Так, саме з винаходу колеса розпочинається історія наземних транспортних засобів. Змінювалися часи, прискорювався ритм життя, і тепер нам уже ніяк не обійтися без автомобілів, автобусів, тролейбусів. Транспорт у нашому повсякденному житті відіграє надзвичайно важливу роль. Зростання кількості власних автомобілів наочно показує поліпшення добробуту населення, а значне збільшення вантажопотоку на дорогах свідчить про зростання економіки.
Величезне значення для суспільства має сумлінна праця та професійна майстерність працівників автотранспортних підприємств, які забезпечують обслуговування населення, промисловості й сільського господарства. Кадри – це основа їхньої життєдіяльності. Усі, хто трудиться, виконуючи свій професійний обов’язок, відзначають в останню неділю жовтня День працівника автомобільного транспорту. Це свято водіїв, робітників, інженерно-технічних працівників і службовців, керівників автотранспортних і пасажирських автопідприємств, викладачів навчальних закладів та учених галузевої науки.
З кожним роком збільшується кількість автомобілів і якісно змінюється склад автопарку. У зв’язку з цим стає більше професій, що обслуговують автомобільний транспорт. А професія водія була і ще довго залишатиметься однією з найбільш масових. Іноді ми й не замислюємося над тим, наскільки нелегка праця водіїв-професіоналів, тих, хто доставляє вантажі, хто забезпечує безперебійну роботу підприємств, хто трудиться на пасажирському транспорті. Робота автомобіліста – нелегка, втомлива, іноді навіть небезпечна. Але є люди, які за покликом душі, всім серцем прикипіли до неї.
До них належить і мешканець селища Маяк Григоріопольського району Павло Андоній, який присвятив цій професії все своє зріле життя. Простий сільський хлопець звичайної долі, він ще з раннього дитинства мріяв стати шофером. Народився в селі Липецьке Одеської області, закінчив школу, відслужив у лавах армії й улаштувався водієм у рідному колгоспі. З того часу з кермом нерозлучний. Після одруження чоловік змінив місце проживання (переїхали з дружиною в Молдавію), кілька разів міняв місце роботи, але вірність обраній професії Павло Іванович зберіг на все своє трудове життя. Досвід водія у Павла Андонія досить багатий – понад 30 років стажу, а в трудовій книжці всього три записи – колгосп ім. Леніна села Липецьке, радгосп «Григоріопольський» села Глине і підприємство радіотелецентру селища Маяк. Нині він позмінно доставляє працівників цієї установи до технічної зони, на їхні робочі місця. «Виїжджати доводиться і вранці, й увечері, й уночі за будь-якої погоди, та коли сідаєш за кермо, відчуваєш особливе задоволення, і всі труднощі забуваються. Я техніку вважаю найбільшим своїм захопленням у житті і тому в іншій професії себе просто не уявляю», – розповідає Павло Іванович.
Колеги його поважають за професіоналізм, пасажири цінують за надійність, а ми бажаємо Павлу Івановичу і всім водіям попутного вітру, безпечної та рівної дороги.
Світлана КОНДРОВА.