Індики мають міцний імунітет до багатьох інфекційних захворювань. Витримують низькі температури взимку краще, ніж інші птахи, але сприйнятливі до досить підступного захворювання – гістомонозу.
Гістомоноз індичок. Це протозойне захворювання птиці, його збудником є Histomonas meleagridis. Найбільш сприйнятливі до нього молоді індичата. Падіж птаха у віці 3–12 тижнів може досягати 70 %. Основними причинами виникнення гістомонозу є недотримання санітарних норм: заражені підстилка, поїлки та годівниці, порушення технології вирощування, висока скупченість, утримання різних видів птиці одночасно. Переносниками цієї хвороби можуть бути дощові черв’яки, мухи та блохи, яких індики охоче поїдають.
Перші симптоми захворювання – знижена активність індичат. Птах нудьгує, з’являється брудне і скуйовджене пір’я, крила опускаються, пропадає апетит, послід стає жовтим, пінистим, з неприємним запахом. У молодняка шкіра на голові стає чорною, а у дорослих індиків набуває темно-синього відтінку. Тому в народі це захворювання називають хворобою «Чорна голова».
Гістомонозу краще запобігти, ніж лікувати. Приміщення, де раніше вже спостерігалося це захворювання, підлогу і стіни на висоті 1 метра краще обпалити. Для цього можна використати паяльну лампу. Обов’язково продезінфікувати вигульні дворики, розсипаючи тонким шаром гашене вапно, бажано перекопати його на штик лопати. У профілактиці гістомонозу індичок найкращим препаратом вважався метронідазол 0,25 г. Дають його по 1/4 таблетки кожному індичаті в місячному віці та по 1/2 таблетки у тримісячному впродовж 2–5 днів. Оскільки в багатьох країнах світу заборонили застосування метронідазолу в птахівництві, ветеринарні лікарі шукають інші препарати. Гарні результати у профілактиці та лікуванні цієї хвороби показав брометронід новий. Його застосовують із лікувальною метою – по 2 г на 1 кг корму впродовж 10 днів, з профілактичною метою – 1 г препарату на 1 кг корму.
Зазначається, що індики поїдають краще гранульований корм, у процесі його споживання зберігаються вітаміни, мікро- та макроелементи, зменшуються втрати. Під час вирощування індиків необхідно звернути увагу на достатню кількість кальцію та вітаміну Д3.
Рецепт повнораціонного комбікорму для індичат важких кросів (БІГ-6) у віці 14–17 тижнів у відсотках: кукурудза – 43, пшениця – 10, ячмінь – 4.5, шрот соняшниковий – 10, шрот соєвий – 6, дріжджі кормові – 6, борошно рибне – 5.6, борошно м’ясо-кісткове – 3, борошно трав’яне – 5, вапняк – 2.7, жир кормовий – 3, сіль кухонна – 0.2, премікс – 1. У 100 г комбікорму має міститися 20 % сирого протеїну та 300 ккал обмінної енергії.
Приблизно у 18 тижнів птахів розділяють за статевими ознаками. Відтоді індичок та індиків розміщують і утримують окремо, раціон у них теж різний. Дорослі індики з’їдають приблизно 550 г корму на добу, а індички значно менше. Індики продовжують набирати вагу, а індички досягають 11 кг і припиняють зростання. Якщо Ви хочете отримувати яйце від індичок, то за вагою потрібно стежити, щоб вони не зажиріли. Під час розведення цього чудового птаха перед фермерами постає питання запліднення індичок. Особини середніх і легких кросів запліднюються найчастіше природним шляхом. Самки готові до запліднення у віці 10 місяців. Починають нестись індички зазвичай навесні й відкладають від 10 до 30 яєць. Іноді індики не бажають спарюватися. Причинами можуть бути не належні умови утримання, такі як тіснота, погане освітлення і вентиляція та їхня велика вага.
Штучне запліднення індичок. Оскільки жива маса індиків важких кросів досягає 25–40 кг, у індичок 11–15 кг виникають труднощі з природним спарюванням. Штучне запліднення дає можливість уникнути травмування самок важкими самцями й дозволяє підвищити запліднення яєць на 30–35 % порівняно з природним спарюванням. Починають запліднювати індичок після того, як з’являються перші яйця. Повторно запліднюють через один або два дні, а потім з 7-денним інтервалом, тобто раз на тиждень. Індиків необхідно попередньо готувати. Для вироблення у молодих індиків рефлексу на масаж потрібно приблизно два тижні. Техніки запліднення необхідно навчитися у досвідчених фахівців. Штучне запліднення індичок проводять скляними піпетками чи шприцами.
Корисні якості м’яса. Доклавши чимало зусиль на початку вирощування індиків, до 5-6-місячного віку можна одержати готових до забою. Індиче м’ясо – це дієтичний продукт, який містить вітаміни, залізо, селен та фосфор. У 100 г індичого м’яса міститься 26 г білка і 170 ккал, тому його можна вважати низькокалорійним і використовувати в дієтах. Індичатина вважається кориснішою за курятину через меншу кількість жиру та холестерину.
Ніна АНАНЬЄВА, ветеринарний лікар, кандидат ветеринарних наук, м. Рибниця.
Фото zelenvsit.cx.ua