Олександр Суворов вважається засновником Тирасполя, тому що саме за його вказівкою для зміцнення нових кордонів Російської імперії в 1792 році на лівому березі Дністра для створення Дністровської захисної лінії ним була закладена фортеця Серединна. Біля фортеці було засноване поселення Тирасполь, яке набуло статусу міста в 1795 році.
О. В. Суворов по праву вважається одним із найвидатніших полководців Росії та світу, який не програв жодного бою. Ми, придністровці, вважаємо його символом своєї молодої республіки. Та мало хто знає, що він був не лише талановитим полководцем, але й найрозумнішим, цікавим співрозмовником, а його життя було сповнене дивовижних подій.
Коли й де народився?
Майбутній герой народився у дворянській родині. Батько, Василь Суворов, служив у Таємній канцелярії. Ніяких записів про народження Олександра не збереглося. Вважається, що він з’явився на світ у 1730 році, але ця дата зафіксована зі слів самого Суворова. Трохи пізніше в автобіографії він згадував, що в 1742 році, у 15 років, поступив на службу, отже, рік його народження – 1727. Невідомо і місце народження, ймовірніше, це була Москва.
Гра в солдатики
Олександр не відрізнявся богатирською статурою, більш того – ріс кволим і хворобливим. Його батько довго роздумував, яку стежку обрати для сина. У справу втрутився знаменитий Абрам Ганнібал, прадід Пушкіна. Одного разу він побачив, як отрок Сашко грає в солдатики, спритно розставляючи їх на полі за всіма правилами військової тактики. Ганнібал порадив Василеві неодмінно зробити сина військовим.
Винахідливий мушкетер
На самому початку військової кар’єри О. В. Суворов служив мушкетером. Одним із його обов’язків було несення варти в Петергофі. Там із винахідливим солдатом сталася кумедна історія. Якось у парку прогулювалася імператриця Єлизавета Петрівна. Вона помітила молодого вартового, який віддав їй честь. Імператриця захотіла віддячити й простягнула йому срібний рубль. Суворов (а це був саме він) від винагороди відмовився: «На посту брати не годиться!» Така принциповість сподобалася Єлизаветі, й вона поклала монетку на землю: «Візьмеш, коли змінишся». Цей рубль великий полководець беріг до самої смерті.
У запалі битви
Першою великою військовою кампанією за участю О. В. Суворова (вже як офіцера) стала Семирічна війна. Спочатку він служив у тилу і відповідав за постачання армії, але вже незабаром був переведений у діючу частину. В одному з боїв проти пруссаків наш герой командував невеликим загоном козаків. Він захопив польовий караул ворога, відбив загін гусарів, дістався до тилів ворога і навіть побачив у віддаленні намети Фрідріха II.
По-суворовськи
Семирічна війна стала для О. В. Суворова відмінною школою. Він не тільки особисто взяв участь у боях, але й зміг, спираючись на набутий досвід, розробити власну тактику і систему підготовки військ. Полководець тренував своїх солдатів, навчав їх стратегії й тактиці, показував, як правильно ходити в атаку, як діяти в бою. Він наполягав на читанні книг з військової справи, вивченні мистецтва війни на прикладах минулого. Уроки були простими й зрозумілими, але головне – Суворов і сам суворо дотримувався військової дисципліни. Не забував воєначальник про командний дух, постійно підбадьорюючи підлеглих.
Влучні вислови О. В. Суворова згодом стали афоризмами:
— Дисципліна – мати перемоги.
— Навчання світло, а невчення – тьма.
— Справа майстра боїться,
— Голод – найкращі ліки.
— Хто наляканий – наполовину побитий.
— Йдучи вперед, знай, як вернутися.
— Сміливість міста бере.
— Що більше зручностей, то менше хоробрості.
— Важко в навчанні – легко в бою.
— Сам гинь, але товариша виручай.
— Воювати треба не числом, а вмінням.
— Стріляй рідко, та влучно, штиком коли міцно.
— Куля – дурна, штик – молодець.
— Війна закінчена лише тоді, коли похований останній солдат.
Проти чуми
Для запобігання ворожих атак між першою та другою російсько-турецькими війнами Суворов перебував у Криму. Прославлений воєначальник не тільки займався розвідкою і зміцненням півострова, але й зумів врятувати місцеве населення від епідемії чуми. В Євпаторії (там розташовувалася ставка Суворова) був організований строгий карантин, відремонтовані лазні, відвідування яких стало безкоштовним, влаштована перша в місті руська клініка, введено п’ятикратне обмивання, обов’язкове для всіх, незалежно від віросповідання.
Ці жорсткі заходи допомогли уникнути розповсюдження чуми, тоді як у Європі вона щосили бушувала.
Опала і донос
Здавалося б, такого прославленого полководця повинен був цінувати кожен правитель. Проте, коли до влади прийшов Павло I, Суворов потрапив у немилість. Павло бажав переробити російську армію на прусський лад, а Суворов був категорично проти: «Росіяни прусських завжди били, що ж тут перейняти?» Суворова відправили у відставку, склали донос, заарештували кількох офіцерів його штабу. Роздратований і розчарований Суворов навіть подумував піти в монастир. Імператора і полководця примирила необхідність допомогти Італії, захопленої Францією. Суворов вирушив в Італійський похід.
Кузен короля
В Італії Суворову вдалося зупинити французів, взяти кілька фортець, зайняти Мілан. Ці блискучі успіхи в Італійському поході принесли йому кілька заслужених нагород від Сардинського короля. Він став грандом і маршалом Сардинського королівства, а також отримав титул «Кузен короля». Російський імператор також обсипав Суворова милостями, а також заявив, що відтепер той рідня і йому.
З нами Бог, Бог з вами
Наприкінці Італійської кампанії без їжі й боєприпасів полководець зумів вивести армію через французьке оточення і, б’ючись, подолати неприступні гори. На честь цього тріумфального Швейцарського походу Павло I задумав викарбувати пам’ятну медаль. У ній імператор хотів показати героїзм російської армії й «допомогу» австрійців. Нагадаємо, австрійці лише створювали для російських перешкоди. Суворов запропонував зробити дві версії медалі: для росіян з гравіюванням «З нами Бог», а для австрійців – «Бог з вами».
За славний Швейцарський похід Суворов отримав звання генералісимуса і прижиттєвий пам’ятник.
Суворов і Придністров’я
Завдяки блискучим перемогам російських військ під командуванням Олександра Суворова у російсько-турецькій війні 1787 – 1791 років, територія нинішнього Придністров’я увійшла до складу Російської імперії, а придністровці звільнилися від турецького гніту. Були засновані міста Тирасполь і Григоріополь. Цей факт зумовив подальший розвиток краю як слов’янської цивілізації.
Нагадаємо, 22 червня 1793 року Серединна фортеця була закладена особисто О. В. Суворовим. Про це пише фахівець з історії фортифікаційного мистецтва Р. Тимченко-Рубан: «Попри цілу низку вкрай несприятливих умов її розташування в країні абсолютно безлюдній, залучення до роботи військ, які мало звикли до жаркого клімату, будівництво просувалося з великим успіхом. Уже в середині 1794 року вона була озброєна 44 гарматами, поставленими в батареях у готовності до оборони. Був побудований магазин; готові тимчасові приміщення для бойових припасів і дві казарми для Ладозького полку і трьох рот артилерії; в роботі були кам’яні будівлі арсеналу, порохових погребів, комендантського будинку, кордегардії».
Територія нинішньої Бородінки нашої столиці тоді була житловим районом Суворовської фортеці. До 1795 року поселення біля фортеці налічувало понад 2,5 тисячі осіб. 27 січня 1795 року Тирасполь став повітовим містом Новоросійської губернії. Нарешті, висновок: не було б Серединної фортеці, не було б і міста. Однак, зауважте, фортеця завжди була мирною, оборонною, з неї не було зроблено жодного пострілу.
Значення особистості О. В. Суворова
О. В. Суворов – єдиний у світовій історії приклад солдата – офіцера – фельдмаршала – генералісимуса. За всю свою кар’єру полководець дав понад 60 боїв і у всіх переміг. Він зробив величезний внесок у розвиток російського військового мистецтва. Його «школа» стала кузнею кадрів, з якої вийшло багато видатних воєначальників: Михайло Кутузов, Микола Раєвський, Петро Багратіон, Олексій Єрмолов, засновник нашої перлини – Кам’янки – Петро Вітгенштейн.
Полководець був нагороджений багатьма російськими орденами: Андрія Первозванного, Георгія I, II, III ступенів, Володимира I ступеня, Олександра Невського, Анни I ступеня, Іоанна Єрусалимського; а ще і прусськими: Чорного орла, Червоного орла, «За доблесть»; баварськими: Золотого лева і Губерта; сардинськими: Благовіщення, Маврикія і Лазаря; польськими: Білого орла і Станіслава; французькими: Кармельскої богородиці та святого Лазаря; австрійським орденом Марії-Терезії. За перемогу поблизу Римника Суворов дістав титул графа Римницького, за взяття у французів італійської фортеці Мантуя – князя Італійського, австрійцями – за перемогу над турками – йому був наданий титул графа Священної Римської імперії.
Сьогодні образ великого російського полководця можна побачити на державних нагородах ПМР, грошових знаках республіки, поштових марках, а також на товарах підприємств Придністров’я. Його іменем названі площі й вулиці в Тирасполі й Бендерах.
Ігор ШЕВЧЕНКО.