У меморіальному будинку-музеї академіка Миколи Зелінського на початку жовтня відкрилася виставка ліногравюр «Лінії й натхнення». Роботи учнів Олега Болтнєва, відмінного працівника культури, члена Спілки художників Придністров’я, викладача дитячої художньої школи імені Олександра Фойницького, присвячена 226-й річниці заснування міста Тирасполя.
– Розкажіть, як створювалася виставка «Лінії й натхнення»?
О. Б.: Я вже 5 років викладаю предмет «Ліногравюра». На цій виставці представлені кращі роботи моїх учнів за весь цей час. Вони присвячені нашому рідному місту, орденоносному Тирасполю.
– За яким принципом відбиралися роботи для виставки?
О. Б.: Роботи мають бути виконані з цікавим творчим підходом, мати художню цінність і смислове навантаження, звичайно, відповідати тематиці «Моє місто». Необхідно, щоб вони були завершені технічно й мали якісно виконаний друк, тобто відбиток.
– Звідки берете ідеї для своєї творчості? Як і коли вони народжуються?
О. Б.: Моя творчість жанрово поділяється на живопис і графіку. Досвід створення художніх полотен складався без будь-якого поспіху, досить повільно й плавно перетікав з моєї педагогічної діяльності. Коли я почав викладати в дитячій художній школі імені Олександра Фойницького, перед тим, як на уроці створити для учнів композицію для малюнку, я малював її сам. Якщо мені вдавалося виконати завдання, то я міг і дітям пояснити, як це зробити. Так поступово, починаючи з малювання простих натюрмортів, я вирішив розвиватися творчо. Раніше найчастіше я писав картини аквареллю, а останнім часом почав працювати ще й олійними фарбами.
Ідеї для моєї графічної творчості завжди живуть у думках, але їх потрібно вловити. Людині властиво, що вона кожну хвилину про щось думає, й цю думку необхідно зупинити на певному етапі й відобразити у своїй роботі. До своїх учнів я намагаюся донести не тільки вміння намалювати, а й спосіб розуміння цього процесу, щоб вони ним зацікавилися.
– Чи є серед Ваших робіт такі, що особливо Вам подобаються?
О. Б.: У мене немає особливої прихильності до певних робіт, якщо художник прив’язується до якоїсь роботи, то він гальмує себе в мистецтві. У творця завжди повинен бути пошук і прагнення до кращого. Якщо робота виконана добре, то її можна зробити ще краще, більш майстерно. Зробити іншу, нову, неповторну…
– З яким настроєм Ви зазвичай пишете Ваші акварельні роботи? Що хочете відобразити в них?
О. Б.: Бажано, звичайно, щоб настрій був гарний. Робота повинна йти від душі. Коли ідея вже продумана, й у хорошому настрої починаєш її втілювати, то процес захоплює настільки, що планував зобразити одне, а виходить трохи інше, ще краще. От це й цікаво. Аквареллю можна виконати досить швидкі й цікаві творчі роботи.
– У книзі «Образотворче мистецтво Придністров’я», до якої увійшли полотна придністровських художників за період з 1990 по 2010 роки, була опублікована Ваша акварельна робота «Перший сніг». Чому для публікації вибрали саме її?
О. Б.: Ця акварель написана цікавою гризайльною техникою. Гризайль – це живопис одним кольором, його відтінками. В роботі «Перший сніг» використано всього лише 3 фарби. Вона графічна, стримана в кольорі, написана холодною гамою. Мені подобається мінімалізм у барвах, і, можливо, тому ця робота виділялася й дуже цікаво виглядала серед інших.
– Ви працюєте викладачем у дитячій художній школі імені Олександра Фойницького. Чи важливо для художника мати учнів?
О. Б.: Зараз мені хочеться мати хороших учнів, з якими можна поділитися тими знаннями, які в мене є. Таким чином ми, художники, продовжуємо своє мистецтво: передаємо наступникам розуміння прекрасного, своє бачення світу, філософію життя. Приємно, що є випускники, які після закінчення художньої школи продовжують навчання в галузі образотворчого мистецтва.
– У яких навчальних закладах?
О. Б.: Одна з перших моїх учениць вступила до Санкт-Петербурзької державної художньо-промислової академії імені Олександра Штігліца. Я був дуже радий і гордий. Я намагаюся відстежити шлях і творче зростання своїх учнів. Близько 30 моїх випускників продовжують навчання у вищих навчальних закладах Росії (в Москві та Орлі), України (в Одесі), Молдови (в Кишиневі), а також у Придністров’ї, в Бендерському вищому художньому коледжі імені Віктора Постойкіна та в Рибниці.
– Як Ви оцінюєте перспективи, визначаєте здібності та обдарування своїх вихованців?
О. Б.: Бувають учні, в яких талант видно відразу. Вони яскраві, емоційні, не бояться йти вперед і експериментувати. А є такі, які відкриваються поступово, не поспішаючи, й навіть не розкрившись до кінця під час навчання в художній школі, вступають у художній коледж і тільки там повністю розкривають свій талант. Його ніколи не пізно відкривати: і в 20, і в 30, і в 45 років. Потрібно просто шукати себе.
– Як розкрити талант дитини? Як зрозуміти, яка техніка малювання є важливішою для розкриття її таланту?
О. Б.: Вважаю, що потрібно пробувати різні техніки й способи малювання: олівцями, аквареллю, гуашшю… Якщо дитина у вільний від навчання час щось малює, то на це треба звернути увагу й направити в художню школу, де викладачі серйозно займуться розкриттям її таланту. Дітям потрібно не зупинятися й просто творити, не ставлячи для себе будь-яку мету, та на сьогоднішній момент робити те, що подобається.
– Чи потрібно дітям розвивати свої здібності до малювання?
О. Б.: Безперечно! Обов’язково потрібно. Адже так вони будуть всебічно розвинені. Можливо, не всі стануть художниками, проте навчаться бачити й цінувати красу, а це дуже важливо. Цього року тепла та гарна осінь, і діти, які навчаються в художній школі, впевнений, зможуть помітити цю красу в кожному листочку.
– Ви колись проводили майстер-класи з малювання для дітей початкової школи Республіканського українського теоретичного ліцею-комплексу (РУТЛ-К). Чи плануєте ще давати такі майстер-класи?
О. Б.: Так, якщо мене запросять, – у будь-який час із задоволенням можу провести майстер-клас.
– Що є метою таких заходів для дітей?
О. Б.: Знайомство з мистецтвом. Вони дізнаються, що є такі люди – художники. Я їм показую те, що я вмію робити, й вони розуміють, що мистецтво – це не настільки далеко, воно є не тільки в Луврі й Третьяковській галереї, мистецтво близько, воно – поруч. Потрібно тільки знати, де та як його впізнати. Таким чином, на майстер-класах діти дізнаються, що в мистецтві є щось цікаве.
– З учнями якого віку Вам цікавіше працювати – зі студентами чи школярами?
О. Б.: З будь-яким віком цікаво працювати, навіть із пенсіонерами, тому що в них своє бачення світу. Вони його не тільки бачать, але й оцінюють з точки зору свого життєвого досвіду. Діти, на мою думку, більш відкриті до нової інформації, вони сприймають її простіше, на відміну від студентів, які дивляться на нове, критично оцінюючи його. А з дорослими – ще складніше…
– Ви закінчили ПДУ ім. Т. Г. Шевченка. Що можете сказати про творчість Великого Кобзаря як художника?
О. Б.: Мені подобається те, що він працював у різних видах мистецтва. Завжди подобалися його роботи й підхід до життя. Він самобутній, індивідуальний та багатогранний. Це сильна особистість.
– Які художники минулого й сьогодення Вам подобаються, хто близький за творчістю?
О. Б.: Із художників минулого мені подобаються передвижники й імпресіоністи. У різний час подобалися Сальвадор Далі, Олександр Дейнека, а з передвижників – Валентин Сєров.
Із сучасників подобається творчість багатьох живописців Придністров’я й інших країн. У наш час розвитку високих технологій, світ став досить тісним. Я стежу за творчістю художників з Індії, Китаю, а вони споглядають мої картини. Якщо мені подобається їхнє мистецтво, а їм – моє, то це означає, що в нас відбувається спілкування. Це великий показник, коли художники різних країн, не маючи можливості спілкуватися будь-якою мовою, спілкуються мовою мистецтва.
– Маєте Ви якесь захоплення у вільний час чи малювання, художня творчість і є Ваше хобі?
О. Б.: Моє хобі – творчо мислити, а моя робота – це творче виконання моїх думок.
– Які підсумки Ви зазвичай підбиваєте після виставок?
О. Б.: Підсумки підбивають глядачі, а відкриття виставки – це маленька частина тих дій, які здійснюються до нього. Дуже багато підготовчої роботи. Коли ж усе готово, перед відкриттям, з’являється легка пустота, яку хочеться заповнити новими цікавими й незвичайними арт-проектами.
– Як довго триватиме виставка «Лінії й натхнення»?
О. Б.: Приблизно до середини листопада. А тих, хто не встигне її відвідати, запрошую переглянути ці роботи в дитячій художній школі імені Олександра Фойницького, де я проведу екскурсію, все розповім і покажу, як на майстер-класі.
– Чи зможуть читачі газети «Гомін» з віддалених куточків Придністров’я побачити картини з цієї виставки?
О. Б.: Так, така можливість планується. Виставка, яка зараз відбувається в Тирасполі, – експериментальна. Таких у Придністров’ї ще не було. Ми її збираємося доповнити й відправити в Дубоссари. А потім, можливо, передислокуємо й до Рибниці.
– Що можете порадити й побажати художникам-початківцям?
О. Б.: Тим, хто насмілився, нарешті, взяти в руки пензель, потрібно трохи терпіння. Я сам колись починав. Не слід сподіватися, що бажаний результат буде дуже швидко. Потрібно вперто працювати, навіть якщо немає результату, навіть якщо він негативний і нічого не вдається. Треба працювати далі, й не боятися вчитися і в 25, і в 30, і в 35, і в 40 років. Я й тепер навчаюся – вчуся бути іншим. Якщо я залишатимуся весь час однаковим, то не буде руху вперед, деякий час все залишатиметься на одному рівні, а потім поступово й неухильно покотиться назад… Потрібно рухатися вперед, експериментувати, працювати, й усе обов’язково вдасться!
З художником спілкувалася Катерина ЧЕКЧЕЄВА.