Бути вчителем може не кожна людина, тому що це не тільки талант, але і велика працьовитість і самовідданість. Про справжніх педагогів у народі кажуть: «Учитель волею Божою». У цих словах виражається вдячність за працю, повага, і захоплення людськими можливостями. Про такого вчителя, а точніше, про вчительку наша розповідь.
Понад 20 літ відкриває дорогу у світ знань Ольга Георгіївна Бурдужа – чудова людина з невичерпною енергією й відкритою душею. Упродовж 18 років вона викладає українську мову та літературу в столичній загальноосвітній школі № 16. Ольга Георгіївна – бездоганний професіонал високого класу, вона очолює методичне об’єднання вчителів української мови та літератури м. Тирасполя. Крім того, реалізує свій досвід як провідний методист кафедри ЗО і ДО ДОЗ ДПО «ІРО і ПК».
Як усе починалося…
Народилася Ольга Георгіївна в Одесі 1 травня 1979 року. Її мати на той час була студенткою і, зазвичай, збиралася поїхати додому на першотравневі свята, але не вдалося. Пригадувала, що дуже хотіла дочитати якусь цікаву книжку, але так і не встигла – її відвезли в пологовий будинок. Пізніше вона поїхала додому, в село Петропавлівку Саратського району Одеської області, але вже з донечкою.
Родина Ольги, була, як то кажуть, «демократичною»: мати – вчителька, тато – водій. Їм доводилося багато працювати й часто затримуватися на своїх роботах допізна. Діти (Ольга та її сестра) досить рано стали самостійними, навчилися себе обслуговувати. Згадує, як у 10 років уперше зварила борщ. Попри всі труднощі й хвилювання, батьки їм довіряли.
Освіту Ольга здобувала з 1 по 9 клас у сільській школі. Вчилася на «відмінно», навчання дуже подобалося. Українську мову в її класі викладала мати – Валентина Іванівна. «Суворою була до мене, але я не ображалася. Навіть однокласники обурювалися, чому до мене такі серйозні вимоги. Тепер я розумію, що завдяки їй не була «учительською донькою», – згадує вчителька. – У нашому класі навчалося всього 12 дітей, ми всі були перед очима, тому розслаблятися нам не давали. Мій клас був одним із «зіркових», як сказав директор на випускному вечорі». У 1994 році Ольга стала студенткою Білгород-Дністровського педагогічного училища, по закінченні якого здобула диплом з відзнакою. Недостатньо було цих знань молодому спеціалістові, й вирішила вона вступити на філологічний факультет Ізмаїльського державного гуманітарного університету, який успішно закінчила.
Ми звернулися до Ольги Георгіївни з кількома запитаннями, щоб краще дізнатися про її життєве кредо.
– Чому Ви обрали професію вчителя?
О. Б.: Ця професія мені дуже подобається. Я з дитинства любила гратися в школу. Мати – вчителька української мови, була мені за приклад, і тому я хотіла бути схожою на неї. Пам’ятаю, як просила дозволити мені перевіряти зошити. Мати, якщо не встигала зробити це сама, дозволяла мені їх перевірити, але за умови, щоб я дітям не розповідала. Це був наш з нею секрет. Бабуся теж вплинула на цей вибір, до речі, вона теж хотіла стати вчителькою, але мачуха не дозволила їй вчитися.
– А якщо не вчителькою, то ким би Ви стали?
О. Б.: Тільки вчителькою. Можливо, письменницею стала б або співачкою… Писати люблю, співати – теж. Але ні на те, ні на друге зовсім не залишається часу.
– Чи легко бути вчителем?
О. Б.: Легко. Якщо роботу любиш, а важко – якщо не любиш дітей.
– Двійки ставите учням? Що при цьому відчуваєте?
О. Б.: Ставлю, на жаль. Мені прикро, що таке трапляється, але маю для цього «спеціальний» журнальчик… І діти знають, що це можливість виправити ситуацію на краще. Мені мама часто говорила, що двійка – це недолік у роботі самого вчителя, тому в поганих оцінках винен часто він сам. Згодна з нею, намагаюся дотримуватися цього принципу.
– Чим Ви любите займатися вдома (крім перевірки зошитів…)?
О. Б.: Люблю готувати їжу для своїх рідних – синочку і чоловікові. Кажуть, що їм усе подобається. Вони в мене вміють бути вдячними.
– Чи вдається Вам поєднувати материнські турботи й роботу вчителя?
О. Б.: Син навчався до 7-го класу в моїй школі, тому я його там бачила часто. Вдало поєднувала материнські турботи й роботу вчителя. Тепер він навчається в іншому навчальному закладі, після уроків ходить на тренування, тож спілкування протягом дня нам уже не вистачає. Надолужуємо вечорами.
– Згадайте якийсь кумедний епізод з учительської практики.
О. Б.: Приїхала якось на педпрактику (на 3 місяці) у своє рідне село. Був у мене один учень там, занадто веселий. Одного ранку мати мене зі сміхом будить і розповідає, як я вночі уві сні «урок вела» і неслухняного Сашка до дошки викликала.
Був ще один випадок. Перший рік роботи в школі, перший урок (я два роки пропрацювала в молдавській школі в Україні). Діти не знають української, я – молдавської. Дитина тягне руку, щось мене по-молдавськи запитує. Я, нічого не зрозумівши, кажу: «Молодець, добре», і продовжую урок. Той знову тягне руку, я на нього відреагувала так само. Тут піднімає руку дівчинка (вона одна російською трохи розмовляла) і каже, що учень проситься в туалет. Так я вивчила своє перше молдавське слово.
– Які риси характеру цінуєте Ви в учнях?
О. Б.: Працьовитість, допитливість, вміння відстоювати свою точку зору, чесність.
За сумлінну працю Ольга Георгіївна Бурдужа нагороджена грамотами УНО, Міністерства просвіти ПМР, держадміністрації. Вона має звання Відмінника народної освіти ПМР.
«У рідному колективі, у батьків та учнів педагог має неабиякий авторитет. Вона наполеглива і вимоглива, любить свою роботу, легко спілкується з дітьми. Саме тому ми завжди довіряємо їй класне керівництво, і вже чимало випускників провела вона в доросле життя, – так відгукується про Ольгу Георгіївну директор школи Сергій Миколайович Калинін.
А ось, що кажуть її учні. «Ольга Георгіївна буває сувора, але завжди вона справедлива, спокійна та уважна, матеріал доступно пояснює, завжди допоможе, підкаже, якщо виникають труднощі. Це моя улюблена вчителька. Завдяки її старанням, я брала участь в олімпіадах з української літератури й посідала призові місця. Вдячна їй і зізнаюся ще раз у своїй любові до неї», – розповіла учениця 9-Б класу Ангеліна Ковбас.
Її однокласник Валентин Котов теж не стримався, щоб не висловити вдячність вчительці: «Знаю її з 1-го класу. Не можу навіть уявити іншого вчителя на її місці. Вона спокійна, стримана й уважна до нас, матеріал доступно пояснює. Я бажаю їй міцного здоров’я, успіхів у роботі, особистого щастя».
Світлана Шамшурова, теж учениця 9-го класу, каже, що Ольга Георгіївна – краща вчителька в її школі. «На її уроки поспішаю, як на свято, тому що викладає вона свій предмет цікаво, креативно, використовує всі сучасні методи навчання: презентації, доповіді, реферати тощо. Я бажаю їй гарного настрою в День учителя, море подарунків і квітів від рідних людей і від учнів», – побажала учениця.
Ми приєднуємося до цих побажань і нагадуємо всім: пам’ятайте своїх учителів, які не шкодували сил і часу, терпляче і наполегливо вели нас стежкою знань, добра, справедливості. Усі вони з честю і гідністю виконують свій обов’язок. І ми, навзаєм, маємо поважати їх і ставитися до них з такою ж добротою, як і вони до нас. Не забудьте привітати своїх учителів!
Любов ФЕТІСОВА.