До племені комсомольців – романтиків і трудівників – належить ветеран праці, першобудівник і комсомольський ватажок Молдавської ДРЕС Таїсія Таран.
Одного разу дівчині потрапило на очі оголошення, що на Кучурганській ДРЕС, оголошеній в СРСР ударним Всесоюзним комсомольським будівництвом, дуже потрібні робочі руки. У липні 1962 року кранівниця баштового крана Таїсія Таран, зібравши невелику валізу, прибула до Молдавії. З собою вона прихопила кілька дівчат, з якими цілий рік за комсомольською путівкою відпрацювала на будівництві Західно-Сибірської ТЕЦ у Новокузнецьку.
Сільська дівчина з невеликого Дзержинська, що у Краснодарському краї, виросла без материнської ласки, може, тому їй так хотілося долучитися до чогось важливого і могутнього. Вона стала учасницею закладки головного корпусу електростанції. Спочатку це був тільки величезний котлован, навколо якого наростав брязкіт арматури, сліпуче виблискувало зварювання і гуркотіли вервечки машин, які везли бетон. Тут, на зведенні майбутнього енергогіганту, вона працювала підсобницею муляра. Після зміни, змерзла від дощу і вітру, втомлена дівчина поверталася до свого вагончика і провалювалася в сон. У вихідні дівчата в чоботях не за розміром пробиралися заболоченою дорогою в сільський клуб. Там крутили платівки з веселими піснями, грала гармошка, лунали сміх і жарти. Тая взула легкі туфельки, і, як у ві сні, збулася її мрія: на повільний танець дівчину запросив хлопчина, з яким пізніше вона назавжди пов’язала своє життя.
Про грандіозні масштаби будівництва свідчить той факт, що для постачання техніки та необхідного обладнання по території всього Радянського Союзу були прокладені спеціальні залізничні маршрути. Понад 500 підприємств направляли сюди свою різноманітну продукцію та техніку.
Таїсія Таран згадує, як начальник будівництва роздобув малогабаритний кран-підйомник «Піонер», управління яким було довірено їй. Пізніше з її участю будуть зведені перші будинки на вулиці Будівельників, Котовського та на бульварі Енергетиків.
Невлаштованість побуту і важка робота Таїсію не лякали. Тут, серед таких же, як вона, молодих і відважних, вона зрозуміла – це її друга батьківщина. І люди в 1963 році довірили їй завідувати сектором обліку комсомольської організації. На той час на будівництві було понад дві тисячі комсомольців. Таїсія добре пам’ятає чудову людину, першого секретаря комсомольської організації будівництва Віктора Лебьодкіна. Пізніше він написав книгу про комсомольців Молдавської ДРЕС і став заступником головного редактора газети «Советская Молдавия». Одного разу у Таїси вкрали всі комсомольські внески. Вона, звичайно, поплакала і внесла в касу свою зарплату. Випадково дізнавшись про це, секретар організував для неї матеріальну допомогу. «Такі були люди, – з гордістю говорить Таїсія, – такий був спільний дух у нашому колективі: один за всіх, і всі за одного! Найважча робота була нам під силу і в радість. Я пам’ятаю, як під час здачі першого блоку ДРЕС бригада ізолювальників ударно працювала кілька діб поспіль. Їли прямо на робочому місці. Поспішали, хоча ніхто нас не змушував це робити, ніхто не обіцяв великої винагороди й особливих почестей. Розуміли – треба дати електроенергію». Небачений розмах Всесоюзного ударного будівництва давав усім відчуття особистої причетності до великої й потрібної справи, потроював сили людей і віру в те, що все буде гаразд. Комсомольці всього нашого краю, Тирасполя і Бендер, столиці колишньої Радянської Молдавії у вихідні приїжджали на допомогу будівельникам енергогіганту. Абсолютно безкоштовно вони розвантажували вагони з цеглою, розчищали майданчики під майбутні об’єкти й дороги. «Одного разу, – згадала ветеран, – до нас приїхали кулінари-початківці й приготували дуже смачний обід із різних національних страв».
Таїсія Таран живе в будинку, який колись сама будувала. Щаслива дружина, мама і бабуся, вона впевнена, що нинішня молодь повинна бути гідною спадкоємицею тих, хто здобув Перемогу у Великій Вітчизняній війні, а також комсомольців її покоління, які зробили багато корисного, що служить нам і по сьогодні. Роки своєї комсомольської юності вона вважає найсвітлішими у своєму житті.
Ольга ОЛЕКСАНДРОВА.