На початку ХХ ст. на цьому місці розташовувався Олександрівський сквер, прогулювалися пари. 1920-го тут поховали Віктора Христофорова – комісара кавалерійської бригади Грігорія Котовського. У листопаді 1921-го на цій площі знайшли свій спочинок 22 прикордонники Парканської застави, які загинули в боях з білогвардійцями.
«Серце Тирасполя» залишалося недоторканним до Великої Вітчизняної війни. Рішення про створення на цьому місці Меморіалу Слави було ухвалено на початку 1970-х років. До реалізації проекту запросили скульптора Леоніда Фішбейна та архітектора Гаррі Файфа (Файфермахера).
Створення меморіалу перетворилося на всенародне будівництво, в якому взяли участь організації, підприємства, установи, навчальні заклади міста. Робітники, службовці, студенти після закінчення зміни щодня працювали на будмайданчику. Серед будівельних управлінь провели конкурс на право зводити комплекс. Переможцем стало БУ № 28, очолюване Героєм Соціалістичної Праці Ігнатом Дьяченком.
Одночасно зі зведенням меморіалу міськвійськкомат та червоні слідопити розгорнули розшук та уточнення імен похованих тут воїнів. Було встановлено понад 800 імен солдатів і офіцерів Червоної Армії.
Коли спорудження комплексу було завершено, а роботу з уточнення імен загиблих захисників Вітчизни закінчено, 23 лютого 1972 року відбулося його офіційне відкриття. Цього дня тут провели перепоховання останків воїнів, які загинули під час визволення нашого краю. Вічний вогонь запалив Герой Радянського Союзу, учасник Яссько-Кишинівської операції Михайло Харін.
Нам вдалося знайти двох свідків того історичного заходу. Тамара Олійник, корінна тираспольчанка, розповіла, як урочисто і велично відкривали комплекс:
«У мене буквально дух захоплювало. Відкриття тривало годину, але я до дрібних подробиць і нині пам’ятаю все, що відбувалося».
«На одній із могильних плит я знайшла прізвище дідуся. З того часу меморіал став для мене не просто священним, а й рідним», – продовжила розповідь городянка Наталія Власенко.
Танк Т-34, як головний елемент Меморіалу Слави, незмінно привертав увагу відвідувачів комплексу. Не дивно, що він породив чимало міських легенд. Одна з них свідчить, що саме ця бойова машина першою увірвалася до Тирасполя під час його звільнення у квітні 1944-го. Хоча заради історичної істини слід уточнити: ця бойова машина була переправлена до Тирасполя з Угорщини у квітні 1945 року. Тому цей танк не міг брати участь у бою за визволення міста. За спогадами маршала Олександра Василевського, навесні 1944 року в цих місцях було небувале бездоріжжя, і у звільненні міста брала участь кінно-механізована група генерал-лейтенанта Ісси Плієва. Втім, екіпаж цього танка брав участь у Яссько-Кишинівській операції. Пізніше, в боях у районі озера Балатон, він був підбитий і затонув. Під танком закладено капсулу зі священною землею, привезеною на береги Дністра з Волгограда.
На мармурових плитах у «серці Тирасполя» увічнено імена перепохованих тут 1 252 воїнів, зокрема чотирьох Героїв Радянського Союзу, які народилися в Придністров’ї: полковника Олексія Шутова, майора Володимира Кадуна, капітана Михайла Котловця і старшини Михайла Лінника.
Під час відбиття агресії Молдови 1992 року тут ховали перших загиблих захисників Придністров’я. Серед них і керівник Слободзейської райради Микола Остапенко, вбитий терористами 30 квітня 1992-го.
У 1995-му на території меморіального комплексу столиці було споруджено пам’ятник воїнам-інтернаціоналістам, які загинули в Афганістані. До 20-річчя утворення ПМР Меморіал Слави реконструювали: тут звели Стіну Пам’яті, на якій викарбували 804 прізвища тих, хто загинув, захищаючи республіку. Тоді ж установили скульптури Скорботної Матері та захисника Придністров’я.
2011 року меморіал доповнила каплиця святого Георгія-Побідоносця.
У квітні 2025 р. на столичному Меморіалі Слави перепоховали прах невідомого солдата, останки якого були знайдені на ділянці одного з будинків у Парканах. Його поховали з відданням воїнських почестей всередині гранітного п’єдесталу пам’ятника «Невідомому солдату», встановленого тут у 81-у річницю визволення міста.
Ігор ШЕВЧЕНКО.
Фото pridnestrovie-tourism.com