Виконуючи заповіт наших предків із далекого 1967 року, 4 листопада 2017 року було розкрито «капсулу часу», яка упродовж півстоліття таїла в собі мрії та надії городян минулого століття на майбутнє, як жили тираспольчани 50 років тому, якими здобутками пишалися, що цінували та як собі уявляли життя в краї у XXI столітті. Відповіді на ці запитання нарешті були привселюдно одержані в День народної єдності на центральній площі Тирасполя біля міської трибуни, з ніші якої дістали послання з минулого.
На площі Суворова зібралися тисячі придністровців, щоб стати свідками цієї історичної події. З великими банерами та прапорами люди старшого покоління, молодь, жителі міста зі своїми сім’ями пройшли головною вулицею столиці, щоб уже на площі, біля трибуни, торкнутися справжньої історії. І ось момент, якого чекали 50 років, настав: капсулу з трибуни дістали. Символічним було й те, що зачитала закладене в ній послання Ольга Гальченко – учасниця мітингу 1967 року. Вона на той час очолювала піонерський штаб міста. Взявши в руки історичний документ, колишня піонерка, ледве стримуючи емоції, які нахлинули від спогадів, зачитала текст. Усі відразу зрозуміли, що вона впізнала той самий текст.
«Шановні товариші нащадки. До вас звертаємося ми, трудівники XX століття. Дітям і онукам своїм розкажіть про нас, бо ми вистраждали право на безсмертя. Ми жили в героїчну епоху, коли здійснювалися великі відкриття, коли світ потрясали революції, коли палали війни», – цими словами починався текст послання. Хто б що не казав, але воно того варте, щоб у вихідний день рано прокинутися, пройти пішки від театру до центру, відстояти ледве не всю програму заради того, щоб мати можливість торкнутися минулого. У такі моменти найгостріше відчувається зв’язок поколінь, безсмертна пам’ять подвигу нашого народу, розкриваються таємниці найтемніших сторінок всесвітньої історії. У посланні наші предки з гордістю розповідали про те, як відновлювали місто після війни, про досягнення радянського народу, про те, як на вулиці Тирасполя виходили перші тролейбуси та яких фахівців випускали освітні заклади.
Найближчим часом з повним текстом послання зможе ознайомитися кожен охочий, адже він буде розповсюджений всіма засобами масової інформації. А поки що реліквію передали на зберігання в Тираспольський об’єднаний музей.
У нішу історичної міської трибуни було закладено нову «капсулу часу» з посланням уже нашим нащадкам. З його текстом заплановано детально ознайомитися у 2040 році на піввіковий ювілей утворення нашої республіки. У зверненні до придністровців майбутнього йдеться: «Пам’ятайте про нас, як ми пам’ятаємо своїх прадідів, дідів і батьків, які подарували нам мир у далекому 1945 році. І не перерветься нитка пам’яті».
Літні люди та люди, які були свідками тих подій, з усмішкою витирали сльози, бо це було їхнє дитинство та молодість. Це відгомін тієї країни, яку вони будували та в якій жили. Напроти них стояли студенти, школярі та учасники Всесвітнього фестивалю, котрим ще жити в нашій країні та продовжувати будувати її для своїх дітей та онуків. По завершенні мітингу у нас, молодих, мимоволі виникли такі питання: а чим ми зможемо відповісти нашим батькам та дідам? Чого досягли ми?
Виходить, тепер наша черга, молоді XXI століття, творити історію країни, будувати майбутнє нині для наших нащадків. Першим таким кроком стала закладка скверу «Молодість» разом із Президентом Придністров’я та учасниками Всесвітнього фестивалю молоді та студентства. Наступні кроки – за кожним громадянином нашої республіки.
Дарина КУЛАКОВА.