Держадміністрація Тирасполя продовжує перевірку якості наданих послуг з перевезення пасажирів маршрутними таксі міста.
За повідомленням столичної пресслужби, виїзна комісія перевірила санітарний стан маршруток, норми безпеки, а також дотримання графіка руху маршрутних таксі. У ході проведеного огляду було виявлено порушення санітарного стану салонів і кузова (брудні чохли, порвані сидіння і грибкові нарости), відсутність інформації про перевізника (візитна картка водія) та інші технічні недоліки.
«Сьогоднішня раптова перевірка показала, що технічний стан машин маршруту № 14 у більшості випадків задовольняє вимоги перевезення пасажирів. Однак є і зауваження, які необхідно усунути до 15 липня. Пізніше буде проведено повторний огляд маршруток, і якщо порушення не будуть усунені, до водіїв вживатимуться відповідні заходи», – сказав спеціаліст управління торгівлі, транспорту і зовнішньоекономічних зв’язків м. Тирасполя Максим Степурко.
Перевірка триває. Сподіваємося, що міська влада разом з автоперевізниками наведе лад у своєму господарстві. Але чимало залежить і від самих пасажирів.
Маршрутні таксі
Маршрутним таксі вважається мікроавтобус, який не визнає будь-яких загальноприйнятих проїзних квитків, пільг і возить тільки за готівку. Здається, проїзних квитків у нас нема взагалі. Хоча іноді на очі потрапляє оголошення, що квитки «позаду водія». Іноді трапляються і нормальні «маршрутки» з адекватними водіями, з якими приємно провести час по дорозі на роботу чи з роботи.
У нашій столиці за кількома напрямками курсують тролейбуси й шастають усіма вулицями, вуличками та провулками маршрутні таксі. Усього їх у столиці 295 одиниць. Так, саме «шастають», часто порушуючи правила дорожнього руху, влаштовуючи гонки зі своїми конкурентами та завдаючи купу незручностей пасажирам. Ну, звичайно, не самі машини, а їхні водії. Недивно, що багато хто щиро вважає таких водіїв несамовитими. Чимало з них занадто нервові, некоректні з пасажирами, часом вживають ненормативну лексику. Для прикладу можна назвати маршрутку № 16, реєстраційний номер Е-397 КР. Зовні все виглядає пристойно, а водій – це «унікальна» людина, з якою варто проїхати хоча б один раз за маршрутом.
Ще водії можуть «похвалитися» зачовганими чохлами на спинках сидінь і подертими сидіннями, не закріпленими належним чином, брудним, іноді з дуже неприємним запахом салоном, липкими від людського поту поручнями, до яких жодного разу не торкалася ганчірка прибиральниці, а також своїм зовнішнім виглядом. Тісні салони, переповнені пасажирами, не дають вирівнятися на повний зріст, і багатьох примушують стояти напівзігнутими.
Власники машин запевняють нас, що все в порядку, водій бере лише п’ятьох людей без місця, а прибирання та дезінфекція в салонах проводиться щодня.
Пасажири
Зрозуміло, що транспорт, тим більше громадський, це те місце, де наш особистий простір порушується. Люди стоять впритул, штовхаються, наступають одне одному на ноги й зачіпають сусідів сумками та рюкзаками.
Також нерідко конфлікти виникають через відкриті влітку вікна: як правило, тим, хто сидить – дме, а хто стоїть – душно. Досягти консенсусу не вдається майже ніколи. Дратують пасажири, котрі не дають водієві гроші за проїзд відразу, а, зайнявши місце, тицяють своїх же тимчасових «колег» у спину пальцями чи долонями, щоб гроші передали.
Ще один великий подразник – гучні звуки. Іноді в навушниках сусіда музика грає так, що я щиро дивуюся, як він ще не оглухнув, бо глухнуть навіть ті, що поруч стоять. Також діють на нерви люди, які, голосно розмовляючи телефоном, всім навколо розповідають про своє особисте життя: хто з ким пив, хто з ким посварився і хто з ким хоче помиритися. Такі розмови ні про що можуть тривати всю дорогу.
Що робити?
Як правило, залишаючи салон маршрутки, ми залишаємо там і всі свої образи, бо нам ніколи займатися тяганиною, та й не віриться, що можна щось виправити. У гонитві за прибутком ні водії, ні їхні господарі не перейматимуться проблемами чужих людей. Але коли ми вже хочемо навести лад у такому важливому питанні, як санітарний стан громадського транспорту і безпека перевезень, то маємо це робити разом.
Не завадило б мати на маршруті контролера чи касира для продажу квитків пасажирам, який звільнив би водія від виконання невластивих для нього функцій, хоча б у години «пік». Категорично заборонити водіям вести телефонні розмови під час поїздки, вмикати голосно музику, а пасажирам – голосно розмовляти. Звернути увагу перевіряльників на зовнішній вигляд водіїв. Адже громадський транспорт кожного міста – це його обличчя.
Щоб поскаржитися на якість перевезень, на видному місці має бути телефон довіри з безплатним простим номером. А може не тільки скарги, а й подяки лунатимуть від вдячних містян.
Післяслово
Треба додати, що перевірка маршруток, яка проводиться у такий спосіб, як тепер, не дасть об’єктивного результату. Якщо вже братися за виявлення порушень, недоліків та певних достоїнств, то пропоную проїжджати тим чи іншим маршрутом у якості пасажира одному з представників комісії інкогніто, не попереджаючи водія і його «хазяїна» заздалегідь. Після чого робити висновки.
Аліса КОХАНОВА.