Олександр Петруль і гадки не мав, що його син Ігор колись стане інженером електронної техніки, а потім і успішним підприємцем. Для Олександра Кириловича, народженого в перший пореволюційний рік у селянській багатодітній родині, що налічувала 18 дітей, уже те, що діти ситі та здорові, вважалося великим благом. Людиною він був неабиякою. Буджацькі степові простори загартували характер, розвинули природну кмітливість і селянські навички. І хоча академій не закінчував, успішно керував бригадою, а коли потрібні були теоретичні знання, консультувався у своєї дружини Ніни Павлівни, яка трудилася агрономом.
Директор ТОВ «Піазис» Ігор Петруль зустрічав нас у своєму птахограді, коли ще нещадно палило сонце, і від променів хотілося сховатися в тіні беріз і ялин, складових ландшафту упорядкованої території птахофабрики, на яку ми потрапили, пройшовши через дезбар’єр. До речі, усе тут підпорядковано основній меті – виробництву екологічно чистої та якісної продукції.
Любов до берези передалася Ігореві, мабуть, від матері, яка народилася в Росії і пронесла через усе життя пам’ять про рідні місця. Підприємець Ігор Петруль – прагматик у виробництві – у душі виявився ліриком. Його гордість – не тільки створене ним підприємство, а і вся територія з березовим та сосновим гаями, а також абрикосовим, черешневим і сливовим садом. Усе тут він пропустив через серце: і ажурний місток, і гойдалки, і макет вітряка, і альтанку тощо. На його улюбленій лавці в тіні розкидистої берези і проходила наша бесіда. Подумалося: недарма стверджують, що сама обстановка сприяє продуктивності праці. Про це ж і приказка: «Як у хаті, так і на душі».
Відразу зрозумів: мій співрозмовник твердо визначив свій шлях у житті, своє призначення. Труднощів не боявся. Закінчивши школу, пішов працювати учнем електрослюсаря, заочно навчався в університеті. Шлях від рядового електрика до головного енергетика підприємства «Зоря» не був червоною килимовою доріжкою. Усього добивався сам, схоплював на льоту все, що могло знадобитися в роботі. Закладені на генному рівні задатки поступово розвивалися.
Проте були й елементи везіння. У колгоспі «Зоря» він познайомився зі своєю майбутньою дружиною, яка прибула з податковою перевіркою, – Оленою Веселовською. Відтоді вони йдуть життям разом понад 20 років. Три сини й донька – найважливіше їхнє надбання. Старший син, Роман, працює на птахофабриці разом з батьками, теж, як і батько, починав свій трудовий шлях робітником, а нині обіймає посаду заступника директора. Сини, Кирило та Ігор, з дитинства виконують свої обов’язки тільки на «відмінно», результат навчання в середній школі – золоті медалі. Зараз Кирило служить офіцером у російській армії. Ігор, незважаючи на свої молоді роки, уже відомий у республіці шахіст, чемпіон міста Дубоссари з шахів, студент Вищої школи економіки в Москві. На «відмінно» навчається в дубоссарській школі дочка Ганна.
По-друге, становлення Ігоря Олександровича як спеціаліста й організатора виробництва відбувалося під безпосереднім впливом талановитого голови колгоспу «Зоря» Катерини Димитришиної, гордості Дубоссарського району. Керований нею колектив був складовою частиною великих у МРСР тваринницьких комплексів, флагманом галузі.
Однак настали перебудовні часи. Підприємство, де працював Ігор Петруль, наказало довго жити. І вже 2001 року на землях рідного села Дзержинського Петруль бере в оренду приміщення пташників, які руйнувалися, другого відділення колишнього ДППЗ і вирішує розвивати виробництво. Це було ризиковано, потребувало серйозних витрат і напруги розумових і фізичних сил. Але людина з народження ризикує. «Звичайно, йшов на ризик, здійснюючи свій проект, та всебічно все вивчив, оцінив, наперед прорахував. Тільки так дію у всіх починаннях. Давно дійшов висновку: якщо хочеш рухатися вперед, без ризику не обійтися, і водночас потрібен ретельний розрахунок. Горе тому, кому туманить голову перший успіх і хто схильний до курячої сліпоти. Холодний розум керівника – запорука стабільності підприємства і благополуччя колективу», – розповідає Ігор Олександрович.
Тоді, у січні 2001 року, попутно з розвитком основного напряму – виробництва яєць, розвивав і супутнє виробництво м’яса птиці. І тактично, і стратегічно це було правильно. Ринок примхливий, попит і конкуренцію складно передбачити, а різнопланове виробництво дає більше шансів підприємству залишатися на плаву. До того ж напрацьовував власний досвід. Паралельно з цим вели реконструкцію пташників. «Протягом кількох років цілком відремонтували значущу частину приміщень, провели технічне переоснащення, – продовжує Петруль. – Приміщення наповнилися пташиним багатоголоссям. 2004 року птахофабрика запрацювала на повну потужність, ритмічно випускаючи продукцію. Важливим було й те, що вдалося залучити до роботи висококваліфікованих фахівців, земляків-дзержинців, які раніше працювали в «Зорі». Так що багато сімей у районі вдячні підприємцеві за можливість працювати в рідному краю. Постійно в ТОВ «Піазис» працюють 30 співробітників, у період забою птиці залучають людей за договором.
Практика і ринок внесли корективи. З 2010 року приміщення реконструювали під вирощування бройлерів. Закупили і встановили сучасне обладнання. Практично щорічно з 2010 року вводять у дію один сучасний пташник, оснащений обладнанням німецької фірми «Біг Дачмен» для підлогового утримання бройлерів. Воно складається із системи годування, напування, опалення, освітлення, вентиляції, а за допомогою спеціальних терезів проводять контроль подачі корму і зважування птиці. Згідно з графіком, завозять високопродуктивні породи і кроси птахів. У господарському комплексі – холодильники для шокового заморожування і зберігання охолодженого м’яса птиці. Загальна потужність холодильних установок досягає близько 60 тонн. Нині технологічний процес зорієнтований переважно на виробництво охолодженої курятини – така вимога ринку.
Вік бройлера недовгий – 40 – 45 днів. Для споживачів ці та інші цифри не мають вирішального значення. Для них головне – якість, корисність, екологічна чистота продукту. Щоб добитися в цьому високих показників, утримання має бути ідеальним, а годування – збалансованим і з натуральних компонентів. У ТОВ «Піазис» суворо дотримують цих двох постулатів. У меню бройлерів – натуральні інгредієнти: кукурудза, макуха та олія соняшнику, соєвий шрот тощо. У виробництві не використовують жодних хімічних та інших шкідливих добавок, які стимулюють ріст і набір ваги птиці. Усі корми готують тут же, у власному комбікормовому цеху, використовують премікси (комплекс вітамінів). Пропорції компонентів розраховують комп’ютером. Ретельно перевіряють якість усіх інгредієнтів і готової кормової суміші. Процеси годівлі, напування, освітлення, вентиляції автоматизовано.
У розмові з нами Ігор Петруль згадав слова свого зоотехніка: «Неправда, що домашнє яйце краще і смачніше від виробленого на нашій птахофабриці. Адже ми даємо птиці все необхідне. Так само і з м’ясом. Як людині потрібні вітаміни, так і птахові потрібні вони для повноцінного розвитку. М’ясо бройлерів і ніжніше за рахунок своєї структури, і смачніше за рахунок збалансованого годування, і корисніше, адже містить набагато більше потрібних людині мік-
роелементів. Воно дуже легко засвоюється і тому може доповнювати меню людей різних категорій, починаючи з маленьких дітей».
Сам Ігор Олександрович уже став майстром у птахівництві – добре знається на кормах, їх поживній цінності, знає, як вони впливають на обмінні процеси в організмі птиці й за рахунок чого можна досягти позитивних виробничих результатів. Він – грамотний керівник, цікава людина, справжня особистість, словом, сучасний підприємець. Під стать йому весь згуртований колектив ТОВ «Піазис». У ньому панує атмосфера довіри і взаємодопомоги. Спільно й успішно вирішують актуальні проблеми ще і за рахунок того, що наш герой вміє розкрити реальні можливості кожного фахівця, а що для людини може бути важливіше за можливість самореалізації. На сьогодні на підприємстві працюють 5 учасників бойових дій із захисту Придністров’я, троє нагороджені Грамотою Президента ПМР, двоє – медаллю «За трудову доблесть» і кілька людей – грамотами держадміністрації та Міністерства сільського господарства і природних ресурсів.
Продовжуючи бесіду, ми пройшли в кабінет керівника. На екрані монітора побачили весь виробничий процес. Ось птахів навішують на спеціальні пристосування на конвеєрі, який проходить через електрошокер, далі тушки надрізають, після ошпарювання вони потрапляють у барабан, який знімає оперення; після процесу патрання – ванна охолодження, тушки миють, дають воді стекти та пакують. Кожну партію, яка надходить на прилавки магазинів, відповідні державні структури досліджують у лабораторії. Отже, дубоссарські бройлери – безпечний і корисний продукт.
«Споживач нині став іншим, – зауважує Ігор Олександрович, – не хоче купувати цілу курку. Він став перебірливим, найчастіше бажає придбати певну частину курки. А оброблення тушки – це проблема, потрібен інструмент, а кого радують зайві турботи? Це спонукало розширити асортимент нашої продукції. Нині підприємство виробляє охолоджене і заморожене м’ясо курчат бройлерів і субпродукти.
Проте головний біль керівника – не тільки виробництво м’яса. Головне – його продаж. Екологічна чистота і якість вимагають додаткових витрат і впливають на ціну кінцевого продукту. Частина населення, піклуючись про своє здоров’я, орієнтується вже на місцевого товаровиробника.
Птахівницькі придністровські підприємства могли б цілком задовольнити потреби населення у м’ясі птиці. Тільки в «Піазисі» торік виробили 409 тонн м’яса птиці бройлерів, що становить п’яту частину всього реалізованого у Придністров’ї курячого м’яса від власних виробників.
Ігор Петруль каже, що це далеко не все: виробничі потужності підприємства дозволяють значно збільшити ці показники. Щоб почати ритмічно й ефективно працювати, потрібна державна програма розвитку галузі на 3 – 5 років і на перспективу, дешеві кредити. Тоді можна було б активно інвестувати у виробництво, закуповувати сучасне обладнання та впроваджувати нові технології. Це не данина моді чи прагнення бути не гірше від інших. Це бажання поєднати в одне ціле турботу про споживача й економічну вигоду для підприємства». Однак і в цих умовах не опускає руки підприємливий керівник. Він далі розвиває власну торговельну мережу, щоб реалізувати товар без посередників-перекупників, які диктують завищені ціни.
У Дубоссарах діють чотири фірмових магазини ТОВ «Піазис», на черзі – п’ятий. Відрізняє їхніх продавців популярний нині і відповідний ідеології птахівничого господарства тренд «Купуй придністровське!» У найближчій перспективі у підприємства – випуск напівфабрикатів із м’яса курчат-бройлерів.
Добре розуміє Ігор Олександрович і велику соціальну відповідальність бізнесу. «Піазис», надаючи благодійну допомогу низці дубоссарських закладів народної освіти, охорони здоров’я, ветеранам Великої Вітчизняної війни, вдовам загиблих захисників Придністров’я, бере участь у республіканських акціях «Добре серце» і «Синій птах» з надання допомоги дітям з обмеженими можливостями життєдіяльності та онкохворим. Ігор Петруль – член відомого благодійного «Лайонс-клубу», член Громадської ради та Ради з підприємництва Дубоссарського району. За багаторічну сумлінну працю Ігор Олександрович нагороджений орденом «Трудова Слава», медалями «За відзнаку в праці» і «За трудову доблесть», церковним орденом «За меценатство», він – переможець конкурсу «Людина року – 2016» у номінації «Людина своєї землі».
Справжній патріот республіки підприємець-новатор Ігор Олександрович Петруль робить усе, щоб марка придністровського товару птахограда «Піазис» не на словах, а на ділі означала високу якість і екологічність, а продовольча безпека республіки зміцнювалася.
Олег НАСТАСЕНКО.