Всесоюзна Ленінська комуністична спілка молоді (ВЛКСМ) була створена на I Всеросійському з’їзді Спілок робітничої та селянської молоді 29 жовтня 1918 року. За всю історію в лавах однієї з найбільших громадських організацій Радянського Союзу налічувалося понад 200 млн чоловік. Десятки тисяч молодих людей були комсомольцями й у Дубоссарському районі.
Для тих, хто вступав до організації за власним переконанням, звання «комсомолець» так і залишилося почесним на все життя, попри те, що цей рух розпався. Вірними ідеалам ВЛКСМ дотепер залишаються ті дубоссарці, хто безпосередньо працював в апараті комсомольської організації.
Комсомол – це моя доля і найкраща життєва школа
Так вважає Любов Бугаєнко – депутат Дубоссарської Ради народних депутатів кількох скликань, керівник муніципальної служби соціальної допомоги. Для цієї жінки доросле життя почалося саме з комсомолу багато років тому, коли її родина переїхала з Казахстану в місто Дубоссари. 17-річна дівчина відразу ж стала на облік у Дубоссарському районному комітеті комсомольської організації. Там їй запропонували спочатку заняття на громадській основі, а пізніше надійшла пропозиція про працевлаштування на постійне місце роботи в організації. Любов ще в шкільні роки проявляла активність, була головою ради дружини й секретарем комітету комсомолу Большечураківської середньої школи в Казахстані. У Дубоссарському райкомі комсомолу вона почала працювати статистиком у 1972 році.
«Для мене це була важлива, відповідальна і цікава посада. Тоді дуже багато дубоссарців вступали до лав комсомолу. Ми виписували до 20 пакетів документів і комсомольських квитків за добу. Через кілька років мене призначили інструктором, а потім завідувачем сектору обліку членів ВЛКСМ. За цей час я одружилася, у мене народилася перша дитина. У моєму житті всі найкращі події й спогади пов’язані з роботою в комсомольській організації. Я здобула вищу освіту, в нашій сім’ї народилося троє синів. Щастя приносила й улюблена робота, чудовий колектив і, найголовніше, ті цілі й завдання, які стояли перед нами та які ми виконували. Робота в комсомолі стала найкращою життєвою школою для мене. Завдяки здобутому досвіду (насамперед це спілкування з людьми, допомога у працевлаштуванні, розв’язанні особистих і державних питань), мені було легше працювати на інших посадах вже після саморозпуску комсомольської організації й розпаду Радянського Союзу наприкінці 80-х переламних років.
На жаль, після того, як комсомол перестав існувати в нашому житті, ця ідейна, духовно-моральна ніша залишається не заповненою в суспільстві. Адже в радянські часи комсомольська організація допомагала молодим людям знайти своє місце в житті: здобути освіту, професію, виховувала поважне ставлення до Батьківщини, вчила виконувати обов’язки перед нею. За працю комсомольці мали гідне заохочення, що стимулювало їх на виконання і перевиконання виробничих планів. Дотепер зберігаю всі речі, пов’язані з комсомолом, – це спогади, які для мене і членів моєї сім’ї стали дорогими», – розповіла Любов Бугаєнко.
Комсомол назавжди об’єднав активістів організації
Робота в комсомольській організації назавжди об’єднала колишніх співробітників районного комітету. Усі ці роки вони завжди разом і зізнаються, що комсомольський досвід не тільки підвищив їхній професійний рівень, але і зробив їх єдиною сім’єю. Цього року виповнюється 100 років від дня створення ВЛКСМ і 27 – як її не стало, але комсомольські співробітники Дубоссарського райкому майже 40 років разом. Разом переживають щасливі моменти в житті, допомагають одне одному, коли настають труднощі. У них сформувалися свої традиції, навіть є гімн, слова якого написала колишній другий секретар Дубоссарського райкому комсомолу Марія Здоровець. Вона хімік за освітою, але доля розпорядилася так, що під час навчання в державному університеті МРСР, студентку, комсомолку, активістку, спортсменку Марію відразу помітили в комсомольському комітеті Кишинівського вишу. Марію Іванівну направили на роботу в Дубоссарську санепідемстанцію працювати хіміком, а ще на неї чекала аспірантура в Москві. Але молодий фахівець обрала інший шлях, пов’язаний не з наукою, а з громадською діяльністю, тобто з комсомолом.
«Комсомол змінив моє життя! Я тричі проходила курси підвищення кваліфікації в Кишиневі, Києві, Москві. Дуже щаслива, що обрала саме цей шлях. Ми багато працювали з дітьми, молоддю. Виховували в них патріотичне ставлення до рідного краю, дбайливе – до природи, історії, культури. Допомагали неблагополучним сім’ям. Діти здобували освіту, мали роботу, піклувалися про старших. Тепер, коли зустрічаєш дорослих дубоссарців, яким ми як представники комсомольської організації допомогли в житті, дуже приємно бачити їх успішними людьми. Піонерська і комсомольська робота дозволяла нам виявляти дітей з організаторськими здібностями. Їх потім обирали комсоргами, головами рад дружин, секретарями комсомольських організацій шкіл. Подібна робота велася серед молоді й на підприємствах. У нашій державі було цікаве життя: організовувалися комсомольські будови, піднімалася цілина, розвивалося народне господарство. Статут ВЛКСМ свідчив, що комсомол – активний помічник і резерв Комуністичної партії Радянського Союзу. Громадська організація готувала покоління всебічно розвинених людей, які повинні були жити, працювати й управляти громадськими справами при комунізмі. На жаль, через зраду членів Комуністичної партії, розвалився і «молодший брат партії» – комсомол, і Радянський Союз. Сьогодні ми з сумом і глибоким болем згадуємо ті роки, оскільки втрачено багато світлого й доброго, що було у житті. Ми залишилися вірними нашій організації й завжди відзначаємо пам’ятні для нас дати. От і століття ВЛКСМ плануємо зустріти святково. Вважаю, що й у наш час молодь також потребує якогось форуму, який допомагав би молодим людям реалізовуватися в житті й бути корисними державі», – зазначила Марія Здоровець.
Досвід роботи в комсомольській організації допоміг Любові Бугаєнко і Марії Здоровець реалізувати себе як особистості. Уже багато років вони працюють у такій важливій службі, як соціальна допомога. Зі своїми обов’язками справляються гідно, забезпечуючи надійну опіку самотнім літнім жителям Дубоссар і селищ Дубоссарського району.
Надія ПАЄРЄЛІ.