У січні республіка жила без газу і тепла, з віяловими відключеннями електрики. Завдяки заздалегідь проведеній керівництвом країни підготовці, з енергокризою в цілому справлялися. Кожна галузь пристосувалася до нестандартних умов, а засоби масової інформації старалися оперативно та повною мірою розповідати придністровцям про діяльність установ і підприємств, про життя в містах і селах, словом, – про ситуацію в державі.
Діяльність ЗМІ, особливо друкованих, – творча і в той же час планова. Щоб газета вчасно потрапила до читача, редакції співробітничають із друкарнями та поштовиками, і кожна ланка повинна працювати ритмічно й злагоджено. Тому кореспонденти, здавши статті в номер, відразу намічають нову актуальну тему і приступають до збору необхідної інформації.
Ми в «Гомоні» теж тримаємо руку на пульсі. У період енергокризи розповідали читачам про будні трудових колективів і мешканців, про те, як вирішують виникаючі проблеми органи влади. У нинішньому номері запланували висвітлити діяльність освітньої галузі. В останній день січня власкор газети відвідала ті заклади Кам’янщини, які, всупереч кризі, працювали в очному режимі. А 1 лютого ситуація стала змінюватися на краще. До Придністров’я надійшов європейський гуманітарний газ, фахівці «Тирастеплоенерго» почали подавати тепло в будинки, медичні, навчальні та соціальні установи. Життя поступово входить у звичну колію.
Справи на Кам’янщині
Упродовж тижня в освітніх установах республіки заміряли температуру. Кам’янський район – не виключення, проте в одному дитсадку та в одній школі медсестри звично констатували від 19 до 21 градуса. Освітній процес тут відновили ще під час енергокризи.
«Керівництво району наприкінці 2024-го визначило, яка дошкільна установа чергуватиме в умовах надзвичайного стану. Вибрали дитячий садок № 7 – найменший із міських, який планували обігрівати за допомогою електроприладів. Будівля підключена до однієї з центральною районною лікарнею електролінії. Ці важливі соціальні об’єкти не потрапляли під віялові відключення, тому приміщення без перервно прогрівали у святкові дні, а 8 січня дві чергові групи прийняли 16 дітей із сімей, де батьки вийшли на роботу. Електрокамінами підтримували в приміщеннях нормальну температуру, однак старі мережі не витримали навантаження, коли підключили електроплити на харчоблоці. Довелося міняти проводку, – розповіла начальник районного Управління народної освіти Катерина Назаренко. – Щоб створити для дітей комфортні умови, з резервного фонду Уряду виділили кошти на придбання котла, який працює на дровах і вугіллі. Потім ще один був куплений для міської СШ № 2».
Районна держадміністрація організувала установку цих котлів. У дитсадку – в одній із господарських споруд, а в СШ № 2 була побудована модульна котельна. Фахівці «Тирас-теплоенерго» спільно зі співробітниками інших комунальних служб і будівельниками фірми «Архітектор» оперативно виконали всі необхідні роботи, змонтували локальні тепло-мережі в освітніх установах, які раніше були підключені до централізованої опалювальної системи. Після запуску нових котлів обидва заклади працювали у звичайному режимі. Паливом у необхідному обсязі забезпечила держадміністрація.
«В інших школах району заняття проводилися в дистанційному форматі з використанням інтер-
активних платформ «Електронний журнал» і «Електронна школа Придністров’я», месенджерів, голосових повідомлень, відеоконсультацій і відеоуроків. Усі ці форми відпрацьовані ще в період пандемії коронавірусу. Єдина відмінність від 2020 року – асинхронний режим, який в умовах віялових відключень електроенергії передбачає взаємодію вчителів з учнями у слушний для кожного час», – зазначила начальник районного УНО.
Дитячий садочок чергує
Який саме – знають батьки малят з усього району. Ще до новорічних свят фахівці РУНО організували прийом заявок на відвідини цієї дошкільної установи. До 8 січня надійшло 49 заяв від батьків, які не можуть обійтися без дитсадка.
У «Сонечку» сформували дві групи: одну – для молодшого віку, другу – для старших дітей. За фактом у перший робочий день 2025-го прийшло втричі менше малят. Батьки хвилювалися: чи не буде холодно, чим дітей нагодують, до якої години працюватиме садочок. На ці та багато інших запитань відповідала завідувач Iнна Стратійчук. Заспокоювала: режим стабільний – з 07:00 ранку до 17:30, температура в групах – на рівні 20 градусів, є гаряча вода, харчоблок працює штатно.
Щодня кількість дітей збільшувалася. Приходили вихованці з інших установ міста. Привозили малят із Северинівки та Подойми – сусідніх із Кам’янкою сіл, мешканці яких працюють у райцентрі. Для спілкування з новачками завідувач обов’язково знаходила декілька хвилин, потім дорослі спокійно йшли на робочі місця, а діти – знайомитися з привітними виховательками та дбайливими нянями, вивчали новий затишний простір, шукали друзів для ігор і розваг.
«На Водохреща запустили твердопаливний котел, з’явилася можливість обігрівати всю будівлю та запросити в садочок не тільки дітей працюючих батьків, а і з багатодітних сімей, із сімей, які перебувають у складних життєвих ситуаціях. Ми можемо прийняти 140 малят, – пояснила Інна Стратійчук. – Уже відкрито чотири групи з шести. Дітей згрупували за віком, що спростило роботу вихователів і позитивно вплинуло на якість освітнього процесу».
Дитсадок № 7 функціонує в повноцінному режимі, пересвідчилися в цьому, відвідавши групи. У підготовчій за розкладом закінчилося музичне заняття. Діти пообідали: зізналися, що наїлися. Одним до смаку припали курячі тюфтельки з овочевим рагу, іншим – компот з яблук. Утім, і любителі борщу знайшлися. У теплій групі хлопчики та дівчатка готувалися до «тихої години». Одягали гарні легкі піжамки, влаштовувалися на зручних ліжечках.
Завітали й до малят, яким по півтора – два роки. Тут є «самостійні» діти й ті, які всьому тільки вчаться: їсти без допомоги дорослих, одягатися, спілкуватися з ровесниками тощо. Їм допомагали вихователька з нянею. Олена Бадан уміло справляється з побутовими справами – даються взнаки материнський досвід і навички бабусі. Та й нянею вона працює вже пару років. Марина Вакар прийшла в дитсадок лише у вересні, проте з малятами відразу порозумілася. Розповідає, що у вихідні нудьгує за вихованцями, телефонує напарниці, яка на роботі, щоб дізнатися, чи всі здорові та як пройшли заняття: що малювали чи конструювали, які слова навчилися вимовляти…
На кухні молоді, але вже досить досвідчені кухарі готували полудень. Анжела Бабчинецька й Олена Крайня розповіли, що продуктами – свіжими та якісними – забезпечені. Стараються, щоб страви були не тільки корисними, а і смачними. Пиріжки з картоплею вже поставили в духовку – й аромат свіжої випічки створював по-домашньому затишну атмосферу. Така в «Сонечку» панує вже півстоліття, і навіть енергетична криза нічого не змінила.
Найбільша школа району
Цей чинник і став вирішальним, коли визначали, якій установі передати котел, придбаний для пункту тимчасового розміщення громадян. За дві декади січня там так і не з’явилися постояльці, тому керівництво району вирішило побудувати модульну котельну в міській СШ № 2. Тут навчаються 642 дитини – 40 % школярів Кам’янщини. 28 січня вони знову сіли за парти.
«Навчання організували у дві зміни, тому що потужність котла дозволяє обігрівати лише один із шкільних корпусів. Учні 1–5 класів навчаються з ранку до полудня, інші – після обіду. Програма виконується на 100 відсотків. Розклад не міняли, але на 5 хвилин скоротили уроки та перерви. У першу зміну в очному форматі даємо п’ять уроків, у другу – шість. Інші заняття доводиться відпрацьовувати дистанційно», – розповіла директор школи Оксана Iвасіва.
Навчальний процес тільки налагоджувався, та й господарських турбот у неї було багато, але керівник і час для бесіди знайшла, і гостинно провела кореспондента коридорами закладу.
Насамперед відвідали модульну котельну. Вона під піклуванням Юрія Воскресенського. На цього відповідального співробітника, обов’язок якого – обслуговування та ремонт сантехнічного устаткування, звернула увагу ще на урочистостях з нагоди 100-річчя школи. Серед безлічі нарядних жінок, які отримували нагороди на честь ювілею, це був єдиний чоловік. Мої сусідки охоче розповіли тоді, що Юрій – на всі руки майстер.
Тепер і директор підтвердила: фахівець не тільки свої обов’язки встигає виконувати, а й у допомозі нікому не відмовляє. Необхідно щось полагодити – несуть річ Ю. Воскресенському; потрібно змайструвати посібники для уроків, декорації для заходів, якісь господарчо-побутові пристосування – теж ідуть до нього. Влітку випускник Кам’янського політехнічного технікуму з дипломом майстра будівельно-оздоблювальних робіт допомагає готувати кабінети до чергового навчального року.
Модульна котельна та прилегла територія – у повному порядку. Дрова акуратно складені, вугілля під навісом. Ю. Воскресенський повідомив, що обслуговувати автоматизований котел не складно. Головне – робити все за інструкцією та вчасно. Пунктуальність, відповідальне ставлення до будь-якої справи та скрупульозний підхід до організації роботи Юрію прищепив батько – перший наставник у тому, як поводитися з інструментами та механізмами.
З котельної прямуємо в класи. Скрізь тепло – після холодних будинків і робочих кабінетів це відчуваєш відразу. А головне – панує ділова обстановка. Радість від зустрічі після довших, ніж зазвичай, канікул і тижня навчання в онлайн-режимі вже дещо притупилася, але на запитання, який формат кращий, усі без роздумів відповідають – очний, так знання засвоюються краще. Настрій і реакція класу – кращий індикатор для вчителів, щоб з’ясувати, хто зрозумів нову тему, а хто ні. Вони завжди готові повторити пояснення – для всіх або індивідуально, підібравши наочні приклади.
Учні це знають і цінують. Зізнаються, що навчання за комп’ютером, відеолекції в інтернет-просторі, самостійна робота з підручниками – ніщо не зрівняється з живим спілкуванням і з відповіддю біля дошки, коли можна перепитати, підійти до наставника з зошитом і уточнити те, що недостатньо зрозумів, переробити те, що зробив неправильно, й закріпити таким чином вивчений матеріал.
Додаткова освіта
У Кам’янській СШ № 2 ми, звичайно, завітали на урок української мови. Тут навчалися восьмикласники. Серед них є багато підлітків, які постійно беруть участь у позашкільних заходах – від предметних олімпіад до творчих конкурсів. Вони активно відвідують різні секції та гуртки за інтересами. Саме у 8 «а» розпочалася розмова про функціонування системи додаткової освіти, яку ми згодом продовжили з керівниками деяких установ.
Дистанційно в асинхронному форматі організовані заняття в Кам’янській художній школі та в Будинку дитячо-юнацької творчості. Педагоги направляють дітям відеоуроки, конспекти лекцій, завдання. Юні художники та гуртківці присилають наставникам результати своєї творчості: фотографії малюнків і виробів, відео з хореографічними та вокальними номерами тощо.
З перших днів січня вийшли на роботу тренери спеціалізованої дитячо-юнацької школи олімпійського резерву.
«Легкоатлети та футболісти практично круглий рік тренуються на свіжому повітрі, тож енергокриза для нас – не перешкода. Трохи пізніше відновили тренувальний процес волейболісти та борці. Для занять у приміщенні стали одягатися відповідно до температурного режиму та час тренувань трохи скоротили. Дистанційно працюють тільки шашкісти», – розповів директор СДЮШОР Юрій Греков.
Прихильники фізичної культури та шанувальники принципів здорового способу життя розуміють, що припиняти тренування не можна навіть на один день. Це негативно позначається на якості спортивної форми, провокує зниження результатів. Популярну фразу про те, що головне не перемога, а участь, кам’янські спортсмени не поважають. Більшість із них готуються до престижних змагань, зокрема – міжнародних, деякі націлені на спортивну кар’єру, тому на стадіон приходять щодня. З початку року вже двічі виїжджали на легкоатлетичні турніри до Кишинева і повернулися з перемогами та призами.
У змішаному форматі працює і Дитяча школа мистецтв. Тут добре розуміють, що будь-який навик неможливо розвивати й удосконалювати без практичних занять. У фахівців навіть термін є «поставити руку». Щоб швидкий перебір пальців по клавішах піаніно або кнопках баяна народжував мелодію, потрібно постійно працювати з інструментами. Як правильно це робити, не кожен учень зможе осягнути, дивлячись відео. Тому педагоги-музиканти не могли обійтися без практичних занять з учнями. Їх по черзі проводили у двох класах, які прогрівали за допомогою електрокамінів. Більшого навантаження не витримувала проводка, і це спільна для більшості наших споруд – і житлових, і громадських – проблема. Її, де була можливість, оперативно вирішували.
Працювали наставники школи мистецтв з учнями і вдома. Не тільки освоювали програму, а і готувалися до концерту 14 січня. Старий Новий рік святкували на центральній площі. Вокальні колективи ДШМ виступили з українськими, російськими та молдавськими колядками та щедрівками – розрядили напружену через енергокризу атмосферу добрими побажаннями та віншуваннями, що вселили в серця глядачів надію: все у нас буде гаразд.
Ніна ПАНАЇДА.