Було це давно-давно. Біля лісу, де росли високі ялини, жили четверо друзів: Макс, Ліза, Олег і Софія. Вони любили гратися разом, вигадувати пригоди та дивуватися світові. Одного разу, коли вони гуляли в лісі, натрапили на досить незвичайну ялинку. Вона була вищою за всі інші, а на її гілках висіли різнокольорові кульки, стрічки, зірки й інші прикраси. Діти підійшли ближче й побачили, що ялинка має очі, ніс і рот.
– Привіт, дітки! – промовила вона. – Рада вас бачити. Я – чарівна ялинка, і знаю таємницю походження своєї сестриці – новорічної ялинки. Хочете її почути?
Діти здивувалися, але й зацікавилися.
– Так, хочемо! – вигукнули вони.
– Тож ви маєте виконати одне завдання, – сказала ялинка. – Вам треба придумати для свого найкращого друга подарунок, купити його, запакувати у святкову коробку та написати ім’я адресата, отримувача подарунка. Потім ви принесете ці пакунки до мене й покладете їх під моїми гілками. Тільки тоді я розповім вам легенду.
– А чому ми повинні це робити? – запитав Макс.
– Тому, що це частина легенди, – відповіла ялинка. – На жаль, я не можу вам більше сказати. Ви мусите про все самі дізнатися. У вас іще є час до настання Нового року. Поспішайте!
Діти погодилися і побігли до міста, щоб придбати подарунки. Вони дуже добре знали своїх друзів та їхні смаки, тому не затримувалися довго. Макс купив для Лізи книжку про фей, Ліза вибрала для Олега конструктор, Олег вирішив порадувати Софійку лялькою, а Софія купила для Макса годинник. Вони гарно запакували свої подарунки в красиві коробки й написали імена отримувачів. Потім діти повернулися до лісу й заховали свої даруночки під густим гіллям чарівної ялини.
– Молодці, дітки! – похвалила їх ялинка. – Ви успішно справилися з моїм завданням. Тепер я повідаю вам легенду про походження новорічного символу.
– Розповідайте! – закричали діти.
– Отже, слухайте, – розпочала вона. –Ялинка в багатьох культурах символізує вічне життя. Обираючи вічнозелене дерево як символ, люди можуть виражати надію на нові починання, плодючість і вічне життя. Та чи ж знаєте ви, як це почалося?
– Ні, не знаємо, – відповіли діти.
– Тоді я вам розкажу, – продовжила ялинка. – Давно-давно, коли на землі ще жили чарівні істоти, був один чарівник, який дуже любив природу. Він мав дар розуміти та спілкуватися з рослинами й тваринами, завжди дбав і піклувався про них. Він жив у хатині, що ховалася в глибині лісу, а навколо неї росли різні дерева. Та найбільше він любив ялинку, що росла поруч із його домівкою. Вона була найкрасивішою і найзеленішою з-поміж усіх, і не втрачала своїх голочок навіть взимку. Чарівник і ялинка були друзями, вони часто розмовляли про всілякі речі.
Одного разу, коли наближався Новий рік, чарівник подумав, що хоче зробити для своєї подруги ялинки щось особливе. Він вирішив подарувати їй новорічний наряд: порадувати її кульками, стрічками, зірочками й іншими прикрасами, які він зробив сам. Для своїх інших друзів – рослин і тварин – він також підготував подарунки й примостив їх під ялинкою. Коли все було підготовлено, чарівник запросив усіх на свято.
Усі гості, що прийшли, лісові мешканці, рослини і тварини були надзвичайно здивовані: їх захопила краса ялинки, яка сяяла яскравими кольорами й виглядала, як королева лісу. Вони також зраділи своїм подарункам і щиро дякували чарівнику за його щедрість і доброту. Ялинка ж почувалася найщасливішою з усіх. Вона подякувала чарівникові за увагу та любов і попросила його виконати одне її бажання.
– Яке ж твоє бажання, дорога моя ялинко? – запитав добродійник.
– Я хочу, щоб ти поділився своїм даром з усіма людьми на землі, – відповіла ялинка. – Щоб вони теж могли відчувати радість від природи, щоб дбали про неї, як ти. Я хочу, щоб вони теж прикрашали ялинки на Новий рік, радували одне одного подарунками.
Чарівник зрозумів, що це дуже благородне бажання, і виконав його. Він розповів легенду всім людям, яких тільки зустрічав, і показав їм, навчив, як прикрашати ялинки. Люди дуже захопилися цією ідеєю, почали наслідувати чарівника. Вони також дарували одне одному подарунки й відчували радість від добра й щедрості. Так започаткувалася традиція новорічної ялинки, яка живе й досі.
А чарівник і ялинка назавжди залишилися друзями, вони раділи кожному новорічному святу, коли бачили, як святкують і радіють люди, оскільки розуміли, що зробили світ трохи кращим і щасливішим. І це була найкраща нагорода для них.
У цей момент діти зрозуміли, чому ялинка попросила їх підготувати подарунки одне для одного. Вони дочекалися Нового року й почали шукати кожен свій. А коли знайшли та розпакували, були щасливі та вдячні одне одному і новорічному звичаю.
Макс отримав від Софії годинник і був дуже радий, бо вже давно хотів мати такий. Він подякував дівчинці за її уважність і поцілував у щоку.
Лізі від Макса дісталася книжка про фей. Вона була дуже захоплена, бо любила читати про чарівні світи. Ліза щиро подякувала Максу за його смак і обійняла його.
Ліза порадувала Олега новим конструктором. Він був дуже задоволений, оскільки любив майструвати. Хлопчик подякував подрузі за нову модель.
Софія раділа подарунку від Олега. Вона була дуже щаслива, бо захоплювалася виготовленням нарядів для ляльок і любила гратися з ними. Дівчинка подякувала Олегові за його ніжність і приязно посміхнулася йому.
Діти показували свої подарунки та хвалилися ними. Вони відчували, що добре знають своїх друзів і дуже їх люблять. Друзі також подякували ялинці за її загадку та за легенду. Усі тепер зрозуміли, що новорічна ялинка – це не просто прикраса, а символ дружби, любові та вічного життя.
Ялинка ж дивилася на них, милувалася і раділа, бо розуміла, що маленькі друзі зробили найкращі подарунки, які тільки можна подарувати – свої серця. Вона бажала їм усім щастя та здоров’я і сподівалася, що вони завжди будуть такими.
Як новорічний символ, вона також зичила, щоб усі люди на землі мали таких добрих і щирих друзів, як вони. Це й було її бажанням на Новий рік.
Свята прийшли до нас
Я прийшла колядувати та з Різдвом поздоровляти.
Мир і спокій цьому дому, хай не буде місця злому.
Благословення цій же хаті, щоб серця були багаті
Милосердям, добротою та ще й вірою святою.
Слава Богу, добрі люди, хай добро все з вами буде.
Світ весь нині звесилився, бо син Божий народився.
Прославляєм ми Христа – новороджене дитя,
То скажу, що я бажаю, хай Ісус про це все знає,
Я бажаю щастя, долі, добра в хаті та у полі.
Господарю й господині, щоб було сповна у скрині,
Щоб було, що їсти й пити. Мирно до ста літ дожити.
Дідусеві та й бабусі, щоб не мерзли у кожусі
Та з онуків втіху мали, Закон Божий їм читали,
А іще нам треба вознести молитву в небо,
А ви з нами заспівайте, на цукерки щось нам дайте.
З Різдвом Христовим!
Сієм, сієм, посіваєм,
з Новим роком вас вітаєм!
Сійся, родися, жито і пшениця,
Радість у полечках
хай заколоситься!
З Новим роком, з новим щастям!
Сієм, сієм, посіваєм,
з Новим роком вас вітаєм,
Діти хай зростають,
наче соколята,
Батькові й матері – веселії свята!
З Новим роком, з новим щастям!
Сієм, сієм, посіваєм,
з Новим роком вас вітаєм,
Накривайте столи цвітом-килимами,
Чашу, повну щастя,
піднімайте з нами!
З Новим роком, з новим щастям!
Сієм, сієм, посіваєм,
з Новим роком вас вітаєм,
Славою лине пісня солов’їна,
Хай розквітає наша країна!
З Новим роком, з новим щастям!
Сільвія РОГУТ.