З таких натхненних рядків почалися урочистості на честь Дня села. Але освідченням у любові до рідної Окниці – зовсім невеличкого населеного пункту на кордоні Придністров’я й України – стала не тільки ця пісня.
Спускаючись із гори в долину, де розташоване село, я відзначила його красу – не лише даровану природою, яка щедро розмалювала пейзаж осінніми фарбами, а й рукотворну. Окничани славно попрацювали, щоб зробити свій спільний дім гарним і затишним. Сяяв на сонці золотими куполами храм, в якому наближаються до завершення реставраційні роботи. Гостинно розчинив двері Будинок культури – капітально відремонтований, дизайнерськи оформлений, сучасно оснащений. Як повідомив директор БК Дмитро Кавтя, рік роботи в нових умовах був плідним: десятки селян різного віку відвідують гуртки (вокальний, танцювальний, театральний та «Умілі ручки»). Виставка виробів Валентини Вагелюк, Валентини Грабаровської та Галини Поліщук привертала загальну увагу. Тут були вишиті рушники й картини, мережані серветки та інше рукоділля, яким окничани прикрашають будинки. Секретами майстерності, перейнятими від бабусь, і власними творчими знахідками умілиці щедро діляться з юними гуртківцями, які підготували жанрову сценку «Моє село». Фігурки людей і тварин, хатка та млин, дерева й квіти – усе це сплетене на спицях і гачком! Свої таланти показали й інші гуртківці. А на сцені задушевно співали, завзято танцювали, натхненно декламували вірші окничани всіх поколінь.
«Талановиті та працелюбні люди – головне багатство нашої землі. Такі й окничани, що з любов’ю та старанням облаштовують своє село, – зазначила заступник глави районної держадміністрації Галина Трублаєвич. – Ця повсякденна праця дає надію на подальший розвиток населеного пункту». Олегу Богаревському, одному з найактивніших жителів села, вручено Лист подяки глави держадміністрації району та міста.
Овацією вітали земляки 93-річну Євдокію Олександрівну Матейчук. Відразу після звільнення села від фашистських загарбників вона, ще зовсім молода на той час дівчина, записалася в колгосп і присвятила рідній землі всю себе. За сумлінну працю, високі трудові показники, за перевиконання державного плану вона була тричі нагороджена знаком «Переможець соціалістичного змагання». Високо оцінили її роботу і в 1944-му, коли довелося відновлювати зруйноване народне господарство та забезпечувати переможний ривок нашої армії на Берлін. Євдокія Олександрівна нагороджена медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні».
Золотий фонд села – Світлана Андріївна і Володимир Микитович Гроза, Марфа Олександрівна і Григорій Филимонович Кавтя. Упродовж 50 років вони йдуть життям пліч-о-пліч, виховали чудових дітей, дочекалися онуків. Секретами родинного довголіття вони готові ділитися з молодятами. «Урок цей буде повчальним! – упевнені Христина і Микола Храновські, які вийшли на сцену з новонародженою донечкою. – І не тільки для нас: адже в селі цього року створено дві нові сім’ї, народилося дві дівчинки та два хлопчики».
Ювіляри, наречені та малята отримали подарунки від депутата Верховної Ради ПМР Порфирія Шкільнюка і трудового колективу «Кам’янського колоса». «Це сільгосппідприємство, а також землекористувач Сергій Лупашко матеріально підтримують прагнення окничан облаштувати нашу малу батьківщину. А завдяки допомозі уродженця села Порфирія Шкільнюка відремонтовано Будинок культури та дитячий садок, реставрується храм. У найближчій перспективі – упорядкування сільського парку та території для ринку, продовження роботи з освітлення вулиць і ремонту громадських колодязів», – повідомив глава сільської адміністрації Ігор Козачок.
З великим піднесенням зустрічали окничани й «День передплатника» – традиційну акцію державної установи «Приднестровская газета». Довкола столу, за яким працювали листоноша Ольга Козачок і завідувачка поштового відділення Любов Цирульник, відразу ж стовпився народ. З’ясувалося: всі вони – вірні друзі республіканської українськомовної газети, читають її від дня створення. Сорок окничан скористалися цього дня можливістю передплатити «Гомін» на 2018 рік і стати учасниками безпрограшної лотереї. Чекаючи своєї черги, вони охоче ділилися з кореспондентом думками про газету.
«У нашій школі всі учні вивчають українську мову, тому «Гомін» мені дуже допомагає в роботі. Газетні публікації використовую під час підготовки заходів різного характеру: пізнавальних і розважальних, краєзнавчих і творчих, про історію і культуру, – підкреслила шкільний бібліотекар Олеся Шкільнюк. – Тому я вже багато років підшиваю республіканське українськомовне видання. Передплачую «Гомін» для себе, у вихідні вдома уважно читаю, а потім приношу в бібліотеку, щоб і колеги могли погортати тижневик, підібрати нові матеріали для занять або позаурочних заходів. Користуються моєю підшивкою, готуючись до уроків, і школярі: малята шукають загадки та вірші, старшокласники – літературні огляди. Республіканська газета «Гомін» – корисне для всього нашого колективу видання!»
Ніна ПАНАЇДА.