Як відзначали 1 Травня в СРСР
З 1918-го в РРФСР 1 травня святкували День Інтернаціоналу. У перші роки становлення нової країни це був вихідний день, коли проходили демонстрації фізкультурників та робітників із різними політичними гаслами. 1928-го кількість вихідних днів збільшили – неробочими стали 1 та 2 травня.
Влада Радянського Союзу вважала, що свято спонукає робітників Європи та США об’єднатися проти капіталізму. У СРСР та країнах Східного блоку 1 травня відзначали гучними військовими парадами, в яких брали участь вищі посадові особи уряду та партії.
1933 року з’явилася ще одна традиція святкування Першотравня в СРСР – повітряні паради. Саме 1 травня світові показали літак «Максим Горький», І-16 та інші досягнення радянської авіапромисловості. Травневі паради (за винятком періоду Великої Вітчизняної війни) проводили аж до 1968-го.
У 1970-х у Радянському Союзі 1 та 2 травня перейменували на День міжнародної солідарності трудящих. На зміну військовим парадам прийшли більш масові ходи робітників із прапорами та транспарантами. Одне з найзнаменитіших першотравневих гасел «Мир! Труд! Май!» – змінений рядок із вірша Маяковського «Сонячний прапор».
Оскільки в СРСР було два офіційні вихідні до Дня праці, радянські громадяни встигали взяти участь і в демонстрації, і в так званих маївках. Якщо в дореволюційній Російській імперії це були нелегальні збори робітників, то після ці слова частіше почали використовувати для позначення пікніка з шашликами.
Поступово День міжнародної солідарності трудящих втрачав своє початкове значення і ставав просто додатковим вихідним року. Остання офіційна першотравнева демонстрація у СРСР відбулася 1 травня 1990 року.
А потім Радянський Союз розпався, і святкування Первомая у його початковому сенсі зійшло нанівець.
Що думають тираспольчани про цей день
Наша молодь сприймає 1 травня як черговий вихідний, нагоду насолодитися відпочинком, хоча три слова «Мир! Труд! Май!», які стали девізом цього дня, дехто навіть виголосив сміючись.
На запитання нашого кореспондента особам різного віку, що зустрічалися просто на вулиці, всі відповідали по-різному. Наприклад, старші – зі сльозами на очах, що й не дивно, адже згадували молодість. Юні – сміючись, із подивом поглядаючи на автора таких дивних питань.
Дві жіночки поважного віку, що неспішно прогулювалися неподалік парку, не замислюючись, почали згадувати, як вони колись відзначали Першотравень. Одна з них – Надія Семенівна – тридцять років працювала на швейній фабриці «40 років ВЛКСМ» під керівництвом Валентини Соловйової. З перших слів, тільки почала розповідати, сльози з’явилися в її очах:
■ «Ви навіть не уявляєте, як ми чекали цього дня, як готувалися до нього. Звичайно, зранку йшли всім трудовим колективом на демонстрацію центральною вулицею Тирасполя, несли квіти, виготовлені власноручно зі спеціального паперу, повітряні кульки, плакати. Сміялися, співали веселі пісні. Колектив був дружний, нас не треба було примушувати йти на такі заходи. Потім із сім’ями прямували до нашого фабричного табору відпочинку в лісі, неподалік Дністра. Відпочивали два дні, там і змагання влаштовували, й у волейбол грали, ігри різні, шашлики смажили. Валентина Сергіївна завжди з нами разом була. Ці дні не забуваємо ніколи. Молодими були, здоровими та веселими, радісними».
У її приятельки Ніни Сергіївни чоловік служив в армії, тож вона в дні Первомаю частіше очікувала його з чергувань і нарядів. Відпочивали, коли випадала нагода.
■ «Ми дружно жили, раділи будь-якому приводу побути разом. А святкування влаштовували з його товаришами по службі та їхніми родинами. Добре пам’ятаю всі найкращі моменти. Жаль, що все тільки у спогадах і залишилося», – з сумом поділилася жінка.
Не відмовилися від несподіваного спілкування і дівчатка-підлітки.
Олександра, дев’ятикласниця, знає, що маївка – це коли сім’єю вирушають у похід до лісу або на берег річки, відзначати день труда:
■ «Маленькою я разом із батьками завжди була, а тепер вони з друзями розважаються, а я зі своєю компанією. У старших свої інтереси, мені з ними якось не цікаво».
■ «Перше травня – це день відпочинку перед робочими днями, батькам же треба набратися сил за вихідний», – вважає Дар’я, учениця однієї зі столичних шкіл.
Марія живе в Парканах у приватному будинку, тому їй у свято нікуди виїжджати не доводиться.
■ «Якщо погода гарна, то зранку ми на городі працюємо, а потім уже в садку разом із сусідами влаштовуємо відпочинок, обов’язково з шашликами. Тому у нас і труд, і мир, і май усе разом виходить», – засміялася дівчина.
Усі старшокласниці, з якими ми перекинулися кількома словами, знають, що 1 травня –
вільний від уроків день, коли можна зустрітися з друзями, «потусуватися», відпочити та зарядитися позитивною енергією.
У Катерининському парку привертав увагу юнак, який торгував повітряними кульками. Михайло, як назвався реалізатор, навчається у школі, а першого травня, коли випадає вихідний, або підробляє, або залишається вдома, малює. Він планує стати дизайнером у майбутньому. Про те, що перше травня – святковий день, навіть і не знає, для нього це просто вихідний. Від фотографування відмовився, а наполягати було недоречно.
Подружжя Михайло та Вікторія походжали неподалік пам’ятника Суворову, посміхнулися, коли почули запитання. Без зайвих умовлянь почали досить жваво пригадувати свої шкільні роки. Вони – спортивні люди (він – борець, вона – легкоатлетка), на маївки виходили до лісу аж на три дні, змагання влаштовували, тренування, волейбол, картоплю пекли на вогнищі…
Алкоголь? Ні, спорт і алкоголь для них – речі несумісні.
Стежкою від Дністра прямувало ще одне подружжя – Євгенія та Олександр з дочкою. Як не дивно, вони також зупинилися та охоче почали відповідати на питання, ніби старі знайомі.
■ «Для мене Первомай – це Далекий Схід, місто Благовєщенськ, участь у демонстраціях з батьками, гілочки яблуневого цвіту, виготовлені власноруч, та й мама тоді ще була жива», – з сумом пригадала жінка.
Чоловік додав:
■ «Пам’ятаєте, всі підприємства виготовляли з фанери макети якихось машин, робочих верстатів, плакати на них чіпляли, спортсмени ставали на тих машинах у позах, ніби статуї, й поки проїжджали повз трибуни, де начальство стояло, навіть не рухалися і не посміхалися. Все так серйозно було, а разом з тим і весело. Люди ставилися одне до одного з повагою, здається, дружніші були, більш згуртовані, ніби рідніші. Не знаю, як для кого, а мені ті демонстрації такими залишилися в пам’яті».
Кожен із опитаних казав приблизно те саме: Першотравень – святковий день і додатковий привід для відпочинку. А історія… зрештою, у кожного свята вона різна, як і в кожного з нас.
Марія БІЛОЦЬКА.
Фото автора