Ярмарковий рух – свято праці та спілкування, продажу товарів і гарного настрою, розпродажу одягу і щастя, де діяли постійні знижки цін на продукцію і посмішки, – має багатовікову історію. З ХVІ століття купці з великих міст Середньої та Західної Європи почали приїжджати в Україну. Вони доставляли тканину, прикраси, ювелірні вироби та предмети побуту, а купували шкіру, роги, вовну, зерно, сало, мед.
А чи знаєте ви, що в середині XIX століття на території України діяло 12 тисяч ярмарків!
З давніх-давен на українській землі збиралися ці великі торги-ярмарки. Гончарі й ложкарі, ткалі й вишивальниці, бондарі й столяри, стельмахи й кошикарі, кушніри й лимарі, соленики й дьогтярі, бублейниці та кравці продавали на ярмарках свої вироби. Валками стояли на торжищах чумацькі мажі з сіллю та рибою. Кожний купував те, що не міг зробити сам.
Славетний шлях «із варягів у греки» надавав українським землям помітних переваг у торговому відношенні. Власне, за добу піднесення Київської Русі так воно і було – оберталися монети різних держав, продавалися товари різних народів, рухалися торгові каравани. Але воєнні набіги та княжі суперечки зруйнували торгові структури, розірвали стосунки.
З XVI століття почали приїжджати в Україну купці з великих міст Середньої й Західної Європи – доставляли вишукані прикраси, ювелірні вироби та предмети побуту, а купували шкіру, роги, вовну, зерно, сало, мед. І ярмарки поступово почали виникати в українських середніх і великих містах, переважно в тих, де діяло Магдебурзьке право. Тут продавали й купували худобу, одяг, взуття, хатні речі, продукти тощо. Найбагатшими були осінні торги, а також ярмарки перед великими святами. Німецькі, польські поселенці, вірмени та євреї, поряд з українськими міщанами, були активними в ярмарковій діяльності.
У XVII столітті вже кожному українському місту i містечку при заснуванні надавалося право на один-три ярмарки на рік. Розвиток ярмарків свідчить про відокремлення промислово-торговельної дiяльностi від землеробства. З іншого боку, активна реміснича й торговельна дiяльнiсть, безсумнівно, сприяла розвитку українських міст.
Щодо Лівобережної України, то дослідники нарахували сорок ярмарків, що діяли лише в 1665 році. Попри часті збройні сутички, численні напади татарських орд на Лівобережну Україну, торгові шляхи не заростали бур’янами, все більше населених пунктів охоплювалися ярмарковою торгівлею.
А ось що можна прочитати в історичних документах про наше придністровське село Рашків, свого часу містечко Подільської губернії: «Рашків був важливим торговельним пунктом, зручно розташованим на головній торгово-транспортній артерії краю – річці Дністер, на важливій переправі через нього. У містечку регулярно проводились ярмарки та влаштовувалися базарні дні. На рашківську пристань щомісяця прибувала велика кількість будівельних матеріалів. Рашківчани активно торгували лісом, сільськогосподарськими продуктами (особливо вином), ремісничими виробами. За межами краю вони закуповували черепицю, сільськогосподарський та побутовий інвентар. З 1860 років діяли парові млини, тютюнова фабрика, винокурні, винні підвали, лісопилки.
Головним заняттям жителів містечка було землеробство і виноградарство; багато з них займалися торгівлею, ремеслами. Тут обробляли пшеницю, ячмінь, просо, картоплю, цукровий буряк, виноград, тютюн, баштанні. У селі були розвинені пасічне бджільництво, рибальство, мисливство. З ремесел виділялися: гончарне, бондарне, ткацьке, лісопильне, теслярське, кушнірське, борошномельне, олійне, виноробне». Отож, дійсно, торгувати було чим!
Ярмарки влаштовували таким чином, що після закінчення одного з них торговці могли побувати на кількох інших. Через те ярмаркова торгівля тривала безперервно. Окрім велелюдних ярмарків, у містах, містечках i багатьох селах проходили звичайні базари.
Але справжній ярмарковий бум відбувався в Україні в ХІХ столітті. Поширення набув чумацький промисел, народ почав активно заселяти степові українські землі. Чудовий опис великої селянського ярмарку на Катеринославщині залишив «останній козацький літописець» – Дмитро Яворницький. Судячи з цього опису, керамічний горщик на ярмарку коштував 2–3 копійки, цеберко сушених груш – 15 копійок (разом з відром), лопата – 25 копійок, а за пару червонців можна було вдягнутися з голови до п’ят.
Більшість ярмарків у ХІХ столітті тривала лише 1 день, близько 1/3 – від 2 до 7 днів, і лише 3 % тривали довше (деякі – цілий місяць). Загалом на території України, що входила до складу Російської імперії, постійно діяло 110 ярмарків, на яких продавали 47 % усіх товарів.
Подальший розвиток фабричного та заводського виробництва, розгалуження залізничної мережі, виникнення нових промислових i адмiнiстративних центрів наприкiнцi позаминулого століття спричинили поступове відмирання ярмаркової торгiвлi.
Безліч літератури присвячено розповідям про ярмаркову торгівлю, ярмаркові веселощі й розваги. Вони увібрали всю специфіку народу, його неповторні звичаї й традиції, побут і вірування, всю повноту життя. Звичайна купівля-продаж товарів перетворювалася на справжнє свято. Ярмарки були ледве не найулюбленішою подією в одноманітному житті українських селян.
Задовго до світанку селяни пішки або на возах вибиралися з сіл і довгою чередою тягнулися до місця ярмарку. Ярмаркувати їхали, як на велике свято, – гарно одягнені, з гарним настроєм. Тривалі торги були місцем знайомства людей з різних, часом віддалених місцевостей. Тож природно, що кожний ярмарок був не лише торжищем, а й місцем для розваг. Колоритні сцени, сповнені народних дотепів, жартів, купівлі-продажу, доповнювалися гуртовим співом молоді, іграми та забавами, троїстою музикою, грою кобзарів та лірників. Зокрема, тут завжди можна було послухати мандрівних артистів, а то й самому поспівати й потанцювати в гурті при нагоді.
На українських ярмарках народилися нові мистецькі жанри: вертеп; інтермедія; балаган, репертуар яких складався з примiтивних п’єс героїчного, сатиричного та побутового характеру, а також пантомiм, спiвiв, танцiв та з неймовiрних обiцянок показати теля з п’ятьма головами, жiнку-змiюку, найтовщу в свiтi дiвчину Марiю тощо. Аби зібрати якомога більше глядачів, під час ярмарків влаштовувалися й видовища фокусників, акробатів, дресирувальників, ремісників-
аматорів, камер-риторів, буфонади, маріонеткові вистави, виступи стрибунів, канатохідців, танцюристів, дресированих мавп, силових акробатiв, факiрiв, дресированих ведмедiв.
Отже, ярмарки наш народ любив і любить усією душею.
Максим ГАЛЬЧУК.