До 80-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні видавництво «Марка Придністров’я» випустило заключну серію марок із зображенням Героїв Радянського Союзу: кулеметника Сергія Болгарина та командира винищувально-протитанкового артилерійського полку Павла Щербинка. Презентація мініатюр відбулася в Тираспольській картинній галереї.
Учасник Великої Вітчизняної Сергій Болгарин народився 10 жовтня 1925 року в селі Коротне (Слободзейського району) в сім’ї селянина. Коли розпочалася війна, 16-річний хлопець був учнем однієї з одеських шкіл фаб- рично-заводського навчання: хотів стати слюсарем-водопровідником. На початку війни його евакуювали на Північний Кавказ, де він працював на будівництві залізниці Кизляр – Астрахань. У 18-річному віці юнака призвали до лав Червоної Армії.
Старанний молодий солдат, єфрейтор, спочатку воював на Прибалтійському, а згодом – на 3-му Білоруському фронті, де в той час точилися запеклі бойові дії. Навідник станкового кулемета 86-го кавалерійського полку 32-ї Смоленської дивізії 3-го гвардійського кавалерійського корпусу 25 червня 1944 року не тільки особис- то знищив ворожий кулемет і 25 гітлерівців, а й узяв у полон декількох ворогів. Відважний червоноармієць брав участь ще в одній військовій операції на річці Німан (Гродненський район Білорусії).
За відмінне виконання бойових завдань на фронті, самовіддану боротьбу з німецько-фашистськими загарбниками та проявлені при цьому мужність і відвагу Сергія Болгарина удостоїли звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка». Крім цього, він був нагороджений орденом Вітчизняної війни I ступеня та багатьма медалями.
Після війни він оселився в невеликому селі Покровка Роздільнянського району Одеської області, де в місцевому колгоспі працював водієм понад чотири десятки років. Не стало кулеметника 10 лютого 2002 року. У рідному селі Коротне на будівлі школи на честь Героя Радянського Союзу встановлена меморіальна дошка.
Тираспольчанин Павло Щербинко народився 28 листопада 1904 року. У столичній школі провчився 4 роки, потім сім’я переїхала до Одеси. Там юнак працював слюсарем на паровозоремонтному заводі, навчався в Одеському артилерійському училищі і став командиром-артилеристом. За 8 років служби пройшов усі щаблі службових сходів: був командиром взводу, начальником розвідки, командиром батареї 104 артилерійського полку. Підполковник Щербинко відзначився у вересні 1943 року в боях за звільнення Лівобережної України та під час форсування Дніпра. Значними віхами його військового шляху стали Курська дуга, оборона Києва та Москви, звільнення Білорусії та Литви, бої на кордоні зі Східною Пруссією, а також Кенігсберзька операція.
Павло Андрійович нагороджений орденами Леніна, Олександра Нев- ського, двома орденами Червоного Прапора, двома Вітчизняної війни I-го ступеня та багатьма медалями. Після закінчення війни, ветеран жив і працював у Москві позаштатним комендантом міста Пушкіно. Серце фронтовика перестало битися 18 вересня 1986 року.
У рідному місті Тирасполі ім’я Павла Щербинки увічнене на меморіальній дошці, встановленій на будівлі гуманітарно-математичної гімназії, в якій він навчався, а також на пам’ятних монетах ПРБ.
За словами директора ДУП «Видавництво «Марка Придністров’я» Всеволода Лаврентьєва, в подальших планах організації випуск колективного листа з усіма марками, випущеними до 80-ліття Перемоги, а також виставка до свята великого травня. Ці заходи стануть способом привернути увагу до важливості збереження пам’яті про тих, хто, ризикуючи життям, захищав свою Вітчизну.
Володимир УС.
Фото автора.