Осінь – пора збирання врожаю на городах і виноградниках, на полях і в садах. Вирощують фрукти на Кам’янщині здебільшого селянсько-фермерські господарства. Багато з них у цій галузі не рік і не два – десятиліття. Адже садівництво починається з закладки багатолітніх насаджень, ретельного догляду за саджанцями.
Упродовж декількох сезонів сад вимагає величезних вкладень грошей, якщо фермер націлений на результат. І лише коли дерева вступлять у фазу плодоносіння, садівник цей результат отримає.
Сади Анатолія Пастіки та Сергія Киснічана площею понад 200 га у більшості своїй уже якраз у тому віці, коли дають віддачу. Навесні фермери зібрали непоганий урожай черешні, влітку – вишню, абрикоси та персики. І ось тільки-но завершили збирання сливи.
«Основний сорт – Стенлі, також є трохи Ганни Шпет і Кабардинки. Але ранні сорти сливи нині були неврожайними через весняні нічні заморозки (вони регулярно завдають шкоди цьому саду, розташованому в низині). Роблять садівництво ризикованим і тумани з Дністра. Тому фермери, які прагнуть закласти новий сад на іншому місці, звернулися до районного керівництва з проханням про виділення додаткових земельних площ. А сорт Стенлі, всупереч примхам природи, дав гарний урожай – понад 80 центнерів сливи з кожного гектара», – розповідає головний агроном господарства Євдокія Паламарчук.
За цим результатом – велика праця протягом усього сезону. Садівники стараються вчасно й у повному обсязі вживати всіх необхідних агрозаходів. Нинішнього року (додатково до звичайних підрізування й обробки проти хвороб і шкідників) застосували підживлення. Крім того, сади цих фермерів – на поливі, що дозволяє уникнути негативного впливу засухи. У результаті – одержали солідний урожай, а плоди – в ідеальному з фітосанітарної точки зору стані: без плодожерки та гнилі. У сливовому саду, розташованому на 34 га, збиральна кампанія тривала місяць. Розпочалася вона з вибіркового збирання. Акуратно та дбайливо вибирали сортову сливу для продажу у свіжому вигляді. Частину плодів заклали на зберігання. Таким холодильним устаткуванням, як в Анатолія Пастіки та Сергія Киснічана, у районі може похвалитися лише ще одне велике фермерське господарство. Сучасне обладнання дає
можливість якісно зберігати 1 700 тонн продукції, поставляючи в міру потреби свіжі фрукти в торговельні точки Придністров’я та на російський ринок.
Потім настала пора загального збирання. Щодня в саду працювали близько 80 осіб. Усі вони – жителі Кам’янського району. З фермерами співпрацюють багато років. «Ми виконуємо всі сезонні роботи: від догляду за деревами до збирання врожаю, тобто зайняті практично весь рік. Для нас, селян (а в саду працюють бригади з Катеринівки, Подойми, Окниці та інших населених пунктів), садівництво – справа нескладна. А на збиранні, коли бачиш плоди своєї річної праці, – робота в радість. Та й заробляємо для своєї сім’ї на місці, не виїжджаючи за кордон», – поділилася думкою Світлана Кузуйок, не припиняючи зривати великі сині сливи. Відро заповнювалося швидко, адже кожна гілка була буквально усіяна плодами.
Час від часу між рядами дерев проїздив трактор, на який завантажували ящики зі сливами. Їх відвозили на базу фермерського господарства, де, крім холодильного устаткування, встановлена і сушарка. Значна частина слив надходила саме сюди. Як повідомив оператор Влад Лакі, кожне завантаження – 36 тонн. Ланка з шести осіб сортує плоди, розкладає їх на дерев’яних ґратах і завантажує в сушильну камеру. Через 14 годин одержуємо готовий відмінний чорнослив, який має попит не лише на ринках Придністров’я, а і в найбільших містах Росії. Торік фермери придбали устаткування для видалення кісточок. Тепер фермерський чорнослив надходить у продаж без кісточок, що, безсумнівно, радує хазяйок, яким уже не треба турбуватися про їх видалення.
Попереду у садівників – найнапруженіший етап: збирання яблук. Ці плоди вирощують у господарстві на найбільшій площі – понад 100 га. Підростає на 20 га і молодий яблуневий сад, немов підтверджуючи: фермери пов’язують із галуззю своє майбутнє. Їм буде що показати наступного року на традиційному ярмарку «Купуй придністровське!»
Тетяна ГРИЦЮК.