Сьогодні, першого дня весни, у Придністров’ї за традицією дарують рідним, друзям та колегам мерцішори. Червоно-білі бутоньєрки носять увесь місяць на лівому боці грудей, біля серця.
31 березня їх знімають та розвішують на деревах. Згідно з повір’ям, тому, хто це зробив, увесь рік щаститиме, його супроводжуватиме успіх.
Легендою про Мерцішор починається нарис «Весна-красна» придністровського письменника Миколи Коритника:
«Вона до нас лебідкою пливе. Її відкриває березень дивовижною казкою про те, як на узліссі, біля самої річки, з-під землі пробилася біленька квіточка. Зима розгнівалася за її сміливість і засипала снігом. Весна, щоб врятувати квіточку, почала розгрібати сніг руками, та й уколола собі палець колючкою. Гаряча її кров зігріла й оживила пролісок. Так з’єдналися білий і червоний кольори, що стали символом весни, молодості, доброти й кохання. Відтоді жителі нашого краю в перший день березня вітають одне одного «мерцішором», як найдорожчим дарунком».
А далі автор описує наш вічно молодий Дністер. Нашу річку, яка «на радощах, граючись відблисками», пробуджується навесні. Весна дарує їй рух: «на велику воду виходять гостроносі сигари-човни», «літня жінка… гідролог… схиляється над водою заміряти її температуру, помацати пульс…», «поспішають до суден, що вишикувалися біля фарватеру, річковики», «десятки кораблів, як човники, снують вверх-вниз, несучи на своїх плечах сотні тонн гравію, піску, металу, лісу, вугілля, зерна… Пихкають, понуривши голову, крани-велетні». Ось так ріка-трудівниця запрошує до роботи, бо прийшла весна, щоб продовжити життя.
Люблю весну, таку веселу і квітучу
З настанням весни земля стає схожою на різнобарвний килим, гаптований розмаїттям квітів і трав. Куди не кинеш оком, всюди буяють сади та поля. Весняне небо розливається веселковим дрібним дощиком, який підбадьорює все живе до росту та цвітіння. І все цвіте, пахне, п’янить, захоплює та надихає на творчість. Наш земляк Володимир Лефтій, зачарований весною, пише:
Весна настала рання,
Знов ожила земля,
Пахучий подих березня
Лягає на поля.
На суші і на морі
Весняний дме вітрець
І пахнуть світлозорі
Фіалки і чебрець.
Вологий подих ранку
Стрічаю навесні.
Яскравого світанку
Спалахують вогні.
Оксана IВАСIВА, вчитель української мови та літератури Кам’янської СШ № 2.
Фото IA «Новости Приднестровья».