Бендери – одне з найстародавніших міст Придністров’я. Окрім визначних історичних подій, якими густо насичене чи не кожне зі століть більш ніж 600-літньої історії міста, зберігаються в пожовклих паперах архівів хай не такі значущі, але не менш важливі й не менш цікаві в історичному значенні документи, без яких літопис не тільки міста, а й усього Придністров’я був би неповний і втратив би свою істинну цінність.
Ретельно бережуть частку цього літопису в державному архіві Бендер. Звичайному читачеві важко об’єктивно оцінити значення архівної роботи для суспільства та історії – це покликання певної категорії рідкісних професій наукових працівників, дослідників-істориків, письменників. І все ж, кожна людина у своєму житті хоча б раз та звертається по допомогу спеціалістів-архіваріусів.
Заздалегідь я заручився згодою начальника Управління документацією та архівами Бендер Ірини Ращенко розшукати для мене щось досить цікаве з насиченої подіями історії міста, тим більш, що зовсім скоро Бендери відзначатимуть 74-у річницю визволення міста від німецько-румунських загарбників, а наприкінці серпня святкуватимуть 220 років утворення і формування в Росії знаменитого 55-го Подільського піхотного полку.
І ось я, згідно з заведеним в архіві порядком, сідаю до окремого столу. Переді мною папка з протоколами засідань міського виконавчого комітету Бендер за 1944 рік. Намагаюся уявити собі цю нараду. Тільки-но війна покинула місто. Сплинуло лише п’ять днів, як визволено Бендери від румунсько-німецьких військ. Навкруги розруха, безладдя. Ще не осипалася земля з тисяч свіжих могил червоноармійців – визволителів міста, а виконавчий комітет міської ради вже 28 серпня проводить своє перше засідання, на якому розглядає найважливіші, невідкладні питання.
З деяким трепетом гортаю сторінки Протоколу за № 1. Головує на засіданні тов. М. І. Бірюков. У складі виконавчого комітету 7 чоловік. Також присутні семеро громадських активістів та керівники прокуратури, міліції. Перше питання найважливіше – «Про встановлення Радянської влади в місті». Для декого з нас, особливо молодих людей, сьогодні ця постанова може прозвучати пафосно, мовляв, давно той час пішов у забуття. Але якщо хоча б на мить уявити собі, якою ціною дісталося визволення, скільки полягло воїнів під час штурму, скільки померло від ран та залишилося інвалідами, то міркую так: від показної байдужості до цього документа не залишиться й сліду.
На своєму першому засіданні виконком міста розглядав ще цілу низку невідкладних питань, які мали б забезпечити організовану, послідовну реанімацію – відновити життєдіяльність Бендер. Серед них були й першорядні: організація декадника (десятиденки) з очищення міста; встановлення єдиного робочого дня в організаціях і на підприємствах та ухвалення Рішення комісії щодо їх розміщення в незруйнованих будівлях; звернення до населення про здачу неврахованого покинутого майна, трофеїв, зброї та боєприпасів; рішення про поголовний перелік коней у місті й прилеглих селищах, і ще багато-багато інших важливих питань.
Про те, яким важким і разом з тим відповідальним був той час, свідчать навіть самі аркуші паперу. Як перший, так і наступні протоколи велися безпосередньо на засіданнях, запис виконувався чорнилами на зворотних сторінках бухгалтерських бланків румунської муніципії. Усі виступи, відповіді, доповіді, звернення чітко фіксувалися і записувалися секретарем каліграфічним рівненьким почерком. А потім починалося виконання Рішень. Сьогодні ми можемо лише уявити собі, з якою напругою, відповідальністю і послідовністю працювали всі ті, хто керував на той час роботою в місті та хто безпосередньо її виконував.
…Інший період часу. Розгортаю папку, в якій зберігаються документи міської Управи Бендер за 1910 рік. Значна частина їх стосується надзвичайно цікавої теми – майнової суперечки, з одного боку між міською Управою, підтриманою міською Думою, а з другого – командуванням знаменитого 55-го Подільського піхотного полку, на той час розквартированого в місті. Предмет суперечки – Спаська (військова) церква збудована в 1889–1899 роках з нагоди дивного врятування царської сім’ї від небезпеки, внаслідок катастрофи поїзда 17 жовтня 1888 року поблизу станції Борки на Харківщині. До речі, в тій катастрофі загинула 21 людина, а поранення дістали 68 осіб. Суть майнової претензії: кому належить храм. Уважне вивчення документів свідчить, що на початку II десятиріччя минулого століття внаслідок зростання населення міста і його окраїн, а також розташування в Бендерській фортеці та поза її межами двох повноцінних піхотних полків Російської імператорської армії (ще один полк мав назву Ларго-Кагульський – всього понад 3 тис. тільки солдат) у чотирьох православних храмах Бендер виникли труднощі. Ці труднощі стосувалися розміщення громадян і служивих солдат та офіцерів у приміщеннях храмів під час богослужіння. Приміщення православних храмів не вміщали всіх охочих, і командування Подільського полку ініціювало спроби передачі церкви виключно у відання військової єпархії.
Майнові претензії перекреслила Перша світова війна. Церква так і залишилася у складі міської Управи, а обидва військові формування незабаром взяли участь у жорстоких боях. І от парадокс: на Бендерському військовому меморіальному кладовищі поховано десятки померлих від ран воїнів Подільського та Ларго-Кагульського піхотних полків. Поранення солдати та офіцери дістали під час Брусиловського прориву. Можна з упевненістю стверджувати, що їхні душі відспівали саме священики Спаської церкви. От які історичні колізії можна прослідкувати, уважно вивчаючи документи минулого.
Володимир ПУКЛІЧ.