Держава тільки тоді може вважатися повноцінною та ефективною, коли набуде всіх властивих їй атрибутів. До них, безумовно, належать органи державної влади.
У ст. 1 Основного закону нашої держави записано «Придністровська Молдавська Республіка – суверенна, незалежна, демократична, правова держава». За дотримання останнього доданку суверенітету відповідає низка державних структур, до яких належать МВС, Прокуратура, Слідчий комітет і, звичайно ж, Міністерство юстиції, якому цього тижня виповнилося 34 роки.
Крім двадцятих років минулого століття, у Придністров’я не було власного досвіду державного будівництва. Не придністровці були ініціаторами розпаду СРСР. Якраз у нас, на відміну від Молдови, в березні 1991 року референдум про збереження Союзу проводився (абсолютна більшість тих, хто голосував, висловилася за подальше його існування). Але, на жаль, ми були не всесильні, відцентрові процеси наростали, тож створеній республіці довелося прийняти цю «катастрофу ХХ століття» як даність.
1991-го перед керівництвом молодої республіки постало складне завдання:
зберегти попервах на території ПМР радянську спадщину, як працездатну, зокрема у сфері забезпечення дотримання законності, правопорядку та захисту прав людини. Оскільки наша держава створювалася буквально з нуля, важливо було оперативно сформувати нову систему органів державної влади та управління, а згодом і власну законодавчу базу. Ситуація, що складалася навколо молодої республіки, не залишала часу на довгі роздуми.
Вже 5 березня 1991 року ухвалою Верховної Ради першого скликання було затверджено структуру Уряду. Спочатку, виходячи з масштабів, було вирішено створювати не міністерства, а управління. Отже, 24 липня 1991-го було видано Указ Президента Ігоря Смирнова про утворення Управління юстиції. Його першим керівником було призначено Михайла Сидорова, якого незабаром змінив висококваліфікований юрист, досвідчений суддя Віктор Коротенко.
Ліричний відступ. Працюючи у газеті «Днестровская правда», мені нерідко доводилося спілкуватися з ним. Його високий професіоналізм не заперечувався не те, що обивателями, а й колегами з юридичного цеху. Та це не дивувало. Не маючи юридичної освіти, мені важко було судити про його професійні якості, тут доводилося довіряти думці інших правознавців. Дивувало те, що це був інтелігент у прямому значенні цього слова: Коротенко мав власну думку про поезію, літературу, мистецтво… журналістику, зрештою. Як кажуть у таких випадках, представник старої школи. Та при цьому людина скромна і приваблива, яка відразу привертає співрозмовника до себе. Таким мені запам’ятався Віктор Герасимович.
Спочатку правознавцям доводилося терміново розв’язувати цілий комплекс проблем, найгострішою з яких була нестача кваліфікованих кадрів. Все це накладалося на складний вибір, який мали зробити самі юристи: вони з Молдовою чи з Придністров’ям? Багато хто тоді поїхав на правий берег, позбавивши країну кваліфікованих юристів, яких наша республіка ще не готувала – не було освітньої бази. Вакуум, що створився, заповнювати було непросто.
Трохи більше як за рік, 8 вересня 1992-го, Постановою Верховної Ради Республіканське Управління юстиції було перетворено на Міністерство. Довелося знову укомплектовувати всі органи юстиції: народні суди, відділи РАГСу, нотаріату, адвокатури. З перенавчанням допомогли Росія, Україна. Знадобився рік, щоб доповісти керівництву республіки: суди, нотаріальні контори, юридичні консультації укомплектовані! З’явилася Реєстраційна палата, першим керівником якої став Григорій Дяченко. Почали проводитися з’їзди суддів, а фахівці, які від імені народу вершили правосуддя, почали приймати присяги. Так завершувалася важка робота з формування органів юстиції, які протягом усієї історії Мін’юсту приростали новими структурами та підрозділами.
Упродовж 34 років Міністерство юстиції оперативно реагувало на процеси, що відбувалися у державі та суспільстві, активно впливало на вдосконалення правової системи республіки. На сьогодні ж серед пріоритетних напрямків діяльності нинішніх працівників міністерства юстиції – забезпечення виконання кримінальних покарань, а також судових рішень у цивільних та адміністративних справах; здійснення державної реєстрації правових фактів і видача ліцензій; забезпечення захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб; подальше вдосконалення чинного законодавства.
Микола КОЛЕСНИК.