Школа – це світ, що відбиває в собі час. Педагогічний колектив успішно працює над удосконаленням освітньої установи, де створюються умови для формування толерантної особистості та розвитку ключових компетенцій сучасного школяра.
На сьогодні 50 учнів школи навчають 13 учителів. Розв’язання нових завдань колективу однодумців Гидиримської школи під силу.
Непросто вкласти в голови дітей премудрості наук. Ще важче навчити їх учитися – вбирати знання з бажанням, самостійно допитливо добувати їх із книг та життя. Відкриваючи дитині світ, учитель навчає її жити в цьому світі. Серце наставника ніколи не втрачає віри в можливості дитини та у свій талант наставити її на путь істини.
Вже багато років «сіють розумне, добре, вічне» директор школи села Гидирим Л. Хромцова, заступник директора з навчально-виховної роботи – учитель математики та фізики С. Паша, учитель молдавської мови Г. Білоус, викладач математики М. Ліщинська, педагог-організатор Л. Гловацька, вчителі початкових класів – С. Наній, С. Перило, А. Володіна. У досвідчених педагогів переймають досвід молоді фахівці.
Напередодні ювілею перегорнемо сторінки історії школи, згадаємо тих, без кого не було б сьогодення, про кого пам’ятаємо, у кого вчилися майстерності.
Перша згадка про село Гидирим сягає 1750 року. У селі було 205 дворів, у яких проживало 687 осіб. Залишилися спомини з 1873 року про першого грамотного чоловіка, яким був Антон Наній. Люди зверталися до нього, і він навчав грамоти їхніх дітей. Через 10 років (1883) була побудована церковно-парафіяльна школа з однією класною кімнатою. У класі було 7 столів, на 5 учнів кожен. Фактично сиділо по сім-вісім осіб. Перші три класи навчалися разом, заняття проводив один учитель. Завідував школою П. Ладиженський. Школа функціонувала до 1915 року, до тих пір, коли в селі був побудований земський навчальний заклад. Завідував установою В. Соколов, а вчителькою була його дружина М. Соколова.
1918 року земство відкрило двох-комплектну сільську школу.
Після Великої Жовтневої революції в будинку при церкві діяла й початкова російська школа. Охочих навчатися було багато, а приміщення не вміщало всіх. Тому в 1920 році в центрі села відкрилася нова початкова школа. Водночас відкрили й хату-читальню, де грамоти міг навчитися кожен.
Був час, коли (з 1924 року) в селі працювали дві початкові школи: молдавська (директор – М. Шараєв) і українська (директор – Г. Лашкул).
1933 року відбулася реорганізація початкової в семирічну українську школу. На території молдавської частини села відкрилася молдавська школа, в якій діти також навчалися сім років. У школах нараховувалося близько 300 учнів.
З 1941 по 1944 рік на окупованій території залишилася тільки молдавська школа. Після визволення села від німецько-румунських фашистських окупантів у селі знову функціонували український та молдавський навчальні заклади.
1948 року українську початкову школу реорганізовано в українську семирічку. До 1950 року директором закладу був Микола Булгак, який працював у Гидиримській школі до 1984 року вчителем історії. До речі, він був почесним піонером дружини ім. О. Кошового, вів активну роботу з патріотичного виховання серед молоді.
У 1966 році здано в експлуатацію нову будівлю школи, де учні навчаються донині. З допомогою шефів-комсомольців і особисто секретаря комсомольської організації Б. Бовнегра навесні до школи завезли саджанці дерев і кущів, а учні під керівництвом дирекції школи висадили алеї «Космонавтів» і «Дружби». «Алею випускників» заклали восьмикласники – випускники 1967 року – під керівництвом секретаря комсомольської організації Н. Проневої. Школярі тих років доклали максимум зусиль для того, щоб усі деревця прижилися.
1971 року четвертий клас школи переведений на предметне викладання.
За свою історію школа підготувала тисячі випускників, які проживають у різних країнах світу і трудяться на благо людства. Серед них є військові, лікарі, вчителі, вчені, люди різних робітничих професій.
Учнями Гидиримської школи свого часу були такі особистості, як-от Володимир Рибковський – кандидат сільськогосподарських наук; Дмитро Костенюк – льотчик-випробувач; Григорій Богданський – кандидат медичних наук; Микола Стратулат – прокурор МРСР; Олександр Копієвський – заслужений будівельник МРСР та інші.
Досягнення школи – це результат спільної наполегливої творчої праці педагогічного, учнівського та батьківського колективів. Кожен такий колектив схожий на оркестр, що веде свою партію, а в цілому виходить єдина мелодія, гармонія. Щоб ця гармонія не порушувалася, і учневі, і вчителю, і батькам обов’язково потрібен успіх. Успіх школи, вчителя – поняття, передусім, людське, а потім уже і професійне. І він, насамперед, у його учнях, серед яких є чимало переможців районних змагань та олімпіад. Учні посідають призові місця в різних змаганнях, і в цьому заслуга наших учителів. У день ювілею школи, 14 жовтня, бажаю всім педагогам та учням творчих успіхів і великих звершень.
Завідувач музею селянського побуту села Гидирим Тетяна КОЗЛОВСЬКА.