Завершується 2018-й, оголошений у Придністров’ї Роком рівних можливостей. І вже можна з упевненістю сказати, що поставлене керівництвом республіки завдання – привернути до проблем людей з обмеженими можливостями увагу суспільства – досягнуте. На всіх рівнях ведеться робота щодо створення безбар’єрного середовища та вирішення широкого кола питань, пов’язаних з оздоровленням, інклюзивною освітою, соціалізацією інвалідів.
Активно беруть участь у реалізації Указу Президента ПМР установи народної освіти Кам’янського району. Педагоги, що працюють у школах, дитячих садках, закладах додаткової освіти, розробили заходи, в яких акцент зроблено на вихованні. На класних годинах і в бесідах учителі намагалися привернути увагу школярів до проблем людей з обмеженими можливостями здоров’я, прищепити своїм вихованцям почуття милосердя та доброти. Застосовували педагоги й активні форми духовно-етичного виховання: підлітки брали участь у добродійних акціях, надавали шефську допомогу інвалідам.
Своєрідним підсумком річної роботи став районний конкурс «Творити добро сьогодні та завжди». Сотні творчих робіт надійшли в районне Управління народної освіти з усіх міських і сільських шкіл. У них школярі поділилися особистими враженнями від спілкування з інвалідами, а також висловили свої думки про те, як суспільство може допомогти людям з обмеженими можливостями.
Зворушливі малюнки, яскраві листівки, плакати, чітка візуальна формула яких закликає до конкретних дій, гідно оцінені компетентним журі. Понад 50 школярів стали призерами конкурсу. Відразу у двох номінаціях відзначені учні Слобода-Рашківської школи Вероніка Подолян і Данило Петраш.
На конкурс надійшли твори російською, українською, молдавською та навіть англійською мовами! І в кожній конкурсній роботі підлітки показали себе не по літах розсудливими.
Особливе враження справили твори п’ятикласників Грушківської школи Петра Станкула та Єгора Дрождея, які розповіли про тихий життєвий подвиг дівчинки, що народилася з діагнозом ДЦП. Перенісши в дитинстві декілька операцій, Оля ледве пересувалася, але щодня наполегливо боролася з недугою. Вона не лише відмінно вчилася, а й відвідувала гуртки, розвиваючи свої таланти. Головний із них, поза сумнівом, прекрасний голос. Ще одним захопленням дівчинки став бісер. Не кожна здорова людина може похвалитися вишивкою, виконаною цими дрібненькими намистинками. Оля своїми неслухняними руками виготовляла з бісеру справжні витвори мистецтва! А ще – брала активну участь у шкільних і районних заходах. «Я бачив, як важко їй було пересуватися, вона часто приходила в школу з розбитими колінами. Однокласники постійно старалися хоч чимось їй допомогти, хоча б донести портфель, – поділився враженнями Петро Станкул. – Всупереч своїм обмеженим можливостям, Оля була ведучою на всіх шкільних святах, прекрасно співала, натхненно читала вірші. Це допомагало їй відчувати себе такою самою, як усі».
«Оля Катрук успішно закінчила Грушківську школу, а ще одержала за 9 років величезну кількість грамот за творчі та інтелектуальні конкурси. Ця весела, товариська, життєрадісна дівчинка стала прикладом величезної сили волі для багатьох, але перш за все – для дітей-інвалідів, – упевнений Єгор Дрождей. – У нашій школі є ще один учень, якому необхідна особлива увага, бо він – дитина з обмеженими можливостями. Ваня дуже добрий та працелюбний хлопчик, спокійний і стриманий, нікого не образить. Він допитливий, любить читати, малювати, пізнавати світ. Улюблений предмет – трудове виховання. Він добре вчиться і дуже старанний. Усі школярі до нього ставляться з розумінням і пошаною, допомагаючи справлятися з труднощами».
Читаючи твори учнів із Грушки, розумієш: настільки уважне ставлення до потреб особливих людей у такому юному віці – результат системної виховної роботи педагогів, які з дитинства прищеплюють своїм учням такі риси, як доброта, чуйність, милосердя, співчуття. Адже це від дорослих, які оточують дитину: батьків, членів сім’ї, вчителів – залежить, чи сприйматиме молоде покоління людей з обмеженими можливостями як рівних у правах, не забуваючи й про те, що їм потрібні підтримка та допомога.
«Існує думка, що нині кожен живе сам по собі, не вникаючи в проблеми інших. Нібито, сидячи за моніторами комп’ютерів, люди перестали спілкуватися та втратили чуйність і те тепло душі, якими славилися раніше. Я вважаю, що це не так. Кілька років тому важко захворів мій молодший брат. Майже рік мама провела з ним в онкогематологічному відділенні Кишинівської лікарні. Завдяки чуйності зовсім незнайомих людей були не тільки вчасно придбані всі потрібні ліки, а і скрашені малюванням, цікавими іграми та виставами тяготи тривалого перебування в лікарні, – написала учениця 9 класу Рашківської школи Вікторія Жосан. – Щороку до нас напередодні Різдвяних свят приїжджають представники добродійної організації «Синій птах» і привозять Стасу новорічні подарунки. І таких прикладів на світі – тисячі».
Учениця Кам’янської СШ № 2 Юлія Каунова свою точку зору щодо необхідності творити добрі справи висловила у віршах. Катерина Степанець, шестикласниця з села Ротар, продемонструвала дві грані свого таланту, проілюструвавши твір гарним малюнком. Кирило Вакар, одинадцятикласник із Кам’янської СШ № 1, висловив свої думки не лише рідною молдавською, а і російською мовами. А на знімку ви, шановані читачі, бачите авторів кращих українськомовних творів Юлію Котерняк і Катерину Самоній (СШ № 2) з наставницею – вчителем вищої категорії Оксаною Івасівою.
Лариса ЛЕГКУН.