Закінчилася календарна весна. І хоча погода останнього її місяця відповідала літній з відсутністю як аномальної спеки, так і заморозків у повітрі, ідеальною весну цього року назвати не можна.
Причиною такого визначення може бути, в першу чергу, дефіцит опадів на території Придністров’я. Панування антициклонального типу погоди спричинило ґрунтову посуху у квітні – на початку травня. До речі, квітень цього року був одним із найпосушливіших у Придністров’ї за весь час інструментальних спостережень. І лише рясні опади березня та відсутність аномальної спеки пом’якшили наслідки дефіциту опадів в середині та наприкінці весни.
Про глобальне потепління та його наслідки
У Придністров’ї до несприятливих наслідків можна віднести не стільки навіть підвищення температури повітря, скільки збільшення добової амплітуди температури повітря. А в поєднанні з сухою повітряною масою, відсутністю вітру і безхмарними ночами коливання температури повітря за добу можуть перевищувати 20 °С. У цих умовах у Придністров’ї можливі навіть заморозки в ранкові години, притому, що вдень температура повітря іноді сягала +20…+23 °С. Ця обставина зазвичай негативно позначається на розвиткові рослин і дерев, особливо в період їхнього цвітіння. З іншого боку, треба розуміти, що зовсім недавно (з точки зору зміни клімату), в середині XIX століття, закінчився «малий льодовиковий період», який тривав понад 500 років. Природні причини коливання клімату відіграють першорядну роль у глобальному потеплінні, яке ми спостерігаємо нині. І ще, звичайно, треба відзначити діяльність людини, яка також сприяє цьому процесові.
А ще якихось 200 років тому регулярно замерзала Темза в Лондоні, та так, що на ній проводили кожну зиму ярмарки. У Голландії більш ніж на один метр промерзали річки, а у Венеції каталися на санях. Затоки Босфор і Дарданелли покривалися льодом на 3 місяці. І все це було нормою для того часу. Навіть на картинах художників тих років все це наочно зображено.
Якою була погода в нашому краї 200 років тому?
Звернемося до літописів. 1845 рік. «Нинішня зима відрізняється незвичайною суворістю», 25 січня почалася буря від витоків Західного і Південного Бугу до Криму, верст 900 у довжину і близько 200 – в поперечнику. Вона вирувала «з поганими для людей наслідками» в Подільській, Волинській та Київській губерніях. Сніговий покрив у Подольську сягав місцями двох метрів. У Бессарабії, в м. Сорока, утворилися «великі снігові гори». Вітер був настільки різкий і пронизливий, що в очах робився нестерпний біль. В Одесі та Севастополі вдрузки було розбито 37 різних гребних суден, викинуто на берег 7 кораблів. У Криму загинуло 100 тисяч овець, мали місце і численні людські жертви. А роком раніше писали: «Сніг серед літа. І де? У Київській губернії в Липовецькому повіті (нині Вінницька область) 8 серпня випав сніг у піваршина». Причому сніг був сильний у серпні навіть в Угорщині. І це все було менш ніж 200 років тому, що нині здається фантастикою.
У 1851 році весна була подібна до нинішньої. Ось що писали про Одесу та Бессарабію того часу: «У квітні – першій половині травня спостерігалася спека і посуха, а в червні випадали дощі в надмірності. А потім настала посуха».
Цікавий запис, а от чи повториться така погода цього літа, ми можемо незабаром упевнитися. І замислитися. Глобальне потепління нинішнього часу чого нам більше несе і від чого врятує? І чи хотіли б ми повернутися в той час? Адже клімат на нашій планеті ніколи не був постійним.
Земля – наш дім, живий організм. А кліматичні зміни – це є подих нашої планети. Поки дихаємо, ми всі живі, а коли хворіємо, то робимо глибокі вдихи, коли здорові – неглибокі. Те ж саме можна сказати стосовно до природи, до клімату.
Дуже хочеться, щоб наша планета хворіла якомога рідше. Адже від цього залежить і кліматичний комфорт будинку, в якому ми живемо, під назвою Земля.
Василь КУДИМА.