Як ви вже зрозуміли, головні ліки від старості – праця. Тепер ми хочемо познайомити вас з однією представницею численної армії пенсіонерів, яка успішно продовжує працювати – завідувачем шкільної їдальні Республіканського українського теоретичного ліцею-комплексу (РУТЛ-К) – Валентиною Іванівною Гогул.
Свою трудову діяльність Валентина Гогул розпочала в далекому 1966 році. Вона закінчила Кишинівський технікум радянської торгівлі, де здобула спеціальність «технолог громадського харчування». Працювала Валентина спочатку учнем кухаря, потім – кухарем, з 1976 року вона – незмінний завідувач виробництва: міської їдальні «Фіалка», шкільної їдальні СШ № 14, а з 2010-го – їдальні українського ліцею. Наша героїня – пенсіонер з 13-річним стажем, що продовжує професійно працювати.
Щоб зібрати для статті «живий» матеріал, я вирішив відвідати РУТЛ-К. І вже на сходах закладу зустрів свою колишню ученицю, нині – ліцеїстку-дев’ятикласницю Ангеліну Гук. Розговорилися… Я запитав у неї, як учні харчуються впродовж шкільного дня, адже щодня у них по шість-сім уроків, додаткові заняття, факультативи та спецкурси, навчання в школі мистецтв. «З таким напруженим режимом робочого дня без повноцінного харчування довго не протягнеш», – підсумував я.
«Годувати дітей, у тому числі й школярів, – справа особлива й дуже відповідальна, – серйозно відповіла мені Ангеліна. – Тому що харчування дітей має бути корисним, калорійним, смачним і безпечним. У ліцейській їдальні чітко дотримуються цих вимог. Більш того, їжа у нас найдешевша в місті. За 9 – максимум 12 рублів можна купити смачний обід із трьох-чотирьох страв, який забезпечить тебе калоріями та енергією до самої вечері. (Порівняйте: в інших школах Тирасполя обід коштує в межах 15–20 рублів.)
А які чудові булочки і кулеб’яки у нас випікають! Це кращі булочки в місті – з вишнею, яблуками, капустою, картоплею, сиром. Вони надзвичайно смачні й теж дуже дешеві – від 1 руб. до 1 руб. 30 коп. Деякі батьки навіть просять своїх дітей купувати для них ці булочки. А наші випускники, де б вони не продовжували навчатися (в Тирасполі, звичайно), щодня приїжджають до ліцею, щоб купити тут випічку для себе та друзів».
Ваш покірний слуга минулого тижня особисто заходив до однієї зі шкіл Тирасполя і переконався: там булочки коштували від 2 руб. до 2 руб. 50 коп.
«Усім конвеєром достатку високопрофесійно керує наша Валентина Іванівна – завідувач ліцейської їдальні», підсумувала свою розповідь Ангеліна Гук. «Що ж, чудово, – подумав я. – Ні додати, ні відняти. Більше інформації для статті, практично, й не потрібно. Особливо цінним є те, що характеристику моїй героїні та її роботі дала дев’ятикласниця, тобто та, для кого й організоване шкільне харчування.
Не встиг я пройти десяти кроків, як зіткнувся з заступником директора з господарської діяльності Аллою Кара. Я і її запитав про те, що мене цікавить. «Валентина Іванівна – професіонал найвищого класу, – не замислюючись відповіла Алла Анатоліївна. – Технологію приготування їжі знає досконально і може без проблем працювати на будь-якому етапі процесу, якщо це потрібно. Вона (у разі потреби) підміняє кухарів. У їдальні завжди чистота, меню відрізняє різноманітність, усе робиться вчасно. Страви смачні та привабливо оформлені. Але Валентина Іванівна – людина відповідальна, їй небайдужа думка педагогів, учнів та їхніх батьків про якість шкільного харчування. Вона по кілька разів на день виходить у зал, запитує у «клієнтів», чи смачний обід, які будуть пропозиції на наступний тиждень».
Завершивши цю бесіду, я вирішив ще поспілкуватися з директором РУТЛ-К і підвести риску. Тетяна Гілаш чекала на мене у своєму кабінеті. «За час моєї роботи – і як учителя, і як директора – у Валентини Іванівни в їдальні та в кухонній роботі не траплялося непорозумінь, – сказала Тетяна Андріївна. – Вона – прекрасний організатор виробництва. Продукт її праці – смачна, здорова і дешева їжа. Але уявіть, скільки сил та енергії витрачає вона на організацію постачання їдальні. Адже Комбінат шкільного харчування нас не обслуговує. Ми самі забезпечуємо роботу харчоблоку. Словом, наша їдальня за Валентиною Іванівною, як за надійною і міцною стіною».
Ось така вона, В. І. Гогул, активна пенсіонерка, що творчо й сумлінно працює вже 13 років.
Олександр ЮШИН.