Проект «Kamenka Fest+» розпочався 2023 року у відповідь на заклик керівництва країни до розвитку населених пунктів у глибинці та сільського туризму і вже став одним із брендів північного району Придністров’я. Починався він із чотирьох заходів, але (виправдовуючи той самий плюс, про сенс якого нерідко розпитують організаторів журналісти та найдопитливіші глядачі) вже у другому сезоні їхня кількість подвоїлася.
«Велику роль у розвитку проекту відіграла підтримка нашої задумки Агентством із туризму. Спільно ми розробили концепцію фестивальних програм, які проходять під гаслом «Душа придністровського народу». Розкрити її в усій красі – така мета кожного заходу та проекту загалом, – розповів начальник Управління культури Кам’янського району Віталій Лозовський. – Одразу долучилася до організаційної роботи і туристична агенція «РІО», у співпраці з якою проводимо два яскраві заходи у Валя-Адинці. Тут уже склалася традиція на Масляну широко проводжати зиму та зустрічати весну. Два літа поспіль у село приїжджали туристи на «Свято ромашок». Відкрию секрет: нині ідея літнього фестивалю зміниться. Центром його стане гостьовий козацький будинок – курінь, а тематикою – козацька культура».
Наших земляків і гостей у третьому сезоні чекають фестивалі, що вже полюбилися: «Купальська ніч» в Окниці та «Ягідний переполох» на фазенді «Садки», а в жовтні Грушка запрошує всіх спробувати молоде, ще зовсім солодке вино. «Катеринівський серпантин», за пропозицією керівництва Кам’янщини, стане районним святом урожаю.
Адміністрації сіл, які долучилися до проекту, намагаються не тільки показати природну красу та самобутню культуру своїх населених пунктів, вони ще й активно пропонують ідеї, як урізноманітнити його програму. Мешканці Подойми та Подоймиці, які багато років поспіль проводили фестиваль томатів, нині мають намір здивувати автентичними традиціями. У вересні тут проведуть свято молдавського фольклору та народних звичаїв. Однак і від статусу «Помідорної столиці» відмовлятися не збираються. Просто тепер це буде бієнале – фестиваль, який відбувається раз у два роки.
«Сонцеворот»
Слов’янський фестиваль із такою назвою став ще однією новинкою проекту «Kamenka Fest+». Ініціатори його проведення – господарі ретрит-еко-центру «Ла Саля». Розташовується простір для відпочинку в Подоймі. Основою для нього стала садиба, що залишилася Петру Перепеляку як спадок від діда з бабусею.
«Спочатку планувалося просто сімейне місце для відпочинку. Батьки почали його облаштовувати на свій смак. Навколо були старі хати, і як це нерідко трапляється за відсутності господарів, – утворилося стихійне звалище.
Ми викупили кілька занедбаних ділянок, прибрали сміття та бур’яни в людський зріст, вирубали висохлі дерева та молоду поросль чагарників.
Батьки побудували альтанку, і в цей затишний куточок, тишу в якому порушують лише дзюрчання струмків і спів птахів, потягнулися гості. Спочатку односельці, а слідом і знайомі з Кам’янки. Чутка про нашу садибу розлетілася по всьому району, а потім і по Придністров’ю. Яскраві фотографії, якими рідні та друзі ділилися у соцмережах, привернули увагу і жителів багатолюдних міст із сусідньої Молдови. Нам телефонували, писали в месенджерах бажаючі приїхати на відпочинок. Кількість їх поступово зростала, і тоді ми вирішили створити ретрит-еко-центр», – розповіла, як родинна садиба перетворилася на туристичний об’єкт, Наталія Рогозіна.
Презентувати широким верствам населення куточок відпочинку, який тільки починає приймати туристів, сім’я вирішила за допомогою слов’янського фольклору. Народні традиції, дбайливо збережені багатьма поколіннями, полонили Наталію в ті роки, що провела в Росії: спершу здобувала вищу освіту, потім працювала.
Особливо вразив дівчину Сонцеворот. Сама назва вказує на час свята: настає воно після повороту небесного світила на зиму, коли день починає коротшати, а ніч збільшується. Відзначали Сонцеворот не тільки слов’яни. Адже в глибоку давнину поклонялися Сонцю, від якого залежить урожай, а отже – і життя людини, в усіх куточках нашої планети. Підтвердження тому – піраміди, збудовані індіанцями майя, та Стоунхендж у Британії, а також численні ритуали, що дійшли до наших днів у вигляді пісень, танців, обрядів і традицій. Нагадати про це землякам і вирішила Наталія, яка організувала різноманітні майстер-класи, тематичні ігри та конкурси.
Увесь день на подвір’ї лунала запальна музика. Замість червоної доріжки – домоткана смугаста, що й визначало репертуар самодіяльних колективів із Кам’янки, Подойми, Рашкова, Хрустової, Рибниці. Російські, українські, молдавські народні пісні змінювалися сучасними творами в стилі фолк. Вітер розвівав пишні сарафани та сукні, хитав голівки яскравих квітів, вплетених у святкові вінки, кликав у політ мелодії, які надихали на танці. Хороводи змінювалися молдавською хорою, підтверджуючи, що між придністровськими народами спільного більше, ніж відмінностей. Подібність традицій ставала очевидною, варто було лише поглянути на розшиті в етнічному стилі сорочки, прислухатися до дзвінких акордів і до різномовного гомону на фестивалі, що був зрозумілий усім.
Створення краси
Родина Перепеляків – Рогозіних із тих ініціативних людей, які, знайшовши справу до душі, захоплюють своїм ентузіазмом і всіх навколо. Дружна робота з підготовки садиби до прийому гостей незабаром залучила у свою орбіту десяток сільських сімей. Одні допомагали Петру будувати альтанки й облаштовувати куточки для пікніків. Інші брали участь у наведенні порядку на території, разом із Тетяною садили квіти, розставляли зручні меблі, розвішували гамаки.
Коли в Наталії визрів план, як оформити територію (а це майже гектар!), односельці відкрили заповітні скрині та принесли старовинні ткані килими, пишні подушки з вишивками в народному стилі, керамічний посуд і багато інших багатств, які залишилися у спадок від пращурів. Прикрашаючи подвір’я, працювали від ранкової зорі до темряви. Сусіди, побачивші, що у господарів, які готуються до фестивалю, та їхніх добровільних помічників не залишається жодної вільної хвилинки, часом навіть приносили їм обід.
Коли ж у святковий день гості заходили на подвір’я, захопленим враженням не було кінця. Яскраві квітники, оригінальні фотозони, затишні альтанки вабили до себе. Діти обліпили трактор, декорований літніми квітами й травами. Підлітки злітали на гойдалках над яружком, промитим одним із численних струмків. Молодь фотографувалася у прочинених дверях із мотивувальним написом: «Крокуй у нове життя». За спиною блищала гладь озера і височів укритий лісом пагорб. Гості поспішали на лавандову галявину, звідти – до тину з глиняними кринками. Нагулявшись, влаштовувалися на солом’яних тюках перед імпровізованою сценою або за зручними столиками.
«Коли це все окупиться?» – довелося почути, проходячи повз одну з компаній. Господарів садиби поблизу не було, тому питання можна віднести до риторичних. Однак, думка сім’ї з цього приводу мені відома давно. Вони з породи справжніх поціновувачів прекрасного, які не тільки милуються красою, а й створюють її самі. У цих людей щедрі душі, тому вони готові гостинно прийняти у своєму затишному куточку однодумців. І найменше їх хвилюють у такі моменти питання прибутку.
Майстерне Придністров’я
Природно, що такі захоплені своєю ідеєю люди, немов магніт, притягують креативних і талановитих співгромадян. От і на ярмарок у Подойму приїхало чимало легких на підйом підприємців, рукодільниць і майстрів із різних куточків Придністров’я.
Не дивно було побачити поруч двох казкарок. Кам’янчанка Елла Червак виготовляє ексклюзивні текстильні ляльки, а Наталія Кавтя зв’язала, здається, уже всіх героїв мульт-фільмів. У селі Окниця вона керує зразковим колективом декоративно-прикладної творчості «Умілі ручки».
М’які іграшки привезла на ярмарок і Галина Тудвасова. Їхня особливість не лише в бадьорих девізах, вишитих на фігурках. Милі звірятка цієї майстрині ароматизовані. Вона залюбки ділилася секретами виготовлення іграшок, які пахнуть ваніллю або кавою з корицею. А ще – провела для учасників фестивалю майстер-клас із плетіння макраме та в’язання витончених сумочок. За розмовою з’ясувалося, що приїхала рукодільниця з Тирасполя.
«У Подоймі я вперше. Чоловік родом із сусідньої з Кам’янщиною області України, тож він часто розповідав, які гарні тут місця. Ми все збиралися та збиралися сюди, але то в одного не виходило, то в іншого; то справи, то погода погана… Коли на просторах інтернету з’явилася інформація про фестиваль у ретрит-еко-центрі «Ла Саля», стало зрозуміло: є шанс поєднати корисне з приємним: і в ярмарку взяти участь, і новий туристичний об’єкт побачити», – пояснила Галина.
На сусідньому прилавку переливалися всіма барвами веселки витончені браслети та стильні чокери – модні намиста, що щільно прилягають до шиї. Бендерчанка Ольга Мізернюк, яка займається бісероплетінням із дитинства, зізналася, що прикраси підготувала спеціально для фестивалю. Адже браслети здавна були не просто аксесуарами, а й талісманами, які захищали від негативної енергії та приносили удачу. Рукодільниця охоче розповідала, яке символічне значення має забарвлення намистин, а покупці обирали: зелені – для процвітання, сині – від хвороб і невдач, червоні – щоб привернути кохання.
Були на цьому ремісничому ярмарку й інші цікаві товари. Дами приміряли витончені літні капелюшки, прицінювалися до сплетених зі штучної лози кошиків, дивувалися з того, що умілі руки здатні перетворити бетон (здавалося б – холодний будівельний матеріал) на оригінальні аксесуари для дому.
У схожій на різьблену шкатулку альтанці був виставлений відповідний товар: виконані з великою майстерністю вироби з дерева. Мухамед Аль-Атауна зізнався, що сам матеріал – теплий і живий – надихає на створення речей, які стануть ідеальним доповненням інтер’єру. Шкатулки, ключниці та брелоки, серветниці, скарбнички різної форми, коробочки для оформлення подарунків – усе було такої тонкої роботи! Автор дизайнерських дрібничок розповів, що цього року почав переробляти пластик і скло. Непотрібним речам дають друге життя і стають вони ексклюзивними вазами чи яскравими підставками для телефонів. Реалізує свій товар молодий рибницький підприємець через онлайн-магазин «Лаванда Маркет».
Смачні історії
Фестивалі – це не тільки знайомство з традиціями та звичаями місцевості, з різноманіттям талантів її мешканців, з їхніми здобутками в різних галузях діяльності. Це завжди ще й справжнє свято смаку, на якому ласуєш улюбленими стравами та куштуєш нові.
«Ла Саля» зустрічала гостей традиційно: пишними короваями, на яких рум’янилися орнаменти із квітів і листя, та добрим молдавським вином. Стежка з лаконічним покажчиком «Шашлик» вела до гратарної зони, де на вогні готували різноманітні м’ясні страви – смачні, соковиті й красиві, з натуральним димком. Були тут традиційні мітітеї та кирнецеї й модні крильця-гриль. Поруч різноманітна випічка: молдавські плацинди, італійська піца, слов’янські млинці.
Рухаючись за стрілкою з написом «Кава», гості потрапляли до родини підприємців Лисих. Євген з Ольгою торік відкрили в Кам’янці сімейне кафе. У Подойму виїхали мало не з усім обладнанням, на якому пекли французькі круасани, заварювали запашний чай, змішували прохолодні коктейлі.
І ще безліч різноманітних смаколиків – від повітряної цукрової вати до медового квасу –пропонували учасникам фестивалю підприємці з Кам’янського та Рибницького районів. Господарі садиби пригощали всіх дітей морозивом.
Однак, якщо ти не лише гурман, а й допитлива товариська людина, то можеш знайти на фестивалі чимало цікавих співрозмовників і дізнатися їхні захопливі історії. Про свій шлях до підприємництва розповіла Iрина Осипенко. Переїхавши з України до Рибниці, ця ініціативна жінка не довго думала, чим зайнятися на новому місці. Проаналізувала місцевий ринок і зрозуміла, що розмаїття придністровських фруктів відкриває перспективи для виготовлення якісних екопродуктів.
«Готую пастилу та фруктові чіпси, зефір і маршмеллоу, цукерки з йогурту нашої торговельної мережі «Благода», льодяники з цукром і без, бельгійський і дубайський шоколад. На замовлення роблю солодкі «букети» для подарунків. Продукт екологічний, без хімічних добавок. Я використовую тільки натуральні барвники: буряк, моркву, – розповіла Ірина. – Продаю екосолодощі у своїй кав’ярні та на ярмарках. Шукаю нові ринки збуту, тому з задоволенням виїхала на фестиваль, де можна познайомитися з такими ж захопленими своєю справою підприємцями».
Сердце садиби
Саме так Перепеляки завжди сприймали озеро на присадибній ділянці, яке напували кришталевою водою численні джерела. Відпочити в освіжаючій прохолоді на тінистих берегах збирався не тільки великий дружний рід – приходили сусіди, друзі, знайомі.
На фестивалі озеро теж відігравало ключову роль. Тут було організовано сап-серфінг. Цей вид спорту для наших місць новий, тому й приваблював велику кількість охочих покататися на дошці з веслом; іще більше було глядачів. Уміло управляли сап-бордами кілька юнаків, серед яких – майстер спорту з веслування Максим Козлов. Він розповів, що рік тому організував із товаришами в рідному Григоріополі сап-клуб, де навчають катанню на дошках та організовують водні прогулянки по Дністру:
«Це не просто активність, а спосіб перезавантажитися, відчути кожну клітину свого організму та природу навколо. Пливеш річкою, і здається, що час зупинився. Варто тільки спробувати – і захоплюєшся назавжди!».
Ажіотаж на березі підтверджував його слова. Надвечір, коли всі охочі накаталися, на озері почалася азартна риболовля. Господарі садиби розводять сріблястих карасиків, білих амурів, два види товстолобиків і коропів, з яких у великому казані варили на багатті смачну наваристу юшку.
А в сутінках на гладі озера гойдалися вінки, які дівчата вдень плели під керівництвом Наталії з запашних трав і квітів. І цей стародавній магічний ритуал став своєрідним прологом до прийдешньої Купальської ночі, яку цими вихідними відзначатимуть на Кам’янщині та в інших куточках Придністров’я.
Ніна ПАНАЇДА.