Неймовірно душевну й зворушливу пісню композитора Олександра Білаша на вірш відомого українського поета Дмитра Павличка знають і люблять в усьому світі не тільки українці, адже вона про вишиванку, про сорочку, яку мати подарувала синові разом із рушником на щастя, на долю.
У нашій республіці вишиті сорочки та блузки носять не тільки українці, а і болгари, і молдовани, і гагаузи, і росіяни, і білоруси, і поляки…Трапляється, що національні орнаменти розрізнити досить важко, настільки вони схожі узорами та манерою виконання.
У Придністров’ї традиція вишивання зберігається, хоча великої популярності навряд чи набула. Працюють гуртки у школах, позашкільних дитячих установах, клубах, де збираються дівчата, щоб освоїти давнє мистецтво рукоділля.
У багатьох українських родинах усе ще модно одягати вишиту сорочку на свято. Тому не дивно, що в Тирасполі відзначити День української вишиванки зібралися учні столичних шкіл, учителі, артисти самодіяльного ансамблю української пісні «Хуторянка» Будинку культури с. Ближній Хутір, співробітники республіканської газети «Гомін».
Сама подія відбувалася на прогулянковому теплоході «В. Грушка», знайомого тисячам любителів динамічного відпочинку на воді. Не лише придністровці, а й туристи з усього світу, які побували в нашому місті, не пропустили шансу хоч годинку прогулятися спокійними водами старого Дністра.
Загальна картина вражала великим різнобарв’ям, аж в очах миготіло. Теплохід видавався великою квітучою клумбою. Сорочки на дівчатах та хлопцях, на артистах ансамблю заворожували різними техніками вишивання. Одна з них – лічильна гладь, створює виразний об’ємний малюнок. Iнша – двостороння художня гладь, коли узор виглядає однаково привабливо з лицьового та виворітного боку. Викликали захоплення сорочки, вишиті бісером, стеклярусом. Червоні маки, сині волошки, білі ромашки, ягоди калини, різноманітні геометричні фігури з сакральним змістом… Вони чарівні!
Привертали увагу сорочки, вишиті хрестиком. Хоча нині мода на рушники, скатертини, серветки, верхній одяг (пальта, шалі, светри), весільне вбрання та обрядові речі – рушники для вінчання, крижмо, прикрашені саме хрестиком.
Літературно-музична композиція, присвячена традиціям рідного краю, яку підготували учасники ансамблю «Хуторянка» для республіканського огляду-конкурсу, теж називалася «Свято вишиванки», і стала доречною того дня.
«Моя сорочка-вишиванка», «Пісня про рушник», «Два кольори мої», «Мамина сорочка», «Сорочка-вишиванка» або як її ще знають «Ой, чорна я си чорна» та багато інших відомих у народі пісень та віршів почув сивий Дністер, веслярі, які того дня тренувалися на своїх човнах, та самі учасники події.
Учні декламували вірші, виступила з власними творами придністровська поетеса Олена Гешко, яка присвятила проникливі поетичні рядки рідній матусі, її вмінню вишивати та гаптувати.
До речі, Олена Василівна веде гурток плетіння гачком та вишивання бісером у столичному Палаці дитячо-юнацької творчості. Всі сорочки, блузки, які вона носить сама, прикрашені її талановитими вмілими руками.
Прогулянка річкою, яка широко розлилася в ці травневі дні, видалася на славу. Учителі, учні – всі, хто долучився до святкування, наспівалися досхочу, натанцювалися, надихалися свіжим повітрям, зарядилися позитивною енергією на цілий тиждень.
Наш фотокореспондент Сергій Марченко захоплено працював упродовж всієї подорожі, тож пропонуємо вашій увазі фоторепортаж з борту теплохода.
Уляна БОНДАРЧУК.
Фото Сергія МАРЧЕНКА.