Будь-яка казка орієнтована на соціально-педагогічний ефект: вона навчає, виховує, попереджає, спонукає до діяльності й навіть лікує. Виховання засобами казки особливо впливає на становлення духовного світу особистості у дошкільному дитинстві. Навчити дітей глибоко, естетично повноцінно сприймати казку, осмислювати, міркувати над її психологією, філософією, співвідносити почутий текст казки з власними уявленнями та цінностями – головне завдання виховання казкою.
Як свідчить практика, сьогодні від народження дитина потрапляє у світ, насичений інформацією, електронних та інтерактивних іграшок. Сучасні діти розвиваються під впливом комп’ютерних технологій, інтернету, отримуючи значний обсяг небажаної інформації. Саме тому відчувається обмеженість спілкування дитини з однолітками та батьками.
А батьки, на жаль, сьогодні приділяють замало уваги сімейному вихованню, мають недостатні знання з теорії та практики дошкільного виховання, не прислухаються до порад педагогів, черпають інформацію про виховання та розвиток дітей з інтернету. Для розв’язання цього питання та проблеми виховання творчої особистості потрібні нестандартні форми педагогічного впливу як на дітей, так і на батьків. Таким засобом є казка, яка здатна виховувати й навчати, об’єднувати дітей та батьків, яка спонукає до формування рефлексивно-гуманістичної моделі виховання у родині.
Для того, щоб діти побачили казку в новому ракурсі, щоб дати поштовх для розкриття творчості, уяви, фантазії, варто використовувати методики виховання казкою Л. Б. Фесюкової. Методи її роботи з казкою дають можливість більш широко використовувати улюблені дітьми сюжети.
МЕТОДИ РОБОТИ З КАЗКОЮ:
— відомі герої в інших обставинах;
— казка-колаж;
— казка-лічилка;
— рятувальні ситуації в казках;
— казка з фантастикою.
Сама методика особлива, але рекомендовано її використовувати у практичній діяльності з дітьми старшого дошкільного віку. Щоб підвести дітей не тільки старшого дошкільного віку, а й молодшого віку до творчої роботи з казкою (зміна одного казкового героя іншим, придумування іншого кінця чи варіанта казки), доцільним є метод розігрування казки за допомогою замінників.
ТРАДИЦІЙНІ МЕТОДИ:
— читання;
— розповідь;
— бесіда;
— драматизація;
— інсценування.
НЕТРАДИЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ:
— переплутування сюжетів героїв;
— змінювання характеру героя;
— змінювання місця, часу, події;
— змінювання кінцівки казки;
— складання казки за схемою.
Розвитку уяви у вихованців також сприяють спеціально розроблені ігри: «Який? Яка? Яке?» (висока, красива, біла, солодка тощо),«Що буває?..» (солодким, гострим, дерев’яним, м’яким, гірким, мокрим тощо), «Порівняння» (білий, наче сніг; гіркий, як полин тощо), «Що спочатку, що потім?», «Коли це буває?», «Порівняй за величиною?», «Впізнай казкового героя», «Склади казку», «Хто сховався в рукавичці?»
Дітям середнього дошкільного віку пропонується замінити у грі-драматизації Колобка на капустину, разом з ними придумати пісеньку, наприклад:
Зелененька капустинка
Сорочечки зелені маю.
Від усіх, кого зустріну,
Швидко я тікаю,
Бо кругленька я
Та швиденька.
Першого разу діти повторюють сюжет казки «Колобок». Учитель пропонує дітям подумати, чи смакуватиме капустинка лисичці, хто із тварин найнебезпечніший для капусти, діти лисичку та зайчика можуть поміняти місцями (чергою зустрічі), а згодом ввести нового персонажа – козу.
У підготовчій групі звертається увага дітей на те, що так безпечно котитися міг колобок тільки за теплої, сонячної погоди. Учитель пропонує дітям подумати, а що було б, якби пішов дощ?
Для того, щоб учитель міг спонукати дошкільнят до творчого пошуку, доцільно змінювати кінцівку казки: «Колобок став розумним, не сів лисичці на язичок, а втік, покотився далі».
– Куди він покотився? Що з ним трапилося далі?
– Може, він опинився в іншій казці чи в іншій країні?
Не завжди дитина без допомоги дорослого може придумати щось цікаве. Тому в роботі з малюками використовуються розвивальні ігри: «Плутанина», «Фантазери». Під час гри «Плутанина» діти навчалися одного з прийомів створення фантастичних образів – це склеювання об’єктів. Наприклад, що вийде, якщо вверху буде зображення гномика, а внизу – Баби Яги. Далі пропонується придумати цьому фантастичному герою характер: «Що любить робити? Що в ньому є гарного чи поганого? Що він нам розповів би? Що ти сказав би на його місці?» У середній групі з цією ж метою доцільно використана настільна гра «Казковий зоопарк», де з розрізаних навпіл картинок можна скласти зображення і реальних тварин, і фантастичних. Наприклад, взяти верхню частину зображення коника, а нижню – коника-стрибунця. Як назвати такого звіра (стрибоконик, конестрибунець)? Де він живе? Що їсть? Що вміє робити? З ким дружить?
Дуже доцільною є поява нової течії в роботі з казкою.
КАЗКОТЕРАПІЯ
Казкотерапія – це лікування казкою. Використовувати цю методику можуть не тільки лікарі й психологи, але й батьки. Адже звичайні народні казки мають цілющі властивості й дуже корисні для малюків. Діти, яким читають казки, раніше починають говорити, причому більш грамотно. Гарна казка заворожує своїм сюжетом, мовними зворотами й дозволяє їм зануритися у світ фантазій. Спеціалісти з нейролінгвістичного програмування стверджують, що метафора, яка часто трапляється в казці, забезпечує взаємодію правої й лівої півкуль. Відомо, що ліва півкуля відповідає за логічне мислення, а права – за емоції, творчість, фантазію. Під час прослуховування казки працюють обидві півкулі: ліва стежить за розвитком подій, а права дає можливість зануритися у внутрішній світ, розвиваючи уяву. У результаті інтенсивної взаємодії між півкулями утворюється велика кількість нейронних зв’язків, які суттєво впливають на здатність до навчання і розвитку інтелекту дитини.
Найбільш цінними й навіть цілющими є ті казки, що передаються з покоління в покоління. Це казки про Попелюшку, Червону Шапочку, Сплячу красуню, легенди про подвиги богатирів, про злих драконів і могутніх чарівників. У казках порушуються важливі для дитини проблеми. Наприклад, у «Попелюшці» йдеться про суперництво між сестрами. Казка «Котигорошко» розповідає про беззахисність маленької дитини, яка опинилася у світі дорослих, де все пригнічується великими розмірами.
Для дошкільнят казка – це уявна репетиція можливих форм поведінки. Наприклад, казка «Колобок» допомагає відповісти на запитання, що буде, якщо відійти від мами: на 1 крок – добре; на 2 кроки – цікаво; на 3 – не страшно; на 4 – тебе з’їли. Казка «Ріпка» навчає справлятися з труднощами: додай ще сил, потягни ще трохи – і все вийде.
Казка допомагає дитині внутрішньо пережити разом із казковим героєм і важкі емоції. Дитина починає розуміти, що на маму злитися не можна, зате можна – на мачуху. У казках мачуха – це «погана мама», велетні й джини – некеровані дорослі, дракон або злий вовк символізують агресію, підступні казкові брати й сестри допомагають подолати природні дитячі ревнощі.
У казках завжди засуджуються непомірна пихатість, лінь, дурість, невміння будувати з іншими добрі взаємини, формуючи основи поведінки та спілкування, застерігаючи дитину від усього, що надалі може зіпсувати його стосунки з навколишнім світом. Протиставлення добра і зла, щедрості й жадібності, сміливості й боягузтва, милосердя та жорстокості допомагає дитині зрозуміти, що таке добро, а що – зло. Дитина дізнається, що світ дуже складний, що в ньому є несправедливість, страх, жаль і розпач – і це така ж частина нашого життя, як радість, оптимізм і упевненість. І все ж таки казки переконують дитину: якщо людина не здається, навіть, коли становище безвихідне, то врешті-решт, вона обов’язково переможе.
Слухаючи казки, діти мимоволі впізнають у них власні тривоги й прагнуть використовувати приклад позитивного героя в боротьбі зі своїми страхами й проблемами. Звичайно, одна і та ж казка на різних дітей впливає по-різному, але водночас кожна дитина знаходить у ній щось своє, актуальне тільки для неї, і, проживаючи разом з героями казки свої власні емоції, звільняється від негативних переживань.
Події, які відбуваються в казках, іноді неймовірні й неправдоподібні, а часто просто страшні. Але не варто оберігати дитину від страшних казок, адже вони допомагають дитині долати свої страхи. Страшні історії сприяють випробуванню заборонених у реальності почуттів: гніву, ненависті, агресії, злості. Діти охоче слухають страшні чарівні казки, герої яких проходять через жахливі випробування, але потім живими та неушкодженими, перемігши всіх ворогів, повертаються додому.
Казки дають упевненість, що зло буде покаране, справедливість візьме верх, і добро переможе. Потрібно пам’ятати головне: чарівні казки можна читати дітям після трьох років.
Корекційні функції казки: психологічна підготовка до напружених емоційних ситуацій; символічне відреагування фізіологічних та емоційних стресів; усвідомлення і прийняття значення власної активності.
ПОПУЛЯРНІ ВИДИ РОБОТИ З КАЗКОЮ
- Використання казки як метафори. Казкові образи й сюжети асоціюються з життєвим досвідом дитини. Ці асоціації можна обговорити.
- Обговорення поведінки та мотивів вчинків персонажів є приводом для розмови про моральні цінності, систему оцінювання себе та людей навколо.
- Програвання епізодів казки.
4.Використання казки як притчі-повчання. Підказка варіанту вирішення ситуації на прикладі казкового сюжету.
- Творча робота за мотивами казки (дописування, переписування, робота з казкою).
Перевтілюючись у казкового героя, малюк може спокійно розповісти про свої почуття, думки. Саме під час сеансів казкотерапії діти засвоюють моделі поведінки, вчаться реагувати на життєві ситуації, підвищують рівень знань про себе і про інших, тому що казки зрозуміліші їм у порівнянні з поясненнями педагогів і батьків.
Використання казкотерапії як інструменту розвитку особистості дитини та її здібностей допомагає педагогам та батькам позитивно впливати на здатність дитини фантазувати, сприяє розвитку творчого мислення та уяви, розкриває внутрішній світ дитини.
Можна зробити висновок, що робота з казкою допомагає виховати в дитині чуйність і доброзичливість, милосердя і співчуття, приймати нестандартні рішення, розвиває творчість.
Шановні педагоги, дорогі батьки, дідусі та бабусі! Читайте дітям казки, відкривайте для них цей добрий чарівний світ! Залучайте їх до прекрасного світу дитячої літератури, допоки це у ваших силах.
Катерина МЕЛЬНИЧЕНКО.