Ми багато років дружили з В’ячеславом Івановичем Триколичем. Коли його не стало, утворилася непоправна порожнеча, яка оселилася в грудях щемливою тугою за другом.
Цілісна, сильна особистість, В’ячеслав Триколич приваблював до себе людей. Важко знайти когось у Красному, хто не перетинався б на своєму життєвому шляху з В’ячеславом Івановичем, не мав би від нього поради, чи не одержав допомоги. Він назавжди залишився вчителем, який навчав учнів не тільки фізики, а й, найголовніше – вміння долати труднощі, залишатися людиною в будь-якій скрутній ситуації. Колег навчав бути терпимими до дітей, бачити в них, у першу чергу, особистості, закликав батьків бути вірними своїм обов’язкам і завжди бути поруч з дітьми. В. Триколич працював 25 років директором МОЗ «Краснянська ЗОШ», був він мудрим керівником. Педагогічний талант, інтелігентність, висока особиста культура, доброзичливе ставлення до людей – це його сутність. Він був справжнім учителем, людиною, яка несла культуру, яка визначила долю багатьох своїх учнів, вплинула на вибір професії, життєвого шляху.
Біографія В. Триколича характерна для його покоління. Дитинство почалося в тяжкі роки війни, він рано залишився без батька (той загинув від рук румунських окупантів за відмову служити у ворожій армії), мати в повоєнні голодні роки самотужки виховувала двох дітей. Після навчання у Тираспольському педагогічному інституті ім. Т. Г. Шевченка на фізико-математичному факультеті була служба в армії. Усі ці й наступні роки він багато часу й уваги приділяв здоровому способу життя, серйозно займався спортом. Майстер спорту з важкої атлетики, В’ячеслав неодноразово захищав честь району і республіки на змаганнях різного рівня, у тому числі й всесоюзних. Любов’ю до спорту захопив і учнів.
Успішними були кар’єра вчителя і керівника. Краснянська школа при ньому з рядових, посередніх, перейшла в розряд провідних. Колектив, що працював творчо й захоплено, ділився своїми методичними розробками з колегами. В’ячеслав Іванович згуртував учителів і направив їхні зусилля на вирішення головного завдання – підвищення якості знань і виховання учнів. Школа перетворилася зовні, а педколектив заявив про себе як високопрофесійний, що уміє розв’язувати складні завдання. Учні систематично посідали призові місця в предметних олімпіадах і творчих конкурсах. Широта і глибина інтересів, послідовність і принциповість, уміння вибрати життєві пріоритети, уникнути метушні й у той же час скромність, глибока внутрішня культура, порядність, вірність і відданість близьким, друзям здобули В’ячеславу Івановичу авторитет і повагу. Високі результати педагогічної діяльності були визнані державою. В. Триколичу було присвоєно звання «Відмінник народної освіти МРСР», він нагороджений медалями «За відзнаку в праці», «За доблесну працю», орденом «Трудова слава».
22 березня 2014 року не стало вчителя, але про нього пам’ятають людські серця. У них завжди горітиме вогонь його неспокійного серця. У Краснянській ЗОШ 6 вересня відбулося відкриття меморіальної дошки в пам’ять про В’ячеслава Івановича Триколича. В урочистій церемонії взяли участь глава держадміністрації району і м. Слободзеї Василь Тищенко, голова міськрайради Василь Чорнобай, депутат Верховної Ради республіки Сергій Чебан, інші офіційні особи, друзі, колеги, жителі селища. Ініціатором увічнення пам’яті В. Триколича був педагогічний колектив, а участь у зборі коштів взяли не тільки вчителі, але й учні та їхні батьки, випускники школи, жителі селища. Це ще одне підтвердження того, що В’ячеслав Іванович був по-справжньому народним учителем.
Василь Тищенко, звертаючись до присутніх, назвав відкриття пам’ятної дошки заходом державного рівня, тому що В’ячеслав Іванович – історична особистість, людина-легенда, яка прославила не тільки себе, але і школу, і селище, і район. «Мені, як і багатьом тут присутнім, пощастило бути особисто знайомим з В’ячеславом Івановичем, чудовою, чарівною і скромною людиною, – сказав Василь Васильович. – Його відрізняла глибока порядність, напевно тому він зберіг колектив, попри труднощі того періоду, заслужив величезну повагу всіх, хто його знав».
Подякувала присутнім за пам’ять про чоловіка Марина Костянтинівна Триколич. Право відкрити меморіальну дошку було надано Ганні Дерев’янко та О. Коров’якову. Потім відбулося покладання квітів. А над шкільним подвір’ям символічно лунали слова: «Не згасне вогонь неспокійного серця, яскраво і сильно горітиме він завжди!»
Олег НАСТАСЕНКО.