейських можновладців.
Повернулися вони до Москви через два з половиною роки; через рік, 1844-го, мати повезла його і молодшого сина Миколу в Берлін, де обидва брали уроки у знаменитого майстра контрапункту Зігфріда Дена – того самого, в якого навчався Михайло Глінка. Потім шляхи матері та сина розійшлися: мати з Миколою повернулася до Москви, отримавши звістку про розорення та смерть чоловіка. А 17-річний Антон вирішив спробувати щастя у Відні; жив там, голодуючи, заробляючи іноді уроками музики та співом у церкві. Тут йому допоміг Ференц Ліст, влаштувавши турне з флейтистом Гейнделем до Угорщини. У 1849-му Рубінштейн повернувся до Петербурга.
Відтоді Антон Григорович почав будувати кар’єру в Росії, періодично виїжджаючи на гастролі до Європи та Північної Америки. Багато творив, його опери ставили на столичних сценах.
У 1865 році, коли вже став знаменитим і досить заможним, він одружився з князівною Вірою Олександрівною Чекуановою, яка народила йому трьох дітей.
ПІАНІСТ
Популярність Рубінштейна як піаніста можна порівняти зі славою Ференца Ліста. У сезоні 1872/73 музикант разом зі скрипалем Генріком Венявським здійснив турне Північною Америкою, зігравши за вісім місяців 215 концертів і отримавши за це нечуваний на той час гонорар – 80 тисяч рублів.
Знамениті цикли «історичних концертів», які Рубінштейн зіграв у 1885-1886 роках у всіх європейських столицях – Санкт-Петербурзі, Берліні, Відні, Парижі, Лондоні, Лейпцигу, Дрездені та Брюсселі (по сім концертів у кожному місті), – зробили його світовою знаменитістю. І щоразу піаніст повторював серію безкоштовно – для учнів і педагогів.
Наприкінці директорства в консерваторії Рубінштейн прочитав студентам «Курс фортепіанної літератури», супроводжуючи лекції власними музичними ілюстраціями, складеними з 800 п’єс. Востаннє маестро, піаніст-віртуоз, виступив на благодійному концерті на користь сліпих у Санкт-Петербурзі 1893 року.
ПРОСВІТИТЕЛЬ
Рубінштейну, який стояв біля джерел професійної музичної освіти в Росії, належить два найбільших звершення, дві найважливіші інституції, які просунули вперед його справу: це Російське музичне товариство, засноване за покровительства великої княгині Олени Павлівни 1859 року, і перша російська консерваторія, заснована трьома роками пізніше з урахуванням музичних класів при РМТ. У консерваторії Рубінштейн вів класи фортепіано, ансамблю, інструментування, оркестровий та хоровий. І одним із перших випускників Петербурзької консерваторії був Петро Ілліч Чайковський.
На відкритті цього навчального закладу Антон Рубінштейн виголосив промову, основні постулати якої актуальні й сьогодні.
«Учні повинні працювати так, щоб не задовольнятися посередністю, а прагнути вищої досконалості; повинні бажати виходити з цих стін не інакше, як справжніми художниками. Тільки тоді вони будуть у змозі приносити користь своїй Вітчизні та самим собі, робити честь їхнім творцям, учителям…»
КОМПОЗИТОР
Видатному громадському діячеві, обласканому верховною владою, не все давалося легко. Попри окремі безперечні успіхи – опери «Демон», «Маккавеї», «Нерон», «Суламіф», Другу симфонію «Океан» – не так багато його музики звучить сьогодні. Можна згадати хіба що романс «Ніч», «Епіталаму» з опери «Нерон» і кілька арій та хорів із «Демона».
Композитор помер у Петергофі 20 листопада 1894 року. Його поховали на Нікольському цвинтарі Олександро-Невської лаври, а пізніше перепоховали в Некрополі майстрів мистецтв.
Іменем Рубінштейна названа колишня Троїцька вулиця в Санкт-Петербурзі, де в будинку № 38 композитор жив з 1887 по 1891 роки. На будинку встановлена меморіальна дошка. У Петергофі, місці останніх днів композитора, його ім’ям названі вулиця та музична школа.
Там же, на Санкт-Петербурзькому проспекті, поряд із знаменитим парком, встановлено погруддя Рубінштейна. Також він згадується як один із головних персонажів оповідання «Тапер» Олександра Купріна.
ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ РУБІНШТЕЙНА У ПРИДНІСТРОВ’Ї
У 2023 році в Придністров’ї засновано державну медаль «За заслуги в культурі та мистецтві імені Рубінштейна» двох ступенів.
На честь 195-річчя від дня народження видатного російського композитора, піаніста, диригента, музичного педагога, в музеї села Вихватинці виступили студенти та викладачі Придністровського державного інституту мистецтв. Варто згадати, що вищий навчальний заклад носить ім’я Рубінштейна, тому виїзний концерт став для представників інституту особливою подією.
Студенти та викладачі грали на роялі, що належав самому композитору. Ірина Плешкан – ректор вищезгаданого навчального закладу, призналася, що, сівши за рояль та вперше доторкаючись його клавіш, відчула трепет та глибоке хвилювання:
«Мені хотілося зрозуміти цей інструмент, дізнатися його історію, відчути, як він реагує на мої навички музиканта. Адже у нас сучасна манера гри, а рояль має свої технічні особливості старовинного музичного інструмента. Я безмежно рада, що мала щастя торкатися його клавіш».
Учениця Рибницької музичної школи ім. Гагаріна Аріна Ухіна виконала на роялі танго Астора П’яццолли:
«Незабутні емоції охоплюють усе єство, коли ти відчуваєш під своїми пальцями клавіші, на яких грав такий видатний композитор і музикант. Впевнена, що збережу ці спогади на все життя», – зворушено сказала юна піаністка.
Післяслово: культурний захід проекту «Мої великі земляки» допомагає молоді не забувати своїх предків. Представники партії «Оновлення» Олена Соболєва та Ігор Єдинак привітали присутніх на ювілеї і залишили в дар музеєві банер із зображенням нашого великого земляка, історію якого в невеликому дописі ви прочитали.
Уляна БОНДАРЧУК.