Весна вдягла у зелень віти дуба,
Уже курличуть в небі журавлі.
Люблю весну, та хто її не любить
На цій чудесній, радісній землі!
Володимир СОСЮРА
Весна – особлива пора року, коли природа прокидається до життя, розквітають квіти, а в повітрі відчувається надія та оновлення. Митців вона надихає на створення глибоких та яскравих образів. Відродження природи весною часто асоціюється з духовним оновленням, із гармонією між людиною та навколишнім світом, а також вірою у краще майбутнє.
Природа рідного краю проникливо зображена у прозі Миколи Коритника. Його твори про навколишні краєвиди – своєрідний щоденник мандрівника, який під час відпочинку насолоджується кожною миттю і вбачає незвичайне у звичайнісіньких речах будь-якої пори року. Про це свідчать епізоди з його творів.
У своєму оповіданні «Весна-красна» автор використовує природу як центральний елемент, що допомагає створити відповідну атмосферу, розкрити емоційний стан і додати глибини сюжетам.
Весна-красна
Вона до нас лебідкою пливе. Її відкриває березень дивовижною казкою про те, як на узліссі, біля самої ріки, з-під землі пробилася біленька квіточка. Зима розгнівалася на її сміливість і, розгрібаючи сніг руками, вколола собі палець колючкою. Гаряча її кров зігріла й оживила підсніжник. Так з’єдналися білий і червоний кольори, що стали символом весни, молодості, доброти та кохання. З того часу жителі нашого краю в перший день березня дарують одне одному сувенір – «мерцішор», як найдорожчий дарунок.
На радощах засяяло, граючись бліками, дзеркало ріки. Милується, дивлячись у нього, громадина – стародавня Бендерська фортеця, твердиня на правому березі сивого і вічно молодого Дністра. І ось уже наввипередки на велику воду виходять гостроносі сигари-човни. Вони блискавкою проносяться вздовж берегів. Це вивели свої екіпажі вихованці гребної бази «Чайка».
Ріка – жива істота. Я бачу, як по сходинках набережної до самої води спускається літня жінка. У неї в руках якісь предмети. З’ясувалося, що це гідролог зі своїми нехитрими приладами. Кожного дня, в будь-яку погоду, вранці й увечері вона схиляється над водою заміряти її температуру, пощупати пульс, щоб за спеціальною методикою визначити характер, режим ріки. Гідрологів цікавить швидкість руху води, рівень потоку, глибина, і не тільки тоді, коли складається надзвичайна ситуація. Гідропост на Дністрі в районі Бендер існує вже друге століття, стільки ж, скільки й судноплавство.
Ріка-трудівниця запрошує до роботи. Поспішають до суден, що вишикувалися біля фарватеру, річники. Поспішають, як на свято. Ґудзики на їхніх чорних бушлатах начищені до блиску, тільники ваблять юних романтиків. Чується професійне вітання: «Здрастуй, Дністре!»
Десятки кораблів, як човники, снують вверх-вниз, несучи на своїх плечах сотні тонн гравію, піску, металу, лісу, вугілля, зерна… Пихкають, понуривши голову, крани-велетні. Попливуть, обов’язково попливуть «Чайки» та «ракети», теплохід «Лучаферул», що в перекладі з молдавської мови означає «Ранкова зірка», оспівана М. Емінеску, потягнуться городяни й гості на відпочинок у заповідні місця Меренешт…
Аналіз замальовки
Жанр: нарис.
Тема: весняна краса.
Iдея: оспівування приходу весни, як символу оновлення, краси природи, єдності з історією та традиціями.
Основна думка: весна не просто пора року, а важливий символ життя, оновлення, молодості та краси, що відображаються у природі, історії, традиціях і повсякденній праці людей.
Художні засоби
Епітети: дивовижна казка, гаряча кров.
Метафори: весна лебідкою пливе, ріка-трудівниця запрошує до роботи.
Проза Миколи Коритника багата на яскраві образи природи, що виконують важливу символічну функцію. Використання епітетів, метафор та порівнянь допомагає створити глибокі, емоційні картини, які додають твору чарівності та значущості. Природа виступає не лише фоном, а важливим елементом, що допомагає розкрити сутність персонажів та розвиток сюжетів. Весна у творі представлена як багатогранний символ життя, молодості, краси та гармонії, джерело натхнення.
Анастасія СПОРИШ
Люблю весну!
Люблю весну, таку веселу і квітучу,
Коли навколо все буяє і цвіте,
Коли дівчатка всі збігаються у коло,
І кожна свій віночок знов плете.
Бо навесні цвітуть не тільки квіти –
Душа у кожного по-новому цвіте.
І чи дорослі це, чи діти,
Всіх зігріває сонце золоте.
Аналіз твору
Жанр:пейзажна лірика.
Тема: весняне оновлення природи та людської душі.
Iдея: уславлення гармонії та радості, яку приносить весна.
Основна думка: весна не лише пробуджує природу, а й оживляє душі людей, дарує натхнення і теплоту.
Художні засоби
Епітети: весела весна, квітуча весна, золоте сонце.
Метафори: душа у кожного по-новому цвіте, все навкруги буяє і цвіте.
Весна – це час радості, оновлення та духовного збагачення для всіх, незалежно від віку. «Люблю весну» – ліричний та оптимістичний твір, який передає любов до весни та підкреслює її здатність дарувати радість і тепло.
Віталій САЙНЧИН
Подихи весни
Віхола в полях іще гуляє,
Все вві сні під ковдрою зими.
Та уже природа відчуває
Подихи жаданої весни.
Сонячне проміння яскравіє,
Пада на засніжені поля.
Небо все частіше голубіє,
В дзеркалі його лежить земля.
І від весняного неспокою
Раптом все проснеться навкруги.
Талою весінньою ходою
У долини побіжать сніги.
Дні потроху світла прибавляють,
І ночей коротшають часи.
Проліски з-під снігу нас вітають –
Перші квіти ранньої весни.
Аналіз вірша
Жанр: пейзажна лірика.
Тема: показ перших подихів весни.
Iдея: уславлення приходу весни.
Основна думка: весна пробуджує природу.
Композиція твору
Перші два рядки показують картину холодної сніжної зими: віхола всюди гуляє, все вві сні під ковдрою зими. Від цієї картини віє спокоєм. У наступних рядках поет зобразив перші прояви жаданої весни: сонячне проміння яскравіє, небо частіше голубіє, дні прибавляють світла, ночі коротшають, з’явилися перші весняні квіти. І на душі теплиться надія та радість очікуваної весни й тепла, радість нового життя.
Художні засоби
Епітети: рання весна, весняна хода, весняний неспокій.
Метафори: дні потрохи світла прибавляють, в дзеркалі неба лежить земля, весняний неспокій, сонячне проміння падає на поля.
Уособлення: пробіжать сніги, віхола гуляє, проліски з-під снігу нас вітають.
У вірші поет показав красу першого подиху весни, коли ще гуляє віхола, лежить ковдра зимова, але сонечко світить яскравіше та небо частіше голубіє. Автор насолоджується наближенням весни, чекає, коли все прокинеться навкруги, настане красуня-весна, бо вже дні прибавляють світла потрохи та ночі коротшають. Та ще вітають нас перші квіти ранньої весни – проліски.
Галина ВАСЮТИНСЬКА
Чекання весни
Від важкого снігу гілка схилилась.
А весна в дорозі десь забарилась.
Не стікає гомінка вода з кручі,
Ще мовчать в садку пташинки співучі.
Але небо на мороз не зважає,
Нас блакиттю весняною розважає.
І з-під снігу ніжні проліски вгору
Личка виткнули, – найперші в цю пору.
Аналіз поезії
Жанр: пейзажна лірика.
Тема: очікування весни та перших ознак її приходу в природі.
Ідея полягає у впевненості, що навіть після тривалої зими природа оживе, а весна принесе тепло, красу та надію.
Основна думка: навіть у час, коли здається, що зима ніколи не закінчиться, варто помічати перші ознаки весни, адже вони несуть натхнення та радість.
Художні засоби
Епітети: важкий сніг, гомінка вода, ніжні проліски.
Метафори: небо на мороз не зважає; небо блакиттю весняною розважає.
Твір сповнений надії та гармонії, передає атмосферу очікування, яка знайома кожному, хто прагне тепла та відродження.
Отже, ми пересвідчилися, що весна у творах придністровських поетів та письменників виступає не тільки як природне явище, але й як глибокий символ надії, відродження та гармонії. Через багатство образів і художніх засобів автори передають красу рідного краю та емоційний вплив, який ця пора року має на людину. Весна оживляє не тільки природу, але й людську душу, надихаючи на мрії, любов і віру в майбутнє. Такі твори не лише возвеличують красу весни, але й формують глибший зв’язок між читачем і навколишнім світом.
Ольга ШАПОВАЛ.