Здавна Дністер приваблював людей до своїх берегів. У районі с. Рашків на навколишніх висотах донині збереглися на стінах печер закопчені сліди перебування тут первісних людей. Багата рибними ресурсами й чистою водою річка давала можливість вижити людям і всьому живому на сухих степових землях нашого краю. Однак нині виникає одна за одною антропогенна небезпека (негативні умови, створені за участю людини) для Дністра. До того ж, заплановане будівництво ще шести гідровузлів у Західній Україні може і зовсім поставити хрест на ньому, як на річці.
На останній зустрічі президенти Молдови та Придністров’я приділили велику увагу питанню будівництва ГЕС на Дністрі й оприлюднили загальну позицію. Вадим Красносельський прокоментував це так: «Як кажуть, річка має правий і лівий берег, і всі ми від неї залежимо. Нам треба виробити спільну лінію поведінки заради одного – збереження екології та самої річки Дністер». Чому ж така підвищена увага до Дністра? Адже ідея направити водну міць Дністра на виробництво електроенергії народилася ще за радянських часів. Тоді ж був розроблений проект спорудження у верхів’ях річки масштабного гідроенергетичного комплексу. З’ясувалося, що навіть на етапі першої черги будівництва, розпочатого у вісімдесяті роки минулого століття, комплекс майже повністю змінив гідрологію і температурний режим нижньої течії Дністра.
На сьогодні Дністровський гідроенергетичний комплекс складається з двох ГЕС, буферного озера між ними та накопичувальної станції. Він оснащений трьома потужними турбінами, які перекачують воду з Дністра і назад. Згідно з проектом, після зведення всіх запланованих станцій гідроагрегатів буде сім, сумарна потужність яких досягне 2,3 тисячі мегаватів. Однак таке навантаження Дністер може і не витримати. Вже тепер спостерігається процес сильного заростання річки мулом, очеретом, водоростями. Через зменшення швидкості течії Дністер почав міліти й перетворюватися на велике озеро.
Глава Кабінету міністрів України заявив, що країна не може відмовитися від будівництва нових ГЕС, оскільки гостро потребує власної електроенергії. При цьому Гройсман підкреслив, що Україна теж надає екології дуже великого значення, і пообіцяв: «Ми готові до діалогу». Крім того, він запевнив, що компанія «Укргідроенерго» та Міністерство екології України постійно взаємодіятимуть із молдовськими партнерами, інформуватимуть їх про хід будівництва ГЕС.
Отже, можна зробити висновок, що будівництво нових ГЕС на Дністрі все одно буде, що б там не говорили. Однак не можна не помітити, що екологічна ситуація загостриться ще більше в самій Західній Україні. Так, в облраді Тернопільської області офіційно заявили, що «…плани зі спорудження каскаду ГЕС на Дністрі загрожують зміною рівня води, затопленням сільських угідь, зменшенням туристичних потоків на «Дністровському каньйоні», зникненням занесених у Червону книгу тварин, погіршенням якості питної води та зростанням інших шкідливих впливів, у тому числі й на здоров’я населення, яке проживає на берегах Дністра». З цією заявою погодилося керівництво сусідньої Івано-Франківської області, а одеські екологи справедливо вважають, що після будівництва ГЕС помітно погіршиться якість питної води в Одесі.
Трохи дивно виглядає позиція прихильників будівництва ГЕС на Середньому Дністрі, на рівнинній території, а не в гірській місцевості, де є проблеми з доступністю енергоресурсів у віддалених регіонах. І якщо в Одесі, можливо, зможуть знайти альтернативні джерела водопостачання, то Кишиневу пониження рівня води в Дністрі загрожує повним зневодненням, причому в найближчому майбутньому. Як заявляють у місцевому «Водоканалі», в разі екстреної ситуації запасів води для столиці вистачить рівно на два дні. Довше дністровську воду зберігати в спеціальних резервуарах не можна з санітарних міркувань. Зате на Буковині місцеві жителі дотримуються іншої думки: «У нас тут садів немає, тому такої великої загрози не буде». Таким чином, проблема будівництва нових ГЕС внесла розкол і серед самого населення в Західній Україні.
Опис територій, які можуть бути затопленими, оприлюднив у соцмережах начальник відділу науки Національного природного парку «Дністровський каньйон» Олександр Вікирчак. Учений зробив розрахунки, яким населеним пунктам це загрожує в разі підйому води на вісім метрів. І якщо в Західній Україні бачиться проблема підтоплення населених пунктів і природних угідь, то в Придністров’ї однозначно складеться зворотна картина. Щоб наповнити побудовані водосховища водою, все одно доведеться частину води з Дністра «прибрати», а це означає, що і без того низький рівень Дністра, який спостерігається з 2011 року, стане ще нижчим. Зникнення води з колодязів, підвищення рівня забруднення річки, зменшення популяції тваринного і рослинного світу – це тільки частина проблеми. Придністров’я розташоване в зоні ризикованого землеробства, де полив відіграє ключову роль в економіці й продовольчій безпеці. Уже нині Молдова і Придністров’я стикаються з проблемою того, що водозабірні труби через маловоддя виявляються майже на рівні річки. А при подальшому пониженні її рівня полив і споживання води з Дністра можуть стати недоступними споживачам.
Декан природничо-географічного факультету ПДУ Сергій Філіпенко зазначає: «Через те, що вода зменшила швидкість свого руху, а у водосховищах відбувається осадження суспензій, вниз за течією вода більш чиста і прозора, а тому в ній почала інтенсивно розвиватися водна рослинність. Нам здається, що прозора вода – це добре. Але, насправді, для річки це погано. Підвищена прозорість води призводить до того, що посилюються процеси фотосинтезу. Більше світла – більше росте рослин». До цього треба додати ще одну серйозну проблему: відсутність очисних споруд у місті Сороки, де всі комунально-побутові стоки зливаються в Дністер, тим самим призводячи до забруднення річки. Через греблю ті види риб, що мігрують під час нересту, будуть позбавлені можливості здійснювати міграцію і потім можуть зникнути зовсім. До таких риб належать: вирезуб, чечуга, марена, головень. Їх зникнення означатиме взагалі втрату цих видів у світовому масштабі, адже деякі з них властиві тільки Дністру. Відбудеться уповільнення течії води, заболочена місцевість буде замулена.
«Свій «внесок» у замулення Дністра зробило і варварське видобування піску і гравію з річища Дністра у 80-ті роки», – зазначив Сергій Філіпенко. – Тоді були оголені великі ділянки річища Дністра, а місце безповоротно вилучених ресурсів зайняли мулисті відклади. І якщо пісок та гравій – це природні фільтри, які поряд з живими організмами сприяють очищенню води, то заміна їх мулом жодним чином не покращує екологічний стан річки». Так, місцями глибина залягання мулових відкладень у Дубоссарському водосховищі досягає понад 10 метрів.
І часу залишилося не так багато. Це добре розуміють і в Молдові, і в Придністров’ї. Тим більше, що позиція екологів обох держав збігається. Для того, щоб більш успішно відстояти право на життя Дністра, який дарує нам найголовніше багатство у світі, – чисту воду, настав час спільно захистити наше право жити на Дністрі. А якщо ми допустимо висихання річки, то електрика вже не знадобиться.
Василь КУДИМА.