На міжнародній науково-практичній конференції «Мюнхенська змова 1938 року: важкі уроки історії» учасники – історики Придністров’я, Росії та Молдови – намагалися знайти відгомін подій 80-річної давності у процесах, що відбуваються в сучасному світі.
Як відомо, 30 вересня 1938 року в Мюнхені главами урядів Великобританії, Франції, Німеччини та Італії було підписано угоду про передачу «третьому рейху» Судетської області Чехословаччини, де етнічні німці становили переважну більшість населення.
Мюнхенська угода вважається класичним прикладом прояву політики умиротворення агресора, яка наприкінці 30-х років XX століття призвела до зростання агресивності Німеччини й стала однією з передумов початку Другої світової війни. Прецедент дав керівництву країни (й особисто Гітлеру) серйозні підстави та надію на те, що Англія та Франція і в майбутньому не реагуватимуть на агресивні дії та зазіхання Німеччини. Ця угода, укладена без участі керівництва Чехословаччини, фактично призвела до розподілу її території між Німеччиною, Угорщиною і Польщею. Мюнхенська угода явно зачіпала інтереси держави, яка не брала участі в переговорах. На думку деяких військових істориків, армія Чехословаччини цілком могла б протистояти вермахту з його тогочасним озброєнням.
Організатори конференції – керівник представництва Росспівробітництва в РМ Михайло Давидов і директор Інституту соціально-політичних досліджень та регіонального розвитку (ІСПДРР) Ігор Шорников – у своїх виступах зазначили, що ситуація, яка складається у світі тепер, на жаль, нагадує міжнародну ситуацію 30-х років минулого століття.
Звернувшись до учасників міжнародного заходу, ректор головного наукового центру республіки Степан Берил зазначив: «30 вересня весь науковий світ відзначає 80-річчя підписання Англією, Францією, Німеччиною та Італією знакового в історії всього світу документа, який дістав влучну назву – «змова».
Ця подія поклала початок масштабному переділу кордонів інших країн. Головним штампом західної пропаганди є те, що причиною Другої світової війни називають Договір про ненапад між Німеччиною і Радянським Союзом, підписаний 23 серпня 1939 року. Але водночас замовчується угода, укладена з Гітлером державами західної демократії», – зауважив він.
На конференції міжнародного рівня в Тирасполі були представлені три основні доповіді: доктора історичних наук, керівника Центру історії Росії, України й Білорусі Інституту загальної історії Російської Академії наук Олександра Шубіна, доктора економіки, директора Інституту іудаїки (Кишинів) Євгена Брика та доцента кафедри вітчизняної історії Петра Шорникова.
Олександр Шубін загострив увагу на позиції СРСР в Судетській кризі. За його словами, в цьому питанні «…Радянський Союз, Москва, безумовно, виступають полюсом добра». «Коли існує спрощена теза, професійному історику завжди хочеться під неї «підкопатися» і сказати, що все, напевно, було не так просто. Але тут, вивчивши велику кількість документів, я повинен сказати, що це якраз той рідкісний випадок, коли крити немає чим: Москва в цій історії дійсно залишається полюсом добра», – підкреслив російський учений-історик.
Він зазначив, що аналіз численних джерел дозволяє зробити висновок: Радянський Союз, прекрасно усвідомлюючи можливі наслідки капітуляції Чехословаччини, для власної безпеки збирався взяти безпосередню участь у потенціальному німецько-чеському військовому конфлікті. «Але ми знаємо, що ця історія закінчилася ганьбою Мюнхенської капітуляції», – сказав Олександр Шубін.
Підсумовуючи результати конференції, модератор заходу Ігор Шорников ще раз підкреслив актуальність подій 80-річної давності для Придністров’я в ексклюзивному інтерв’ю нашому кореспондентові: «Протягом усього існування ПМР нас намагаються не допускати до розв’язання питання про нашу подальшу долю, яку все-таки повинні вирішувати самі придністровці. Росія завжди дотримувалася однозначної, чіткої позиції – домовлятися повинні Тирасполь і Кишинів, а решта учасників переговорного процесу може лише сприяти їм. І тільки за умови, що сторони їх про це попросять», – сказав придністровський експерт.
Володимир ДАНИЛОВ.