Маяком у зеленому морі стрімко здіймається в небо 35-метровий бетонний обеліск-штик. З його оглядового майданчика, як на долоні, відкривається захоплива панорама. Погляд перебирає міста і села, які добре видно звідси: Копанку, Слободзею, Тирасполь, Бендери. Зліва, вдалині, видніється довга спина Суворовської гори.
Обеліск установлений на тому місці, де відбувалися запеклі бої з німецькими фашистами. З цього маленького плацдарму почався великий бій і довгожданий наступ радянських військ, який увійшов в історію як Яссько-Кишинівська операція. Задум її передбачав прорив оборони противника силами 2-го й 3-го Українських фронтів. За підтримки Чорноморського флоту та Дунайської військової флотилії передбачалося оточення і знищення ворожого угруповання, яке оборонялося на Кишинівському виступі, розвиток наступу на Фокшани, Галац, Ізмаїл.
Протяжність плацдарму на передньому краї від Бендер до с. Чобручі досягала 30, а в глибину – 13 км, загальною площею близько 160 км². «Корисна» ж площа, на якій могли діяти війська, становила всього близько 70 км². Однак вона могла надійно укрити велику кількість людей і військової техніки. Найбільш доступною для застосування всіх родів військ була центральна ділянка між озером Ботна і Леонтьєво. Розгорнути великі сили армії на такому малому п’ятачку і проштовхнути їх через вузьку, сильно укріплену противником горловину надзвичайно складно.
До того, як війська в період підготовки до операції зайняли вихідні позиції, на Кіцканському плацдармі була проведена велика робота з інженерного облаштування місцевості. На кожному кілометрові фронту вручну було викопано до 15 км траншеїв і ходів сполучення, до 470 укриттів, 200 притулків, 620 артилерійських вогневих позицій, обладнано 258 командних і спостережних пунктів. Відновлено 135 км доріг і прокладено 72 км – нових.
До початку запланованого наступу війська 2-го і 3-го Українських фронтів поповнилися матеріально і людьми з визволених територій. На 20 серпня численність їх з урахуванням тилових частин сягнула 1 250 тисяч осіб. На озброєнні війська було 19,5 тисяч гармат, мінометів і систем польової реактивної артилерії – славнозвісних «Катюш», 1 404 танки й самохідно-артилерійські установки, 2 200 бойових літаків (з урахуванням авіації Чорноморського флоту). Лівий фланг 3-го Українського фронту на приморському напрямку прикривали кораблі Чорноморського флоту та Дунайської військової флотилії. Основні сили й засоби останньої призначалися для переправи десантних військ через Дністровський лиман у напрямку міста Білгород-Дністровська, а згодом – для самостійних дій разом із морською піхотою в гирлі Дунаю.
Ранок 20 серпня… У районі Ясс уже гримлять залпи гармат, небо пошматоване розчерками «Катюш», а тут на Кіцканському плацдармі ще панує тиша. Але вона оманлива.
О 6-й годині ранку гуркіт багатьох сотень гармат, авіаційних моторів розірвали ранкову тишу над Дністром. 3-й Український фронт вступив у Яссько-Кишинівську операцію. 1 годину 45 хвилин тривала артпідготовка.
Тепер долю бою належало вирішити піхоті, що наступала по всій лінії фронту від Бендер до Талмази. До 20 серпня з Кіцканського плацдарму війська 3-го Українського фронту розширили прорив на 40 км по лінії фронту і просунулися вперед на 12–15 км.
Бої тривали 3 дні, й 23 серпня зведеним загоном із 93-ї та 223-ї дивізій під командуванням полковника Єрмакова було звільнено місто Бендери та фортеця. У ніч на 24 серпня частини 32-го корпусу генерала Жеребіна у складі 5-ї Ударної армії звільнили місто Кишинів.
26 серпня частини 46-ї армії та Дунайської флотилії визволили Ізмаїл, а 27 серпня були вже вільними Фокшани та Римник (на території Румунії), місто Кагул Вулканештського району. 28 серпня було звільнене місто Бреїла, а 29 серпня у взаємодії з силами Чорноморського флоту частини 46-ї армії взяли Констанцу. 30 серпня визволителі заволоділи містом Плоєшти – центром нафтової промисловості Румунії. 31 серпня радянські війська вступили в столицю Румунії місто Бухарест. Війська 3-го Українського фронту здійснили стрімкий марш до румунсько-болгарського кордону.
Так завершилася Яссько-Кишинівська операція, яка вписала яскраву сторінку в бойовий літопис Великої Вітчизняної війни. За 10 днів радянські війська знищили 22 німецькі дивізії, 350 танків, 400 літаків, 4 000 знарядь, 15 тисяч автомашин, 300 тисяч солдатів та офіцерів противника потрапили в полон.
Жителі села Кіцкани пам’ятають і шанують пам’ять тих, хто навесні 1944 року приніс їм довгоочікувану свободу.
9 Травня 1972 року на знак вічної вдячності й шани героїзму загиблих солдатів у роки Великої Вітчизняної війни на Кіцканській висоті був споруджений Обеліск Слави. Над Дністром височить, як символ залізної стійкості, мужності та героїзму радянських воїнів, 35-метровий обеліск у формі багнета. Автор пам’ятника – архітектор С. М. Шойхет.
Віолетта БЕДРОС, завідувач музею Бойової Слави
Яссько-Кишинівської операції с. Кіцкани.