Зв’язок із рідною землею надихає Ганну Теслюк, дає їй сили, допомагає долати труднощі та з оптимізмом дивитися в майбутнє.
Познайомилися ми на фестивалі в Катеринівці. Одним із урочистих моментів яскравого Свята врожаю стало підбиття підсумків жнив і вшанування їх лідерів. Серед хліборобів, які досягли найвищих виробничих показників, була лише одна жінка. Ошатне плаття немов запозичило сині та білі фарби в ясного неба. На обличчі – трохи збентежена від загальної уваги посмішка. Такий кадр не можна було упустити. А паралельно зі зйомкою, звичайно, лунали всі традиційні для бліц-інтерв’ю питання, відповіді на які немов розгортали сувій з цікавою історією.
Розпочалася вона з великого кохання та весілля. Руслан і Ганна – уродженці Катеринівки та Рашкова, сусідніх і пов’язаних численними узами сіл, були виховані в повазі до землі, привчені до дбайливого копіткого догляду за нею. Тому всі подаровані на весіллі гроші вирішили вкласти в організацію невеликого агробізнесу. Взяли в оренду гектар доброї родючої ріллі неподалік від Дністра, купили насіння овочевих культур. Вирощували картоплю, моркву, буряк, цибулю, томати. Всю роботу виконували вручну. Кожну зароблену копійку пускали в оборот, прагнули розвинути власну справу.
«Це було на початку 2000-х, у республіці відбувалося реформування сільськогосподарської галузі. Жителі сіл почали отримувати земельні паї. Наші родичі вирішили об’єднати всі наділи й передати їх нам, – згадує, як збільшили площу та перейшли до зернових культур, Ганна Володимирівна. – Щоб якісно обробляти ріллю, потрібна була техніка, а на її придбання грошей не було. Зате була щедра пропозиція міжнародної благодійної організації, що надавала допомогу молодим сім’ям, які бажали жити в селі та культивувати землеробство. Спочатку передбачалося безкоштовне виділення одного трактора на десять родин. Однак пізніше умови змінилися: половину вартості сільгосптехніки необхідно було відшкодувати. Дізнавшись про це, інші сім’ї відмовилися від участі, а ми вирішили, що трактор за півціни – непогана-таки пропозиція. П’ять років потім розраховувалися за нього».
Поступово господарство Теслюків зміцнювалося. Дбайливо доглянута земля давала гарні врожаї. Сім’я намагалася реалізувати продукцію з вигодою і більшу частину доходів вкладала у розвиток власного технопарку, тому що механізація дозволяла без залучення додаткових робочих рук своєчасно справлятися з усіма агрозаходами. Руслан Олександрович поступово опановував фермерську справу. Ганна Володимирівна викладала географію в Катеринівській школі. У родині підростали дві донечки. Півтора щасливих десятиліття відміряла всім їм доля, а потім були вдовині та сирітські сльози…
Розуміючи, що сама, одна має ставити на ноги дітей, Ганна вирішила від фермерського господарства не відмовлятися. Вісім років вона поєднує те, що здається несумісним: педагогічну діяльність із досить успішною працею в галузі рослинництва. Коли в сільській школі виникла кадрова проблема, вона освоїла другу спеціальність – вчителя математики. Графік, звичайно, напружений. Шкільні вихідні, канікули для Г. Теслюк стали часом, який можна повністю присвятити вирішенню сільськогосподарських питань. І з’ясувалося, що зміна виду діяльності, дійсно, є відпочинком.
В аграрному секторі на допомогу прийшов брат. Та й односельці, які трудяться в сільськогосподарському виробництві, підтримали. Так повелося, що в Катеринівці землероби не конкурують між собою, а навпаки – діють спільно. Більш досвідчені завжди порадять новачкам: коли в оптимальні терміни проводити агрозаходи, яким перспективним сортам віддати перевагу, де вигідніше придбати недорогі якісні добрива та все інше, що необхідне для успішного господарювання. Зібравши врожай, разом очищають, сушать і зберігають його в одному складі. Навіть ринки збуту шукають спільно.
«Здебільшого, реалізуємо продукцію оптом – так вигідніше, – розповіла Г. Теслюк. – Однак, коли односельці звертаються за кормовим зерном для підсобного господарства або за соняшником, щоб виготовити олію, – нікому не відмовляємо і продаємо за зниженими цінами. Адже в селі всі живемо, як одна родина».
На своєму подвір’ї Ганна Володимирівна теж розводить і худобу, і птицю, тому частину вирощеного врожаю використовує на господарські потреби. Зате вдома завжди є свіжі якісні продукти, а надлишки м’яса, молока, яєць односельці охоче розкуповують на місцевому ринку.
На сьогодні в розпорядженні фермера Ганни Теслюк є близько 30 га сільгоспугідь, на яких вирощує зернові культури, соняшник і люцерну. Намагається на порівняно невеликій площі зберігати сівозміну, щоб підтримувати родючість землі. Має всю необхідну техніку і сільгоспінвентар до неї. Днями закінчила збирання кукурудзи. На 10 га вже радують дружними сходами озимі пшениця та ячмінь. Решта площі якісно підготовлена до весняної посівної.
Черговий сільгоспсезон наближається до фінішу, а почати новий Ганна Володимирівна сподівається з помічниками. Старша дочка закінчила навчання в університеті й разом із нареченим планує повернутися з великого закордонного міста до рідного села. Вирішили господарювати на своїй землі, а не шукати щастя на чужині. Значить, буде продовження й у сімейної справи, й у доброї історії працьовитого придністровського роду.
Ніна ПАНАЇДА.
Фото автора.