В історії нашої держави 17 грудня 1991-го посідає особливе місце. Якщо більшість держорганів і структур створювалася у Придністров’ї з нуля, то Чорноморське козацьке військо 34 роки тому пережило своєрідне відродження.
Пам’ять повертає до початку бурхливих 90-х. Я тоді працював у газеті «Днестровская правда», редакція якої розташована в Будинку Рад. На той час він був штабом опору придністровців молдовському націоналізму, що наростав. Тут розв’язували незліченну кількість насущних питань як створеної волею народу молодої республіки, так і її головного міста. На початку грудня наша газета опублікувала замітку за авторством членів ініціативної групи з відродження козацтва. Вона закінчувалася закликом: «Усіх, хто має хоч краплину козацької крові, кому небайдужа доля Батьківщини, просимо зібратися в залі засідань міської Ради народних депутатів м. Тирасполь». Дата, час.
У день, який згодом став історичним, перший поверх будівлі заповнила розмаїта публіка. Працівники виконкому вперше з цікавістю спостерігали за такою кількістю бравих чоловіків військової виправки у високих папахах, штанах галіфе, заправлених у хромові чоботи, з яких виглядали нагайки. Вони зібралися, щоб провести перший схід потомствених козаків. Відрадно, що ініціатива про відродження ЧКВ, яке існувало на історичних землях між Дністром і Бугом упродовж більш ніж двох століть, виходила з низів – до самоорганізації прагнули нащадки чорноморців, Запорізької Січі. Раніше, ще наприкінці 80-х, козацькі громадські об’єднання були створені в Дубоссарах і Бендерах. Внаслідок цього козацький рух у республіці набув широкого розмаху.
Підсумком його стало відродження Чорноморського козацького війська. Першим наказним отаманом під гучне традиційне «Любо!», що пролунало в залі, був обраний Герой Радянського Союзу, ветеран Великої Вітчизняної війни, льотчик-штурмовик Іван Пащенко.
Не можна обійти увагою ще одну особливість: на відміну від процедури створення інших козацьких військ, зокрема в тій же Росії, у Придністров’ї його формування відбувалося фактично в бойових умовах, адже 2 березня Молдова розпочала широкомасштабну агресію проти ПМР та її народу.
«Отже, якщо всі спочатку формували станиці, органи управління, то ми відроджували бойові одиниці», – констатував нинішній отаман ЧКВ Ігор Небейголова.
Участь у відбитті агресії – особлива сторінка історії ЧКВ. У лютому 1992-го відбувся перший Великий військовий круг ЧКВ. На ньому затвердили членів військового правління та обрали отамана Олександра Кучера, який загинув у автокатастрофі у травні 1992 року. З перших днів війни козацькі підрозділи вийшли на бойові позиції. На заклик братів-чорноморців захистити придністровців відгукнулися їхні одновірці, соратники з України, Прибалтики, з усіх козацьких військ Російської Федерації. У розблокуванні Бендер у червні 1992-го вирішальну роль відіграли саме козаки на чолі з тодішнім отаманом Віталієм Бондарчуком. Під час боїв загинув 91 козак, 27 із-поміж них були добровольцями з козацьких формувань, які прибули на допомогу чорноморцям.
Протягом 18 років ЧКВ очолював Володимир Рябинський.
У всі часи головним завданням козака був і залишається захист Вітчизни. Тому на сьогодні захист кордонів республіки – головне завдання, яке виконують військовослужбовці сформованого в 1993-му окремого козацького полку. Вони забезпечують недоторканність державних кордонів. Характерно, що у створенні цього специфічного військового підрозділу придністровці були першими та єдиними. Втім, як і в ухваленні 2000 року базового закону «Про козацтво в ПМР». Таким чином Придністров’я стало єдиною країною, де статус козацтва закріплений на державному рівні.
Нинішні будні ЧКВ насичені також діяльністю в царині духовно-морального та військово-патріотичного виховання молодого покоління, збереження традицій і культури козацтва. Зокрема, це й обряд посвячення в козачата, і проведення дорослого та дитячого фестивалю козацької культури, й військово-спортивні заходи, й збори козачат. Як і два століття тому, козаки дбайливо зберігають традиції (посадка козачка на коня, мистецтво фланкування шашкою) та уклад, які є невіддільною складовою частиною полікультурного придністровського народу.
Особливе місце в житті козацтва належить православній вірі. Без благословення священнослужителів у війську не проводиться жодна подія. І цьому «Любо!»
Олександр ЗАВЕЛЯ.
Фото з архіву автора.