Для Наталії Артемчук українська мова – це не тільки дорогі серцю дитячі спогади про чудовий час, проведений у бабусі в Україні. Нею вона спілкується в сім’ї й ось уже 10 років викладає ази рідної мови дошкільнятам.
Педагогічний стаж її роботи в системі дошкільної освіти складає 20 років. Ось уже два роки Наталія очолює Дністровську муніципальну дошкільну освітню установу Дитячий садок № 5 «Чебурашка». Установа виблискує чистотою й затишком, колектив працює злагоджено і цілеспрямовано. Вона продовжила педагогічну діяльність з навчання української мови дітей середньої, старшої та підготовчої груп. Це питання обговорювалося на зборах з батьками, які дали згоду на ознайомлення дітей з азами української мови.
З Україною жінку пов’язує не тільки минуле, а й сьогодення. Там нині проживає її мама і бабуся, чоловік теж звідти родом. Свого часу Наталія закінчила Львівський педагогічний інститут, у якому збагатила свої знання української мови й знайшла своє кохання. Відвідуючи рідних у селі Пляшева Рівненської області, вона обов’язково заходить у книжкові магазини, щоб придбати методичні новинки дитячої літератури українською мовою. На жаль, посібників, призначених для навчання російськомовних дошкільнят української мови, практично немає. Доводиться з різних джерел вибирати вірші й тексти, придатні для навчання наших дітей. Головною підмогою для її роботи залишається виданий у 90-х роках методичний посібник Ольги Хорошковської (Цедик) «Починаємо говорити українською» і, звичайно, обмін досвідом із колегами на методичних об’єднаннях.
У невеликому кабінеті, оформленому картинами й портретом Тараса Шевченка, зберігаються зібрані Наталією Артемчук книги, методички, наочні та дидактичні посібники, десятки папок з ілюстраціями на різні теми. На полицях розставлені старовинний посуд, розмальовані глечики й інші вироби, ляльки в національних костюмах, на лаві – гірка вишитих подушечок.
Усього української мови навчаються три вікові групи. Для середньої групи проводиться одне 20-хвилинне заняття на тиждень. Для старшої та підготовчої груп передбачено ще одне заняття, на якому дітей знайомлять з атрибутами нашої держави, рідним Дністровськом, звичаями та традиціями наших народів. Вони вчаться відрізняти молдавську кушму від українського капелюха, російський кокошник від українського віночка, знайомляться з елементами національних візерунків. Отже, здобувають знання про життя рідного Придністров’я і тісне переплетення трьох культур: української, молдавської та російської.
«Навчаючи дошкільнят азів української мови, необхідно їх зацікавити, навчити слухати й відповідати на запитання. Нові слова швидше засвоюються у грі, коли в роботу включаються всі види сприйняття, – говорить Наталія Артемчук. – Це перевірено багаторічним досвідом, і не тільки моїм».
Для пробудження інтересу до мови найкраще починати з фольклору. Малюки з задоволенням запам’ятовують короткі вірші про улюблених героїв казок: «Котик Мурчик», «Зайчик-побігайчик», «Я лисичка». Мої вихованці дуже люблять укладати спати ляльок з колисковою піснею «Ходить сон біля вікон». Їм подобається відгадувати назви різних тварин, предметів побуту, відповідати на прості запитання українською мовою. Старші діти з цікавістю долучаються до рольових ігор. Ми часто прослуховуємо українські казки в хорошому артистичному виконанні. Потім разом представляємо той чи інший сюжет у театральній грі. Це вчить краще чути «музику» мови, розуміти її, спонукає сором’язливих і невпевнених у собі дітлахів до спілкування українською. І, звичайно, найулюбленішим заняттям для дітвори є підготовка до свят. Дівчатка і хлопчики з задоволенням освоюють елементи танцю «Гопак». Їм подобається повторювати колядки до Різдва, приказки та пісні до свята «Пшеничне перевесло», заклички назустріч весні й літу».
Наталія Артемчук підкреслила, що ніколи не примушує дітей заучувати напам’ять щось спеціально. Інтерес малюків до української мови, на її думку, можна прищепити тільки в цікавій грі, з добрим настроєм та з любов’ю до рідного слова.
Лара ЧАЙКА.