За роки своєї трудової діяльності він зробив великий внесок у розвиток як Молдавської РСР так і ПМР. Ім’я Віталія Глєбова відоме в нашій республіці, як одного з засновників молодої держави.
Серед великої кількості державних нагород (6 орденів, 22 медалі, 20 нагрудних знаків, Почесна грамота Президії Верховної Ради МРСР і звання «Заслужений працівник ПМР») він більш за все цінує медаль «За відзнаку в охороні державного кордону СРСР». Чому саме її? У 1977 році в Румунії стався страшний за своїми наслідками землетрус. Віталій Іванович працював тоді першим секретарем Котовського (нині Хинчештського) районного комітету Комуністичної партії. Під власну відповідальність він дав дозвіл на переміщення автотранспорту через прикордонний міст у районі Леушен. Стоячи під мостом, він слідкував за тим, щоб машини їхали по тій ділянці мосту, яка не була пошкоджена. «Я не думав тоді про себе, оскільки треба було допомогти людям, які перебували по різні боки прикордонного мосту», – згадує Віталій Глєбов.
Становлення особистості
Народився наш герой 18 серпня 1938 року у селищі Слободзея в селянській родині. Коли розпочалася Велика Вітчизняна війна, мати Віталія разом із ним і його братом відправилися в евакуацію. «Я чудово пам’ятаю, як ми їхали у товарних вагонах на Урал і в Киргизію. Багато людей загинуло під час такої довгої та виснажливої поїздки». Для кожного з нас найважливішою людиною в житті є мати. Тож і малий Віталік зрозумів, що вижив у ті жахливі роки завдяки матусі. У повоєнний період він разом із нею повернувся на Батьківщину. Юнак з особливими почуттями ставився до своєї матері – Ольги Никифорівни Лашкул, яка навчила його дисципліни й любові до рідної землі.
У 1960 році Віталій вступив до Кишинівського сільськогосподарського інституту на спеціальність «вчений-агроном». Навчання студент поєднував з практикою. Здобувши диплом, працював агрономом, секретарем парткому навчального господарства Криулянського району. З 1968 року – він уже заступник начальника районного виробничого управління сільського господарства, а трохи пізніше – головний державний інспектор по закупівлях і якості сільськогосподарських продуктів Криулянського району.
Народ і партія довіряли йому, тому в 1972 році молодого агронома обрали секретарем Дубоссарського райкому партії, а через рік – головою Слободзейської районної ради колгоспів. За словами глави держадміністрації Слободзейського району і міста Слободзеї Василя Тищенка, роль Віталія Глєбова у розвитку району неперевершена: завдяки йому були створені меліоративна система району, тваринницькі комплекси, міжколгоспні об’єднання. У результаті господарства змогли покращити показники у тваринництві й рослинництві. Був він також причетний до розвитку селища Первомайськ.
Не місце красить людину, а людина прикрашає місце, говорить народна мудрість. Це про Віталія Івановича. З 1976 року він працює першим секретарем Котовського Райкому КП. Через деякий час і цей район, завдяки участі В. Глєбова, як партійного натхненника, та докладеним зусиллям досвідченого агронома, вийшов на новий рівень розвитку.
Радянська Молдавія завжди славилася своїми виноградниками. Але відсутність тари й спеціальних ємностей для збору та зберігання сонячних ягід гальмувала розвиток галузі. Проблемою було забезпечити господарства необхідною кількістю місткостей для збирання винограду у масштабі району. Тоді досвідчений учений запропонував зобов’язати кожне господарство здавати певну кількість винограду державі. Завдяки цьому вдалося зібрати 133 тисячі тонн замість запланованих 120 тисяч. Віталія Івановича представили до високої державної нагороди – звання Героя Соціалістичної Праці. Але він відмовився від неї, оскільки вважав, що цієї нагороди гідні й інші люди: «Звичайно, я сприяв досягненню такого вагомого результату, однак були ще й інші працівники, які, на мою думку, мали більше прав на цю нагороду».
Голова Вулканештської районної ради колгоспів Віталій Глєбов з 1978 року змінив зовнішній вигляд цього міста. З його ініціативи вулиці тут були засаджені кущами троянд, і «з його легкої руки» Вулканешти почали називати «містом троянд».
Як талановитий організатор проявив себе Віталій Іванович і на посаді першого секретаря Тараклійського РК КП. За п’ять років у районі було побудовано 35 багатоквартирних будинків, 3 дитячих садочки, 2 заводи, районна поліклініка та лікарня. Мешканці цього населеного пункту пам’ятають його і його заслуги та досягнення. У 2014 році за внесок у розвиток району Віталієві Івановичу присвоїли звання Почесний громадянин міста Тараклії. «Я вдячний, що в ті роки люди, які були поруч, підставляли своє плече. Я дуже низько вклоняюся їм за ту доброту, увагу, надійність, згуртованість. Ми розуміли, що повинні були йти до мети, щоб район за всіма показниками посідав у республіці одне з провідних місць», – зазначає Віталій Глєбов.
Ще одним важливим досягненням ученого-агронома Василь Тищенко назвав його виступи на різних пленумах: «Він був справжнім оратором, загострював увагу на необхідних питаннях, критикував міністрів».
На початку 90-х років Віталій Іванович відкрито попереджав націоналістів Молдови, до яких наслідків може призвести ухвалення закону про мови. За це його усунули з посади голови республіканського комітету профспілок робітників АПК, який об’єднував на той час більш ніж половину від усіх членів профспілок республіки.
Придністровський етап
З початку зведення в Молдові націоналізму в ранг державної політики, Віталій Іванович переїхав жити на лівий берег Дністра. Він став на бік народу Придністров’я й багато зробив для його розвитку, послідовно обіймаючи посади заступника голови Тимчасової Верховної Ради, начальника республіканського управління сільського господарства, першого заступника голови держадміністрації, начальника управління сільського господарства Слободзейського району.
Віталій Іванович поділився своїми спогадами про роботу в Тимчасовій Верховній Раді: «Я тричі був депутатом Верховної Ради МРСР. Коли настав час нових виборів, вирішив балотуватися від Тирасполя по Ново-Тираспольському округу. Мені тоді надали серйозну підтримку аграрії. Так я пройшов перший тур… У 1989 році я підтримав боротьбу придністровців проти дискримінаційних законів про мови. Коли на ІІ з’їзді депутатів усіх рівнів було прийнято рішення про створення Тимчасової Ради, делегати запропонували мою кандидатуру на пост заступника Голови Тимчасової Верховної Ради. До складу вищого на той момент керівництва республіки входило 50 осіб. 4 вересня було проведено перше засідання. Його головою був обраний Ігор Миколайович Смирнов. Чим мені запам’яталася Тимчасова Верховна Рада? По-перше, це була нова справа, а час був складний. До складу нового державного органу увійшли представники Об’єднаної ради трудових колективів (ОРТК). І це дуже правильно, адже вони стояли біля витоків утворення республіки».
За словами Віталія Глєбова, свою роботу новий державний орган розпочав із прийняття законів, спрямованих на зміцнення ПМРСР. Але практичного досвіду державного будівництва ще не мав ніхто. Люди прийшли до влади «від верстата і від плуга», керівники підприємств але найголовнішим фактором слід вважати те, що в Тимчасовій Верховній Раді була єдність. Думки, звичайно, були різні, різні точки зору. Але при цьому депутати намагалися спільно ухвалювати рішення, необхідні й прийнятні для молодої держави, жителів Придністров’я. Величезний внесок у загальну справу зробив Жіночий страйковий комітет.
Тимчасова Верховна Рада ухвалила понад 60 законів і постанов: про створення Республіканського банку, формування Республіканського бюджету, організацію невідкладних заходів з надання допомоги громадянам, а також стосовно до розв’язання питань матеріально-технічного постачання підприємств, реалізації харчових продуктів і товарів народного споживання населенню, про організацію надання професійної освіти в Придністровському державному університеті ім. Т. Г. Шевченка.
У грудні 1995 року В. Глєбова обрали депутатом Палати представників Верховної Ради, а на першій сесії вищого законодавчого органу влади другого скликання він обирається головою Палати представників, заступником голови Верховної Ради.
Упродовж багатьох років Віталій Іванович працював офіційним представником Президента ПМР Ігоря Смирнова у Верховній Раді.
Наш ювіляр з особливою повагою ставиться до командувача 14-ї Російської армії Олександра Лебедя: «Саме його рішучі дії не дозволили націоналістам Молдови розв’язати війну на нашій території».
З 2017 року Віталій Іванович очолює Громадську палату ПМР. «У ній працюють представники громадськості усіх міст і районів республіки. Ми намагаємося конструктивно працювати з усіма гілками влади ПМР для покращення життя жителів республіки». На думку нашого героя, жодна держава не існуватиме без людей, тому народ необхідно не тільки слухати, але і чути.
Один із засновників республіки, господарник і вчений, сьогодні є членом Дорадчих зборів перших придністровських депутатів. «Під час засідань засновники республіки висловлюють свою позицію з основних проблем розвитку республіки. Моє бачення полягає в тому, що діалог із представниками влади, які відвідують засідання, є корисним. Накопичений практичний досвід необхідно використовувати», – впевнений ювіляр.
Сімейне щастя
Віталій Іванович – щасливий батько і дідусь. У нього вже дорослі діти: син Євген і донька Тетяна. Вони мають свої сімї, подарували батькам чотирьох онуків. Герой нашої розповіді в молоді роки відвідував секцію боксу. Тепер теж уважно переглядає боксерські поєдинки по телебаченню. «Якщо спортсмен цілеспрямовано йде до поставленої мети, він обов’язково матиме непогані результати. Ще за радянських часів уболіваю за московський «Спартак». Коли була можливість, обов’язково їздив у Київ на матчі місцевого «Динамо». Справжнім святом для шанувальників і спортсменів став чемпіонат світу з футболу, що відбувся влітку цього року в Росії. Збірна Росії показала непоганий для себе результат, увійшовши у вісімку кращих команд світу». Крім спорту, Віталій Іванович небайдужий до музики: любить слухати та співати російські, українські, молдавські та болгарські пісні, що лунають у нашому багатонаціональному краї: «Поважаю творчість відомих і талановитих співаків – Лева Лещенка, Миколи Расторгуєва». Часто він переглядає радянські кінострічки різних жанрів. «Ці фільми сприяли патріотичному вихованню радянських громадян», – зазначає з сумом.
Фільм про нашого героя
17 серпня в кіноконцертному комплексі «Тирасполь» відбувся прем’єрний показ історико-біографічного фільму «Слід на землі». Кінострічка присвячена життєвому шляху Віталія Глєбова.
Перед початком кіносеансу автор фільму – завідувач науково-дослідної лабораторії «Культура, мистецтво і соціум Придністров’я» при Придністровському державному інституті мистецтв Наталя Голуб висловила вдячність усім, хто допомагав у зйомках кінострічки.
Наталя Олександрівна є автором багатьох документальних фільмів про нашу республіку, володарем призу «Срібний кадр» Київського міжнародного кінофестивалю за стрічку «Пострадянський феномен».
Цього разу творчій групі вдалося створити ліричну картину, що розкриває історію країни через долю людини. У фільмі послідовно розгортається картина становлення особистості, починаючи з діяльності як партійного керівника, висококваліфікованого фахівця в галузі сільського господарства й до державного діяча, депутата вищого законодавчого органу влади держави.
Перебуваючи на найвищих посадах – секретаря районного комітету компартії, голови Палати Представників Верховної Ради ПМР і голови Громадської палати ПМР – він завжди пам’ятав, що необхідно працювати для людей.
В. Глєбов декілька разів обирався депутатом Верховної Ради ПМР.
З 1994 року, паралельно з громадською та політичною діяльністю, доктор економічних наук Віталій Іванович Глєбов викладав на економічному факультеті ПДУ, керував магістерською програмою, очолював науково-дослідницьку лабораторію «Економічні дослідження».
У фільмі близькі люди, які знають Віталія Івановича, розповідають про важливі результати діяльності нашого героя. Серед них – Президент ПМР Вадим Красносельський, генеральний директор ЗАТ «КVINT» Олег Баєв, глава держадміністрації Слободзейського району та міста Слободзеї Василь Тищенко.
Авторам кінострічки вдалося передати характер героя, як формувався той стрижень, який і сьогодні дозволяє йому служити народові Придністров’я.
Відзнака держави
З ювілеєм Віталія Івановича Глєбова 18 серпня привітав Президент ПМР Вадим Красносельський. «Є люди, які уособлюють епоху. Віталій Іванович – один із таких людей, наш золотий запас. Це людина, яка пройшла велику школу, має величезний потенціал мудрості, людських чеснот і професійних якостей. З такими людьми приємно просто поговорити на різні теми. Пройшовши серйозну школу життя, він уникнув чиновницької черствості й залишився доброю і відкритою людиною», – сказав Президент.
За активну державну та громадську діяльність і з нагоди 80-річчя Вадим Красносельський нагородив Віталія Глєбова Орденом Республіки.
Спілкуючись із Віталієм Івановичем, можна зробити висновок, що своє життя він присвятив людям, аби покращити їхнє буття.
Нині, працюючи на громадських засадах, він і далі намагається сприяти розвиткові рідного Придністров’я.
Олександр ЗАЙЧУК.