На посаду Спецпредставника Президента РФ з розвитку торговельно-економічних відносин з Молдовою 11 липня Указом Володимира Путіна був призначений віце-прем’єр Уряду Росії Дмитро Козак.
Цим документом визнано такими, що втратили чинність, Укази від 21 березня та 2 серпня 2012 року «Про Спеціального представника Президента РФ по Придністров’ю», згідно з якими цю посаду обіймав колишній віце-прем’єр Дмитро Рогозін. Нагадаємо, Дмитро Рогозін поєднував посаду Співголови молдовсько-російської міжурядової комісії з торговельно-економічного співробітництва та Спецпредставника Президента РФ по Придністров’ю. Простіше кажучи, замість Спецпредставника Володимира Путіна по Придністров’ю у Президента РФ тепер з’явився Спецпредставник по Молдові.
Для довідки: Дмитро Козак з жовтня 2008 року обіймав посаду заступника Голови Уряду Росії. З 23 березня 2014-го курирував в Уряді Росії питання, пов’язані з новими суб’єктами РФ – Республікою Крим і Севастополем. З 18 травня 2018 року до сфери його відповідальності віднесено паливно-енергетичний комплекс і промисловість.
У Молдові його ім’я пов’язане з планом 2003 року з урегулювання молдовсько-придністровського конфлікту. Документ передбачав створення федеративної держави – Молдови та Придністров’я. У листопаді 2003-го тодішній Президент РМ Володимир Воронін під тиском Заходу в останній момент зірвав підписання створеного на його ж прохання і вже парафованого ним «Меморандуму Козака».
Під час передвиборної Президентської кампанії 2016 року нинішній Президент РМ Ігор Додон заявляв, що федералізація, на його думку, – єдине розв’язання молдовсько-придністровського конфлікту. Однак, після обрання Президентом, він плавно змінив риторику – на ще більш невиразний «особливий статус» для Придністров’я в руслі офіційної позиції Кишинева упродовж останніх років. Ігор Додон чомусь впевнений, що йому вдасться домовитися щодо цього з Москвою, де його вважають «надійним партнером».
«Дмитро Миколайович Козак – гідний фахівець і партнер для діалогу, який чудово знає специфіку Молдови», – заявив Додон, коментуючи призначення Козака. І додав, що найближчим часом розраховує зустрітися з новим Спецпредставником і «запустити діалог з усіх накопичених питань двостороннього та регіонального порядку».
Екс-Президент РМ, лідер комуністів Володимир Воронін висловився про призначення стримано. «Вважаю, що призначення пана Козака доводить, що Росія зацікавлена в нормалізації двосторонніх відносин з Молдовою», – наводить його слова кишинівське видання Deschide.
Уряд і парламент РМ ніяк не прокоментували нове призначення Козака. Разом з тим депутат від правлячої коаліції, колишній віце-прем’єр з «реінтеграції» Євген Карпов заявив, що призначення Козака – «черговий зухвалий жест з боку Росії». «Це чергова свавільна дія відносно Молдови, оскільки призначення представника, відповідального за відносини з іншою державою, повинно координуватися зі стороною, яка приймає», – сказав він.
Карпов не виключає, що це підготовка ґрунту до можливої перемоги соціалістів на парламентських виборах. Він також нагадав про те, як «вони разом із Президентом Вороніним розробили меморандум, який, на наше щастя, не був підписаний». «Можливо, після виборів у Молдові, Росія просуватиме принципи з проваленого меморандуму від 2003 року: федералізація, участь Гагаузії, як суб’єкта так званої майбутньої федерації, збереження присутності російських військ на території РМ строком на 10 років або, загалом, на невизначений період», – вважає він. Карпов запропонував молдовській владі «вимагати пояснень від російської сторони».
Прес-секретар Демократичної партії Молдови Віталій Гамурар упевнений, що «такі призначення –
прерогатива російської влади та російського Президента». «Вважаю, що основна реакція буде з боку Президента Молдови. Ми лише сподіваємося на добру співпрацю в подальшому», – заявив він виданню NewsMaker.
У молдовській опозиції призначення Козака теж пов’язують з нібито наявними планами Москви повернутися до ідеї федералізації РМ. Віце-голова партії Платформа «Гідність і правда» Олександр Слусар вважає, що таким чином Кремль, перш за все, демонструє Кишиневу свою позицію з питання придністровського врегулювання та подальшого майбутнього Молдови. «Пан Козак у нас асоціюється з його меморандумом 2003 року, який був у п’яти хвилинах від підписання. Ми знаємо, що Козак завжди виступав за федералізацію Молдови. Це означає, що позиція Росії залишається саме такою. Вони бачать Молдову федеративною, якщо не конфедеративною», – сказав Олександр Слусар виданню NewsMaker.
А заступник голови опозиційної партії «Дія і солідарність» Міхай Попшой не виключає, що місія Козака «…полягатиме в реалізації того, що не вийшло у Наришкіна 2010 року – створення коаліції Демпартії та Партії соціалістів» після наступних парламентських виборів.
Прокоментував призначення Дмитра Козака і глава ТАРС у Молдові Валерій Демидецький. «Призначення Дмитра Козака – цілком передбачуване, – заявив він. – Після відомої історії з меморандумом навряд чи знайдеш когось у Кремлі, хто краще обізнаний з особливостями молдовської політики. А питаннями економіки, думаю, займатиметься новий співголова російсько-молдовської міжурядової комісії з торговельно-економічного співробітництва, який прийде на зміну віце-прем’єру Дмитрові Рогозіну. У Москві кажуть, що на цю посаду, очевидно, призначать іншого заступника Голови Уряду – Олексія Гордєєва.
П’ятнадцять років тому Володимир Воронін упросив Володимира Путіна надіслати Дмитра Козака до Молдови, щоб вивести з глухого кута його переговори з Ігорем Смирновим. З лідером Тирасполя Президент Молдови тоді посварився вщент після невдалої спроби змістити його і просунути на посаду керівника невизнаної республіки «свою людину» – Тома Зеновича.
Дмитру Козаку вдалося розтопити лід між берегами Дністра. Хоча підготовлений за його участю документ назвали «меморандумом Козака», писали його представники Придністров’я та Молдови. Починали Валерій Ліцкай і Марк Ткачук. Через занадто стислі строки вони тоді домовилися максимально звузити коло розробників документа, щоб не загрузнути на півдорозі. Як кажуть, два юристи – три думки, а якщо їх більше, то й не виплутатися.
Козак приїжджав сюди тільки для того, щоб узгодити написаний ними текст меморандуму між Смирновим і Вороніним. Він захоплювався виробленим документом і роботою фахівців обох сторін. План, що передбачав об’єднання Молдови й повернення до її складу Придністров’я на правах суб’єкта федерації, був узгоджений і парафований Вороніним і Смирновим, який, треба сказати, був далеко не в захваті від документа, але змушений був поступитися тиску Москви.
На жаль, все зламалося за лічені хвилини. Чому і як це відбувалося, точно знають лише кілька людей. Знову склалося так, що я був першим журналістом, який розмовляв з Козаком вранці, після зірваного візиту до Кишинева Путіна, на приїзді якого, до речі, наполіг Воронін. Я йшов до Посольства РФ по вулиці, де протестуючі проти «меморандуму Козака» демонстранти палили російські прапори та портрети російського Президента. І думав, як шкода, що громадська підтримка меморандуму так і не була забезпечена. А ті, хто протестує, не мають жодного уявлення ні про документ, ні про те, хто його писав, а головне – навіщо.
Бесіда з Козаком та послом Зубаковим була досить відвертою. Потім були розмови «не для преси» з Ліцкаєм, Мішиним, Ткачуком, Шовою, яким належали в цій історії перші ролі. Як кажуть, у перемоги – багато родичів, а поразка – сирота. Тепер, коли минуло багато років, усталилася думка, що Воронін відступив під тиском Заходу.
Щодо провалу меморандуму я маю власну версію, але озвучувати її вважаю недоцільним. Зрештою, в минулому нічого не зміниш, з нього можна тільки певні уроки винести. А час все розставив і розставляє по місцях…»
Торкнувся «гарячої» теми й депутат Верховної Ради ПМР Андрій Сафонов. 14 липня в інтерв’ю російській газеті «Комсомольская правда» він сказав: «Якщо аналізувати призначення Дмитра Миколайовича через п’ятнадцять років після його першого пришестя в Молдову, слід не забувати, що в Указі Президента РФ говориться про те, що до функцій нового спецпредставника належить розвиток торговельно-економічних зв’язків з Молдовою. До цього ми додаємо повідомлення, які кілька місяців тому публікувалися у відкритих ЗМІ про можливе призначення одного представника від Москви по Молдові, а іншого – по Придністров’ю.
Отже, можемо припустити, що на кожен з регіонів, по праву і по ліву сторони Дністра, у керівництва Росії може бути своє бачення. З урахуванням того, що нині Молдова як орієнтир має проєвропейську інтеграцію, а Придністров’я сповідує євразійську модель, можна припустити, що Москва працюватиме безпосередньо з кожним регіоном. При цьому РФ буде зацікавлена, звичайно ж, у тому, щоб і з Кишиневом, і з Тирасполем відносини розвивалися по висхідній. Деталі будуть зрозумілі вже через деякий час, коли сам Дмитро Миколайович окреслить хоча б у загальних рисах свої завдання, які він отримав від керівництва Росії».
Наведемо найбільш важливі частини інтерв’ю без скорочень.
Кор.: Якщо буде призначений представник Президента РФ по Придністров’ю, чи свідчить це про те, що ступінь важливості регіону для Кремля підвищується?
А. С.: Я виходжу з відкритих джерел. З точки зору нинішньої ситуації, для Росії роль Придністров’я, звичайно ж, зростає, причому, зростає на підставі абсолютно об’єктивних факторів. Перший – це те, що Придністров’я – саме той регіон, де дислокуються російські війська на постійній основі. І на сьогодні у Європі (якщо не брати до уваги російську базу у Вірменії) – це єдиний такий регіон. Другий момент. Це те, що Придністров’я однозначно не просто декларує нейтралітет, а військово-політичний союз з Росією, пріоритети для російського бізнесу у сфері економіки та фінансів. І, нарешті, третій фактор – це те, що сама по собі ментальність Придністров’я – в основі своїй проросійська.
Кор.: Наскільки глибоко образа минулих років вразила Дмитра Козака і наскільки вона може позначитися на нинішніх відносинах? Смішно, якщо раптом він десь перетнеться з Володимиром Вороніним. Цікаво подивитися на реакцію обох!
А. С.: Слід мати на увазі, що з того часу змінилося керівництво Молдови. У такій ситуації говорити про фактор Володимира Миколайовича, як гравця, що має певний вплив на ті чи інші процеси, не доводиться. Вважаю, що для образи в діяльності представника РФ по Молдові місця немає і не може бути. Тому що сама стратегія, яку виробляє команда Володимира Путіна, передбачає сугубий і максимальний прагматизм. Думаю, якщо, навіть, у того чи іншого чиновника були якісь особисті емоційні моменти, то він обов’язково підпорядкував би їх загальним завданням.
Кор.: Останнє запитання: чим Дмитро Козак радикально відрізняється від Дмитра Рогозіна?
А. С.: Мені складно сказати, якщо говорити про деталі й тонкощі їхньої роботи. Але мені здається, що Козак – це людина, мисляча системно, людина, яка більше робить, а не говорить, і, нарешті, як юрист, він звик приділяти пильну увагу, по-перше, деталям, а по-друге, організаційним питанням під час підготовки до тієї чи іншої акції. Вважаю, що ці риси в роботі допомагають.
Нарешті нагадаємо, цієї теми торкнувся 9 листопада 2017 року в інтерв’ю російській газеті «Московский комсомолец» і Президент ПМР Вадим Красносельський. На репліку кореспондента «В минулому була ситуація, коли керівництво Придністров’я вже поставило свій підпис під «Меморандумом Козака», Глава держави відповів просто: «В одну річку не можна увійти двічі. Коли готувався до підписання план Козака, була зовсім інша ситуація навколо Придністров’я. Україна і Молдова ще не обрали остаточно проєвропейський шлях розвитку. Не було ніяких «помаранчевих революцій» і пов’язаних з ними течій. Було інше ставлення до Росії, не було санкцій та воєн. Сьогодні Придністров’я перебуває в новій геополітичній реальності. Не слід згадувати те, що давно вмерло».
Огляд підготував Павло ОСТАПЕНКО.