Місто, яке першим зазнало збройної агресії республіки Молдова, відзначило 26-у річницю мирного життя.
Дубоссарці перегорнули сторінку чергової річниці припинення війни в Придністров’ї. На долю місцевих жителів випали найскладніші випробування під час зародження молодої держави. За її незалежність віддали життя близько тисячі людей, сотні дістали поранення (і фізичні, і душевні). 1 серпня 1992 року стало для всіх придністровців не тільки Днем пам’яті та скорботи, але, завдяки мужності місцевих захисників і російських миротворців, і Днем миру.
У Дубоссарах завжди шанують пам’ять тих, хто захищав місто від загарбників. На міському Меморіалі Військової Слави поховані солдати й офіцери, які звільнили район від фашистів під час Великої Вітчизняної війни, воїни-інтернаціоналісти, які виконували свій військовий обов’язок у різних куточках світу, та захисники Придністров’я. Цього року перед початком мітингу-реквієму в місті відбулась урочиста хода з портретами людей, які відстоювали незалежність і свободу ПМР. «Безсмертний полк», в якому взяли участь учні шкіл і представники громадських організацій, стартував з площі Перемоги й зупинився на святому для всіх місці – Меморіалі Військової Слави.
На Дубоссарському напрямку під час збройної агресії Молдови в Придністров’ї загинуло 156 чоловік. У мирний час майже за три десятиріччя пішли з життя понад 450 захисників, серед яких Іван Дем’янович Попель – кадровий військовий, житель Дубоссар. Він у 90-х, попри важке захворювання та інвалідність, взяв у руки зброю і захищав свою родину, місто і республіку від націоналістів з правого берега Дністра. Портрет Івана Дем’яновича у складі «Безсмертного полку» несла його дружина Валентина Іванівна.
Вона зізнається, що з чоловіком прожили щасливе життя, виховали дітей, допомагали піднімати внуків. Під час розпаду Радянського Союзу не змогли залишитися осторонь від подій, які відбувалися на їхній Батьківщині. «Я пишаюся своїм чоловіком, бо він був справжнім патріотом, сміливим, чесним, безкорисливим. Пройшов усю війну, на жаль, помер минулого року. Для дітей і внуків він є гідним прикладом того, як треба любити й захищати свою Батьківщину», – зазначила Валентина Попель.
У мітингу-реквіємі взяли участь представники громадських організацій і влади району, учні шкіл, захисники Придністров’я, керівники республіки. У своєму виступі заступник Голови Уряду ПМР Станіслав Касап зазначив, що мешканці Дубоссар зазнали багато випробувань: «Літо 1992 року стало одним із найтрагічніших періодів в історії нашої республіки. Проте, завдяки мужності та відвазі захисників Придністров’я, ми вистояли в ті криваві дні. За це нашим захисникам ми висловлюємо безмірну вдячність! Свобода і незалежність дісталися придністровцям високою ціною – життям близьких і рідних людей. Уряд ПМР докладає всіх зусиль для того, щоб ті, хто став на захист нашої країни, міг в ній гідно жити».
Глава Дубоссарської держадміністрації Руслан Чабан зазначив, що місто Дубоссари так і залишилося нескореним, завдяки героїзму місцевих жителів і захисників Придністров’я, які приїжджали на допомогу зі всіх районів республіки й країн близького зарубіжжя. «Неможливо заповнити втрату померлих, вони назавжди залишаться в наших серцях. Ми були єдиними в ті суворі часи й тепер повинні бути такими, щоб робити наше життя кращим, розвиватися і досягати намічених цілей», – підкреслив він.
Особливі слова вдячності лунали цього дня і на адресу миротворців Росії, які 26 років тому зупинили кровопролиття і сльози на придністровській землі. Надію на мир, стабільність, визнання і процвітання жителі республіки покладають також на Велику Росію.
Віра ДОБРЯНСЬКА.