Учитель – слово, яке в країнах Сходу пишуть з великої літери. Його праця заслуговує великої вдячності та поваги. Педагог завжди пізнає щось нове і ділиться ним з іншими людьми. Неабияк пощастить тому, хто на своєму життєвому шляху зустріне справжнього вчителя – професіонала своєї справи, людину, здатну запалити в серцях вогонь пізнання.
Майя Василівна Кутепова – досвідчений працівник освітянської ниви. Вона віддала педагогічній роботі понад 50 років. З юних літ майбутня вчителька впевнено долала життєві перешкоди, сумлінно працюючи на різних посадах. Спочатку – піонервожатою, згодом – учителем російської мови та літератури, завучем, методистом РУНО. Вимоглива й справедлива як керівник, доброзичлива, зі щирим серцем як учитель, вона повністю віддавала себе роботі.
Народилася Майя Кутепова у Вінницькій області. Згодом разом із батьками переїхала до Донбасу – на Луганщину. Росла дівчина в щирій інтелігентній сім’ї, була розумна і старанна, мріяла стати педагогом. Після закінчення Ясинівської середньої школи, вступила до Кишинівського державного університету на факультет філології. Там познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, студентом сільськогосподарського факультету, Мироном Миколайовичем. По завершенні навчання молодих фахівців направили до Григоріопольського району. Тут оселилися, як кажуть, тут і згодилися. Прожили з чоловіком 47 щасливих років, народили двох чудових доньок, виховали внуків і були для них безцінним прикладом ставлення до життя і роботи. Життя – складна штука, але якщо вивчити його основні правила, то прожити його можна щасливо і гідно. Майя Василівна – досвідчений педагог, своїм досвідом вона щиро ділиться з молодшими колегами. Людина відверта, доброзичлива, її люблять учні, поважають колеги й батьки.
Сягнувши пенсійного віку, Майя Кутепова довго відпочивати не змогла і через кілька років знову поринула у свої вчительські будні. Саме тоді в школах почали впроваджувати українську мову як другу офіційну. Згадала і Майя Василівна свою рідну мову й особливо слова матері, яка часто говорила: «Чужого навчайтеся, та свого не цурайтеся». Російсько-молдавська загальноосвітня середня школа селища консервного заводу Григоріопольського району нараховує невеличкі групи українськомовних дітей, однак це не заважає школярам любити й вивчати рідну мову, вміло користуватись українським словом, радіти зустрічі з народною піснею, приказкою, дотепним словом, розуміти твір письменника. Учні Майї Василівни успішно беруть участь у районних олімпіадах з української мови, посідають призові місця в конкурсі читців «Лунай, рідна мово!», разом з учителькою організовують у школі свята до дня народження Тараса Шевченка, тижні української мови.
Учитель – це те джерело, яке сприяє не лише засвоєнню знань, а й вихованню любові й доброти в дитячому серці. «За свій багатолітній досвід я бачила багато: як змінюється життя, думки, стандарти, погляди, міняються і діти, а тільки оченята залишаються такі ж… На мою думку, справжній учитель – це той, у кого на уроці всі діти щасливі: розумні й не дуже, талановиті й не зовсім. Для мене найголовніше – це дитяча душа. Я кожного ранку вдивляюся в їхні личка й одразу бачу, хто з дому прийшов сумний, у кого щось не так. І яке ж навчання в голові, якщо воно скривджене чи голодне, і хто його заспокоїть і приголубить, якщо не вчитель? – з теплотою в голосі говорить Майя Василівна.
У кожної людини життя схоже на зебру: смужка біла, сповнена радощів, успіхів, щасливих подій і смужка чорна, де є невдачі, негаразди, біль утрати близьких людей. Непроста життєва доля випала й Майї Василівні, однак її серце залишилося сповненим любові до людей. Спілкування з учнями, колегами, внуками гріють душу і дають сили для подальшого життя. ЇЇ очі сяють яскравим молодим вогником, а життєлюбності може позаздрити молодь.
Весела й привітна, вона гостей завжди пригостить кавою і заспіває свої улюблені українські пісні: «Ой, очі, очі дівочі», «Три криниченьки». Слухаєш, милуєшся і впевнений – ще довго лунатиме українське слово на придністровській землі, якщо його доноситимуть до молодого покоління такі ентузіасти, як Майя Василівна Кутепова.
Світлана МОРОЗ.