Перший осінній місяць далекого 1941 року увійшов в історію Дубоссар як найтрагічніший, сповнений жаху і смерті.
Наприкінці серпня до міста прибув німецький каральний загін кількістю 25 осіб. Його завдання передбачало знищення як місцевих євреїв, так і переміщених із сусідніх районів Молдавії та Одеської області.
Спогади очевидців тих кривавих подій, публікації багатьох дослідників малюють страшну картину фашистських звірств. На початку вересня за наказом командира карального загону фельдфебеля Вальтера Келлера на двох околичних вулицях Дубоссар було створене гетто, яке охороняли румунські жандарми та місцеві поліцейські. Водночас Келлер наказав примару Дубоссар вирити на східній окраїні міста ями: 16 метрів у довжину, 4 метри в ширину і 4 метри у глибину. Ці роботи виконували зігнані жителі навколишніх сіл, яким сказали, що ями, нібито, потрібні для зберігання картоплі.
З показань примара Дубоссар Олександра Деменчука: «Вранці 12 вересня 1941 року 2 500 полонених були доставлені у двір тютюнової фабрики. Чоловіків відокремили від жінок і дітей, після чого групами по 30 осіб направляли до ям, де вони роздягалися і ставали на коліна. Їх розстрілювали з гвинтівок впритул. Закінчивши розстріл чоловіків, каральний загін приступив до розстрілу жінок і дітей. Діти ставали поруч біля виритих ям. Немовлят матері повинні були тримати на витягнутій руці».
Конвеєр смерті діяв 16 днів. Жандарми щодня приганяли до Дубоссарського гетто колони нових жертв із сусідніх міст і районів, а потім конвоювали до місця страти. Розстрілювали нещасних есесівці. І ті, й інші грабували приречених. Перед розстрілом їх змушували знімати одяг, відбирали цінні речі, молотками вибивали золоті зуби. Всього в Дубоссарах у той час було знищено понад 18 тисяч людей, у місті залишилося всього 1 700 жителів.
Акція масового знищення євреїв, яку у вересні 1941 року здійснили есесівці та румунська окупаційна адміністрація в Дубоссарах, є найкривавішим епізодом фашистського геноциду на території Молдавії.
ДО ВІДОМА. У 1949 році на місці масових страт було встановлено пам’ятник, у 50-ті роки тут створили Меморіал жертвам фашизму. У 2017-му він був відреставрований, на його території встановили монумент «Реквієм» – на постаменті висотою 2,5 метра застигла бронзова фігура. Ця скульптура являє собою силует єврея, який молиться. Постать покрита талесом – хусткою для здійснення молитовного обряду. На п’єдесталі розміщений напис «За що?» російською, англійською мовами та на ідиші. Шість палаючих поруч смолоскипів Вічного вогню символізують шість мільйонів євреїв, знищених у роки Голокосту.
Черговий етап реконструкції розпочався 2023 року коштом Фонду капітальних вкладень. На території комплексу розміщені 11 гробниць, усі вони облицьовані червоним і чорним мармуром. Біля вже відреставрованих покладена тротуарна плитка.
З генетичної пам’яті дубоссарців не стерти тих страшних сторінок історії. Та що ж сталося зі злочинцями, які знищили понад 18 тисяч життів? Усі 11 пособників фашистів, які брали участь у масових розстрілах, із приходом наших військ у квітні 1944 року були заарештовані. Згідно з «Обвинувальним висновком» Військової колегії Верховного Суду МРСР від 14 квітня 1944 року примар Деменчук, шеф поліції Вітез і поліцай Канцевич були засуджені до найвищої міри покарання (розстрілу). Інших обвинувачених засудили до різних термінів ув’язнення.
Головного злочинця Келлера судили набагато пізніше. Микола Хворостян, один із в’язнів, який дивом залишився живим, згадував:
«Через 30 років доля знову звела мене з катом, якого я впізнав би з мільйонів. Тривало слідство щодо масового винищення євреїв у Дубоссарському районі в 41-му. Я і кілька очевидців, що залишилися в живих, поїхали до Москви на впізнання. Це був він, душогуб Келлер, уже зовсім старий, немічний, проте все з тією ж ненавистю і жорстокістю в очах».
То було обличчя «звичайного фашизму».
Ігор ШЕВЧЕНКО.
Фото jcm.md