Що таке віра та яку роль вона відіграє в християнському житті? Словник визначає віру як «…переконання, прихильність або довіру до когось чи до чогось».
Віра – це сильне внутрішнє переконання про істину, яка спонукає нас чинити добро. Основа, з якої починається життя людини, те, що нас підтримує та дає сили на кожному кроці, – це віра.
Недарма з давніх часів у світі існували різноманітні вірування, боги та ідоли, яким поклонялися люди. Усе це означає, що для кожного з нас дуже важливо почуватися під захистом вищої сили. Віра – це богословська чеснота, завдяки якій ми віримо в Бога та в усе те, що Він нам об’явив.
Минулого тижня для всього православного люду відбулося велике свято – виповнилося 1030 років Хрещення Русі. Ця подія знаменувала не тільки прийняття нової віри: відмовившись від багатьох богів, люди дістали й знання іншого укладу життя. Православ’я навчило населення колишньої Русі бути єдиними та слідувати божим законам, заповідям.
На сторінках нашої газети ми регулярно розповідаємо вам, шановні читачі, про різноманітні заходи, що відбуваються на теренах православ’я. Тепер маємо слушну нагоду повернутися до витоків православної віри та розповісти, чому хрещення Русі відігравало таку важливу роль для держави.
Земля Руська до віри православної
До прийняття православ’я слов’янські народи, які населяли територію сучасної СНД, сповідували язичництво. Воно не було релігією в сучасному розумінні. Язичництвом сьогодні називають сукупність різних вірувань, культів, але не вчення. В основі цього явища – поклоніння багатьом богам та ідолопоклонство, традиції й обряди якого змушували людей приносити жертви священних тварин (коней, биків, козлів), інколи навіть людей. Саме такий спосіб життя багато віків вели слов’янські народи, не будучи об’єднаними однією загальною вірою.
Майже кожне природне явище мало свого бога. Очолював їх Перун – бог дружинників Київської Русі. Відомі також такі ідоли як мати врожаю – богиня Лікоть, Велес – бог землі та підземного світу, бог сонця Хорс тощо. Племінні культи не могли створити єдину державну релігійну систему, бо язичницький пантеон не міг об’єднати вірування всіх племен Стародавньої Русі. Таким чином, правлячий князь Володимир побачив, що для об’єднання всього народу необхідно обрати тільки одну віру, тільки одного бога, який був би покровителем усього слов’янського народу.
Княгиня Ольга чи Князь Володимир?
Перші кроки православної віри на Русі були зроблені ще за часів правління святої княгині Київської Ольги, бабусі князя Володимира, хрестителя землі Руської. Саме вона стала першою жінкою на Русі, яка прийняла християнство та намагалася розповсюдити його по всій території держави. Будування християнських храмів, ввезення церковної богослужбової літератури та ікон розпочалося ще в середині Х століття – за декілька десятків років до хрещення всього народу.
«Була вона передвісницею християнської землі, як денниця перед сонцем, як зоря перед світанком. Адже вона сяяла, як місяць вночі; так і вона світилася серед язичників, як перли в грязі», – писалося в стародавніх літописах про княгиню Ольгу.
Але підростаючий син княгині, правитель Русі (при якому Ольга була регентом) князь Святослав так і залишався язичником і відмовлявся приймати християнську віру. Вже тільки онук святої Ольги, князь Володимир, знов повернувся до цієї важливої проблеми: необхідності прийняти єдину релігію для об’єднання народу слов’янського. Тут перед Великим князем постало головне питання – яку саме віру обрати для руського народу.
Як віра православна прийшла на наші землі
Згідно з давньоруським літописним зведенням «Повість временних літ», князь Володимир, обираючи релігію для своєї держави, провів «випробування вір». Необхідно було виявити, якої віри традиції та обряди будуть сприйняті народом. З цією метою князь Володимир приймав послів від мусульманської, католицької та іудейської віри. Останнім на Русь прибув візантійський посол, який розповів князю про біблійську історію та віру православну. Після наради з боярами було вирішено випробувати різні релігії додатково. З цією метою руські посли вирушили до різних країн, де вони відвідували богослужіння у мусульман, у німців і греків. Повернувшись до Києва з міста Константинополя (центру православної віри), посланці промовили князю Володимиру: «Не відали, де ми є – на небі чи на землі». Так і прийшло православ’я на землі Русі.
Велике Хрещення Русі
Першим прийняв хрещення сам Великий князь Володимир, який став прикладом багатотисячному народові держави. У 988 році він захопив Корсунь (нині це територія міста Севастополя в Криму) і зажадав сестру візантійських імператорів Василя II і Костянтина VIII – Ганну, погрожуючи в іншому випадку піти озброєним на Константинополь. Імператори погодилися, але тільки за умови, якщо князь прийме християнство, щоб сестра одружилася з єдиновірцем. Отримавши згоду Володимира, брати відправили Ганну в Корсунь, де і відбулося хрещення князя і церемонія одруження. Як уже зазначалося, офіційною датою цього заходу вважається 988 рік, але є й інші джерела, за якими хрещення князя відбулося роком або двома раніше.
Повернувшись до Києва з корсунськими та грецькими священиками, Володимир охрестив своїх дітей від попередніх дружин. Велике хрещення народу київського відбулося також у 988 році в місці впадання річки Почайни в Дніпро. Згідно з давньоруським літописом, це відбулося так: «Наступного ж дня вийшов Володимир з попами царициними й корсунськими на Дніпро, і зійшлося там людей без числа. Увійшли у воду і стояли там одні до шиї, інші по груди, малі ж діти біля берега по груди, деякі тримали немовлят, а вже дорослі бродили, попи ж робили молитви, стоячи на місці…».
Після цієї великої події, православ’я почало розповсюджуватися й в інших землях Київської Русі: Черніговській, Полоцькій, Волинській тощо. З роками з’являлися православні храми, монастирі та інші святі місця, які й до сьогодні є притулком для людей, що шукають покаяння та спокою.
Наслідки Хрещення Русі
Велике Хрещення Русі, безумовно, мало досить великий вплив на подальший розвиток держави. Цими діями князю Володимиру вдалося об’єднати народ і зробити людей більш згуртованими. Православна церква стала символом російського народу, його великою та непорушною силою.
«Хрещення відіграло велику роль. Князь Володимир зумів відвернути від ідолопоклонства всіх язичників, які були на Русі, і дав можливість об’єднатися всьому народу. Це об’єднання й утвердження єдиного Бога згодом дало силу Святій Русі та можливість розвиватися великій державі», – пояснює настоятель столичного Кафедрального собору Різдва Христового протоієрей Євген Каменщик.
Після хрещення Русь перетворилася в один із релігійних центрів світу. Період кінця Х, початку ХІ століття також відомий, як розквіт культури Київської Русі, на що, безумовно, вплинуло хрещення. Варто зазначити, що стародавня література, фрагменти якої дійшли до наших днів, була саме церковною.
Як відзначають день Хрещення Русі у Придністров’ї
Щороку в усіх містах Придністров’я відбувається безліч заходів, присвячених цьому великому святу. 28 липня в храмах та церквах республіки лунають молитви тисяч людей на знак вдячності Всевишньому за віру, яка об’єднує безліч людей у всьому світі.
Цього року в столичному кафедральному соборі Різдва Христового напередодні відзначення річниці Хрещення Русі відбулися Соборні читання на тему: «Князь Володимир і Хрещення Русі», щоб нагадати парафіянам про витоки православної віри на Русі. На заході розглядали історію цієї значної для всього світу події, яка змінила розвиток великої держави та вже багато століть є надійною духовною підтримкою тисяч християн.
«День Хрещення Русі – це день єднання всіх слов’янських народів, які жили на території сучасних Росії, України, Білорусі та інших країн, об’єднаних єдиною вірою. Це свято містить в собі високодуховні традиції, адже з прийняттям православ’я людина дізналася про добро, про те, як потрібно працювати, як жити», – повідомила парафіянка Дністровського храму Кирила та Мефодія, а також співорганізатор заходу Людмила Швець.
Цього дня в кафедральному соборі нагадували діяння таких великих святих як княгиня Ольга, князь Володимир, святих рівноапостольних Кирила та Мефодія й інших ревнителів християнської віри. Також лунали й доповіді про історію становлення великого міста Києва та розповсюдження православ’я по всій Руській землі.
Настоятелі храму зазначають, що й до сьогодні день Хрещення Русі, яке відбулося 1030 років тому, має велике значення для всього православного народу. «Князь Володимир зумів через хрещення, через те, що він прийняв у своєму серці Бога, змінити себе, перетворити себе. І це сталося не тільки в суспільстві, але й у його дітях, сім’ї цілком. Тим самим він показав справжній образ християнина. Тож і нам слід пам’ятати, що починати завжди потрібно з себе, зі своєї сім’ї, тоді багато що зміниться в нашому суспільстві. Необхідно працювати, в першу чергу, над своєю внутрішньою красою», – підкреслив протоієрей Євген Каменщик.
Віра в серці – це, безумовно, те, що робить нас духовно чистішими та добрішими. Православ’я для слов’янського народу є не тільки опорою та великою підтримкою: ще з перших років прийняття хрещення почала формуватися багатовікова історія, витоки рідної культури та традицій, без яких неможливо собі уявити наш народ. І саме тому в річницю Великого Хрещення тисячі людей на всій планеті, в тому числі й православне Придністров’я, відзначають це свято. Намагаючись стати часточкою цього величезного світлого діяння, віряни доводять, що мета князя Володимира дійсно була досягнута – народ з вірою єдиний.
Тетяна БУКІНА.