Уперше в житті довелося зіткнутися із хворобою, про яку я й не підозрювала. Чула від людей, тільки серйозно не заглиблювалася, оскільки не було потреби. Та ось трапилося лихо з бабусею моєї близької подруги.
Звичайно, я не називатиму її імені, проте розповісти захотілося. Бабуся почала втрачати пам’ять на сьомому десятку життя. Родичі не одразу звернули увагу на її дивні висловлювання, зауваження. Думали, жартує бабуся. Тільки це були не жарти. Так починалася деменція.
Далася взнаки також і спадкова схильність: її старша сестра теж страждала від цього захворювання.
Хвороба швидко змінила звичний спосіб життя. Вона стрімко прогресувала і призвела до того, що на сьогодні бабусі потрібен постійний догляд, а вийти з дому без супроводу вона вже не може. Рідним довелося звернутися до психіатра, який поставив діагноз «деменція» та призначив медикаментозне лікування.
Судячи з усього, воно допомагає, бабуся іноді розмовляє досить чітко, хоча частіше з легкістю розповідає про своє минуле, про дитячі роки, але не може згадати, який сьогодні день і рік.
Деменція є комплексом симптомів, що містить у собі зниження пам’яті й гальмування процесів мислення, порушення орієнтації в часі та просторі, а також поступове втрачання навичок повсякденного життя. Цей стан розвивається внаслідок захворювань або ушкоджень головного мозку і найчастіше зустрічається у літньому віці. Розвивається і хвороба Альцгеймера – тип деменції, як грип – тип застуди, а не навпаки.
Хвороба Альцгеймера є найпоширенішою формою деменції, вона становить близько 60–70 % усіх випадків. Це прогресуюче захворювання: погіршення пам’яті відбувається поступово, і з часом призводить до повної залежності людини від сторонньої допомоги. На сьогодні не існує ліків, здатних повністю зупинити розвиток хвороби, проте сучасні методи лікування дозволяють пом’якшити симптоми та продовжити період активного й гідного життя.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, понад 55 млн людей у всьому світі живуть із деменцією, і щорічно виявляється близько 10 млн нових випадків. Захворювання посідає одне з провідних місць серед причин інвалідності та смертності серед людей похилого віку. Його наслідки зачіпають не тільки самих пацієнтів, а також і їхні сім’ї: родичі нерідко стають основними доглядачами, на яких лягає серйозне емоційне та фізичне навантаження, а система охорони здоров’я змушена адаптуватися до людей з когнітивними порушеннями.
З метою зниження ризиків і покращення якості життя пацієнтів фахівці рекомендують раннє виявлення деменції та регулярне обстеження людей похилого віку, особливо за перших ознак погіршення пам’яті або мислення. Зазначається, що монотонне життя без інтелектуальних та емоційних стимулів прискорює згасання когнітивних функцій. Постійна рутина небезпечна для мозку: йому потрібні нові завдання, навчання, зміна звичок і вихід за межі комфорту. Саме новизна та розумові зусилля допомагають зберігати ясність і чіткість мислення.
Профілактика деменції та хвороби Альцгеймера потребує комплексного підходу. Важливо підтримувати розумову активність, робити фізичні вправи, стежити за станом серцево-судинної системи та харчуванням, відмовитися від шкідливих звичок і зберігати соціальні зв’язки. Не менш значущі контроль стресу, повноцінний сон і турбота про психічне здоров’я.
Рання діагностика, комплексна медична й соціальна допомога, а також підтримка сім’ї здатні суттєво змінити якість життя людей із деменцією. Турбота про пам’ять і людську репутацію – найважливіша умова гідного старіння й показник зрілості та гуманності суспільства.
Хочеться додати: необхідно бути уважнішими до своїх стареньких родичів, виявляти до них свою любов і турботу. Тоді буде легше помітити зміни у поведінці та вчасно надати допомогу.
Стефанія КУЧЕРЯВЕНКО.
Фото avatars.mds