У кожної епохи свої поняття про цінності, свої святині
Одначе, за всіх часів і в усіх народів найбільшою святинею вважали хліб. Про нього писали поети й мислителі, його прославляли в піснях і думах. Коли його не ставало, траплялося справжнє лихо. Недаремно людина, творячи щоденну молитву, просить у Бога: «Хліб наш насущний дай нам сьогодні…».
Традиція випікання
Раніше в Україні на щодень пекли житній хліб. Якщо борошна до нового врожаю не вистачало, домішували висівки, товчену картоплю, гарбуз, суху лободу. Вчиняли його на заквасці, місили у дерев’яній діжі.
Випікання хліба мало свої правила, було, по суті, цілим обрядом. Порожню діжу, прикриту рушником, ставили на покуті. Хліб у кожній хаті обов’язково лежав на столі, а біля нього ставили сіль. У неділю і свята з житнього або пшеничного борошна пекли пампушки, пиріжки з сиром, маком, картоплею, капустою, ягодами, з прісного тіста випікали коржі та млинці.
Їжею й окрасою був хліб на різних святах та в обрядах. І тепер жодне весілля не обходиться без короваю, а до нього випікають ще шишки, калачі, лежні тощо. Готування та частування весільних гостей короваєм належать до найбільш поетичних дійств народного весілля. Пекти його запрошували лише тих жінок, у сім’ях яких була злагода. На корж («підошву») наліплювали з тіста шишки, птахів і саджали коровай у піч. А на весіллі в урочистій обстановці староста вирізав верхівку короваю і підносив на тарілці молодим.
Дітям дарували шишки. Оздоблення короваю качечками, голубами, гілочками калини уособлювало побажання продовження роду, щасливого подружнього життя, достатку тощо.
Простий, запашний…Він щодня приходить до нас – рум’яний, теплий, незрівнянний. А ще має багато імен: бублик, булочка, батончик, рогалик, паляниця, калач, паска, пиріг… І все-таки хліб.
Хліб – усьому голова
Якщо на столі немає хліба – на ньому чогось не вистачає. І кожен розуміє, чого саме. Люди ласкаво і шанобливо кажуть про нього: хліб – батечко, хліб – годувальник, хліб – усьому голова. Спрадавна народ наш понад усе цінував хліб, сіль, честь.
Хліб супроводжує нас усе життя – від народження до глибокої старості. У всіх народів він святий. Хліб берегли, на його честь складали гімни, хлібом зустрічали найдорожчих гостей. Бо хліб безцінний. Ні робота, ні смерть, ні життя, ні весілля – нічого на світі не обходиться без хліба. Він сильніший за все, смачніший за все, він дорожчий за золото, насущний і святий хліб із нашого поля.
І щоб зорати поле, теж потрібен хліб. І щоб розбити ворога. Щоб перемогти й вистояти. Скрізь хліб, хліб, хліб. А без нього немає ні радості, ні свята, ні самого життя.
Людство знає жахливі роки без хліба, коли вимирали цілі села й міста, цілі місцевості й країни, тож жодній війні та жодній армії й не снилося таке спустошення.
Знати ціну хлібові, вміти його економити, бути бережливими та дбайливими господарями – це головні постулати суспільства. Ось чому питання про хліб лишається у нас головним. Тож ставмося до нього завжди з шаною та повагою. Не шкодуймо дати скибку хліба голодному.
Прислів’я і приказки
Без хліба нема обіду. На чорній землі білий хліб родить.
Хліб – батько, вода – мати. З хлібом і пісня миліша, і хата тепліша.
Як є хліба край, то і в хліві рай. Не той хліб, що в полі, а той, що в коморі.
Хліб на ноги ставить, хліб з ніг звалить. Зима без снігу – літо без хліба.
Без хліба і голод не такий страшний. Хліб та вода то бідного їда.
Ліпше свій хліб недопечений, ніж чужий перепечений.
Хліб на столі – Бог у хаті. Де хліб, там і життя.
Михайло ТРЕМБІТА.