В ювілейному заході взяли участь жителі трьох населених пунктів, що входять до складу сільскої ради Валя-Адинке, а також численні гості.
Якщо звернути з автотраси Тирасполь – Кам’янка біля дорожнього покажчика «Валя-Адинке», потрапляєш в один із найдивовижніших куточків нашої республіки. Дорога петляє між горами. Деколи їхні круті схили – цілком кам’яні, а більш пологі – густо заросли деревами та кущами. В осінню пору вони приголомшують різнобарв’ям: від соковитої зелені, яку ще зберегла трава на березі річки Рашківка – до всіх відтінків жовтого та червоного. Особливий колорит додають місцевості усіяні ягодами кущі шипшини, глоду, терну. А величезні валуни, що зірвалися у прадавні часи з вершин, як варта, стоять уздовж дороги, укутавшись в оксамитовий мох, на якому, немов дорогоцінна вишивка, поблискують під променями сонця пасма лишайників.
І доки долаєш 5-кілометрову відстань від траси до села, встигаєш зрозуміти не лише художників і скульпторів – учасників міжнародного симпозіуму «КамАрт», які з року в рік прагнуть потрапити в цю мальовничу місцевість на етюди, а й жителів сіл Валя-Адинке, Костянтинівка й Ульяновка. Мешканці глибинки, віддаленої не тільки від райцентру, а навіть і від магістралі, вони з покоління в покоління зберігають відданість малій Батьківщині.
Втім, побут їхній, завдяки старанням керівництва республіки та району, а також самих селян, налагоджений і вже мало чим відрізняється від міського. Надія Лутій, яка очолює місцеву адміністрацію та сільраду, повідомила, що в селах працюють усі необхідні для нормальної життєдіяльності соціальні об’єкти: два клуби, дві бібліотеки, відділення зв’язку, ощадкаса, магазин. Газифікували комплекс школа – дитячий садок, фельдшерсько-акушерські пункти, будівлю адміністрації та приватні будинки. У рамках Програми фонду капвкладень активними темпами ведеться будівництво сільського водопроводу, націлене на розв’язання найгострішої проблеми жителів Костянтинівки – подолання дефіциту питної води в селі.
В умовах складного рельєфу першочерговою турботою місцевої влади є ремонт і утримання в належному стані доріг. Ведеться відновлення вуличного освітлення: у населених пунктах уже встановлено 30 ліхтарів, і ця робота продовжується. В облаштуванні проїжджої частини, в розчищенні вулиць беруть участь не лише дорожні робітники, а й жителі сіл, щиро зацікавлені в тому, щоб транспортне сполучення не припинялося ні в осіннє бездоріжжя, ні в зимові снігопади.
Спільно вони працюють і над облаштуванням усієї округи. Дружно виходять на суботники, щоб відремонтувати мости, встановити зручні альтанки, упорядкувати стадіон, довести до ладу колодязі, посадити дерева та квіти… Мабуть, красномовнішим прикладом для наслідування є Василь Борщ. На порозі свого 90-ліття він зберігає активну життєву позицію. Побачивши непорядок, не скаржиться, а береться за його усунення. Недавно самостійно упорядкував один із сільських колодязів. І земляки охоче беруть приклад з Василя Калиновича: не чекають, коли хтось зробить їхній загальний будинок кращим, а самі щоденною працею розвивають і прикрашають Валя-Адинке, Костянтинівку й Ульяновку. На честь храмового свята 25 селян, які активно працюють на благо населених пунктів, нагородили грамотами глава держадміністрації району та міста Володимир Бичков, голова районної Ради народних депутатів Віктор Матвєєв і керівник села Надія Лутій. За багатолітню сумлінну працю в соціальній сфері Грамотою Президента ПМР відзначена Лариса Крайня, Листом подяки – Маріанна Гнатишена й Анастасія Хархалуп.
Відрізняються села не лише природною красою та працелюбними людьми, а й багатою історією. Валя-Адинке відома з 1738 року. У ту пору біля річки Рашківка, що протікає між крутими схилами, покритими густим лісом, почали селитися селяни, ховаючись від польських панів і татарських набігів. Переважали серед них українці та молдавани. Останні й дали населеному пункту ім’я на честь вузької каньйоноподібної долини. І перекладається Валя-Адинке з молдавської мови як Глибока Долина.
Майже століття потому в гротах і печерах, якими рясніють тутешні кам’янисті схили, знаходив притулок Устим Кармалюк – один із борців за права знедолених селян. На краю Валя-Адинке збереглася кам’яна брила, в якій видовбана кімнатка. Уздовж стін протягнулися кам’яні лавки, над однією з них пробито віконце, в кутку – складена грубка. За переказами, саме тут народний месник переховувався від переслідувачів. І сьогодні кожен може відвідати цей притулок Кармалюка, дорога до якого дбайливо позначена покажчиками.
Відвіку у Валя-Адинке діяв православний храм, освячений на честь Параскеви Сербської. Спочатку церква була дерев’яна, а в середині ХІХ століття її змінив кам’яний храм унікальної для нашої місцевості форми – абсолютно круглий. Не так давно він був реконструйований, і тепер храмове свято жителі Валя-Адинке, Костянтинівки й Ульяновки починають із загальної молитви. А потім протягом дня згадують предків, які заснували династії, що століттями живуть на цій землі, вшановують працелюбних і талановитих односельців, зустрічають за святковими столами дорогих гостей, співають і танцюють…
Нині традиційну святкову програму доповнив День передплатника. До акції ДУ «Приднестровская газета» охоче приєдналися працівники сільського відділення зв’язку. На підготовчому етапі його завідувачка Тетяна Стурза разом із листоношею Ларисою Вартік сповістила земляків про те, що в роботі виїзного передплатного пункту братиме участь кореспондент газети «Гомін», і понад 20 прихильників нашого видання прийшли поспілкуватися, подякувати за різностороннє та цікаве висвітлення подій, що відбуваються в різних куточках Придністров’я.
Оформлення квитанцій – справа нешвидка, та й лотерея, учасником якої стає кожен передплатник, вимагає часу. Тому незабаром навіть утворилася невеличка черга. Але нетерпіння не проявляв ніхто. Постійні читачі «Гомону» обмінювалися думками про газету і навіть агітували за неї земляків, ще не знайомих з українськомовним республіканським виданням. Селяни гортали яскраво оформлені номери «Гомону», деколи запитували дозволу взяти екземпляр, який сподобався, з собою, щоб на дозвіллі вивчити його досконально. А Тетяна Лукіян, прислухавшись до порад колег-учителів Людмили Томак і Наталії Погонюк, вирішила вперше передплатити газету.
Освітній комплекс Валя-Адинке зовсім невеличкий: тут навчаються всього три десятки дітей. Усі вони вивчають українську мову та літературу. Вісім років викладає цей предмет Олеся Басс. «Газета «Гомін» для мене – велика підмога, – зазначила молода вчителька. – Передплачую газету постійно і практично в кожному номері знаходжу розробки уроків, цікаві матеріали про літераторів або знаменитих українців, статті про культуру чи історію. На заняттях із дошкільнятами використовую тематичну сторінку «Весельчата». Особливий інтерес не тільки у мене, а й у колег, викликають краєзнавчі матеріали, яких не знайдеш більше ніде: ні в підручниках, ні в Інтернеті. Хотілося б, щоб саме цій тематиці газета приділяла більше уваги, допомагаючи вчителям не лише у викладацькій діяльності, а і в організації позаурочних заходів просвітницького характеру».
Побажання сільських педагогів, а також думки, що висловили інші мешканці сіл, які оформили передплату на «Гомін», наш колектив обов’язково враховуватиме в подальшій роботі. Адже газету ми робимо для вас, шановні читачі.
Ніна ПАНАЇДА.