Тирасполь відзначив столітній ювілей Валентини Сергіївни Соловйової – почесного громадянина міста, яка не тільки прославила на весь Радянський Союз швейне об’єднання імені 40 років ВЛКСМ, а й стала однією з видатних тираспольчанок. Вона була людиною невичерпної енергії й талановитим керівником.
Століття жінки-легенди відзначили в республіці з розмахом: класні години в школах, концерти та виставки впродовж двох днів. Валентина Соловйова третину століття очолювала Тираспольське швейне підприємство. Нині це фабрика «Одема». Валентина Сергіївна зуміла в короткі терміни вивести збиткове підприємство в лідери легкої промисловості всесоюзного масштабу, а продукція фабрики відправлялась навіть за кордон. Але найважливіше те, що директор фабрики піклувалася про долі тисяч людей. Кожен день Валентина Сергіївна проживала з турботою про них. Вона завжди всіх розуміла, ніколи не підвищувала голос на співробітників, дбала про їхнє здоров’я. У Соловйової був надзвичайний дар підбирати правильні слова, щоб людина не відчувала себе чужою або непотрібною в такому великому колективі. За роки її керівництва в цехах була посада відповідального вихователя, який стежив за психологічною атмосферою на підприємстві. Також на балансі фабрики були дитячі садки й пансіонат.
Неоціненний її внесок у розвиток інфраструктури Тирасполя. У невеликому за мірками Радянського Союзу місті з’явилася перша тролейбусна лінія. Велося будівництво поліклінік, гуртожитків, дитсадків та багатоповерхівок. Зведення Молдавської ДРЕС на нашому березі – все це заслуга Валентини Соловйової.
У день народження знаменитої тираспольчанки 18 травня на центральній площі столиці колишні колеги та молоде покоління співробітників фабрики поклали квіти до погруддя Валентини Соловйової.
«Ім’я Валентини Сергіївни важливе не тільки для нас, а й для епохи. Керівник фабрики, вона – воістину велика людина, враховуючи ті масштабні заходи, які вона організувала, ті справи, які їй вдалося зробити для нашого підприємства, для міста, республіки. Все це викликає гордість, надихає та змушує схилитися перед тією силою, тим ентузіазмом і волею, якою володіла Валентина Сергіївна», – зазначив на мітингу директор ЗАТ «Одема» Олександр Свідерський.
Глава держадміністрації Тирасполя і Дністровська Олег Довгопол, звертаючись до працівників фабрики, підкреслив головну рису Валентини Сергіївни, як керівника: «Вона нікому ніколи не відмовляла, а допомагала в міру своїх сил. З таких дрібниць складається пам’ять про людину. Я впевнений, що всі ви будете розповідати нам, яким має бути справжній тираспольчанин. Ще довго ви будете нести те світле і добре, що заклала у вас Валентина Сергіївна, а ми, молодь, постараємося зробити все, щоб цю пам’ять пронести ще через сто років», – сказав він.
Володимир Ладункін, колишній заступник Валентини Соловйової, згадує, як свого часу вона з чистим серцем брала людей на роботу, виховувала їх, давала путівку в життя. «Сторіччя Соловйової – це особлива, виблискуюча діамантом дата, тому що вона сама – діамант. Вона виблискувала всіма гранями своєї людської душі й була не тільки господарським керівником, а й нашим керманичем», – відверто зазначає колишній колега ювіляра.
Завдяки Валентині Сергіївні, чоловіча сорочка стала візитною карткою нашого міста. І власники такої сорочки пишалися, що вони носять виріб Тираспольської фабрики імені 40 років ВЛКСМ».
У рамках святкування ювілею – століття Валентини Сергіївни Соловйової – фабрика «Одема» вирішила відкрити пам’ятний монумент, який складається з двох частин: барельєфу та швейної машинки. Історія створення цієї композиції почалася десять років тому, коли з’явився перший барельєф на святкування її дев’яностоліття. До століття керівництво фабрики вирішило перенести його в інше місце, яке більше асоціюється з фабрикою – поруч з фірмовим магазином.
«Ми вирішили не обмежуватися тільки барельєфом, а зробити ще одну визначну пам’ятку, яку змогли б відвідувати городяни, туристи. Ідея монумента полягає в тому, що він уособлює ту справу, яку організувала Валентина Сергіївна. Її життя було пов’язане з легкою промисловістю, швацькою справою. А символ цього виробництва – швейна машинка. Вона у нас без оператора, тому що Валентини Сергіївни немає з нами. Але її справа залишається. І вона працює й потребує оператора, тому наше з вами завдання – підхопити цю справу і продовжувати той шлях. Цей стілець вільний, і кожен може спробувати себе й стати часточкою нашого підприємства», – поділився історією директор фабрики на відкритті монумента.
Для ветеранів «Одеми» машинка стала приємним сюрпризом. В архітектурній формі вони впізнали рідну швейну машинку 22-го класу «Подольск». Сісти на місце оператора за легендарну машинку – це справжня радість для працівників. З непідробним захопленням кожен охочий піднімався на постамент, пробував крутити колесо і натискати на педаль. «У 1951 році, коли я прийшов сюди, то з неї починав роботу і знаю, що це дорога машинка», – зазначив один із працівників. Інша жінка згадувала: «Скільки дитячих суконь я пошила на такій машинці». Молодь теж із задоволенням фотографувалася біля монумента.
Святкування ювілею продовжилося в Палаці Республіки, де відбувся концерт і демонстрація колекції одягу. До речі, з легкої руки Валентини Сергіївни з’явилася ідея будівництва цього культурного комплексу, в минулому – ДК «Современник». Тоді, за радянських часів, працівники фабрики один раз на місяць влаштовували для себе вокальні вечори й відзначали колективні свята.
Як зазначив нинішній керівник швейної фабрики, колектив пишається тим, що причетний до такої серйозної фігури. Нині важливо зберегти ту справу, якій Валентина Сергіївна віддала все своє життя, продовжувати славити її ім’я новими досягненнями. Колекція шкільної форми – одне з них. Продемонстрували її юні придністровці.
Найбільш масштабні заходи розгорнулися в столичному ПКіВ «Перемога», де можна було насолодитися святковим концертом, фотовиставками. На парковому сценічному майданчику організували концерт творчих колективів міста. Там же представили чотири модні колекції фабрики «Одема».
Тираспольчанам найбільше запам’яталися швейні майстер-класи: прямо на вулиці в наметах розмістили електричну швейну машину. Всі, хто мав бажання, могли пошити блузочку з заготовок, а потім забрати її собі (безкоштовно).
Валентині Соловйовій вдалося ще за життя зробити великий внесок у розвиток міста і республіки. Масштаб особистості визначається через деякий час. Нині ми усвідомили її велич.
Дарина КУЛАКОВА.