У Кам’янському районі проживають понад 800 осіб з обмеженими можливостями. Близько 250 з них об’єдналися в громадські організації (районні товариства інвалідів і сліпих), щоб разом вирішувати найгостріші проблеми: оздоровлення та навчання, працевлаштування і соціальної підтримки, участі у суспільному житті.
«В умовах хронічного дефіциту коштів (а надходять вони в основному від меценатів), розв’язувати всі ці питання непросто. Але наша організація налагодила тісну співпрацю з керівництвом району, суб’єктами господарювання, установами соціального спрямування, щоб спільно знаходити можливість підтримувати тих, кому допомога життєво необхідна, – розповів керівник Районного товариства інвалідів Дмитро Буцура. – Інколи це фінансова допомога у лікуванні – тоді організовуємо збір грошей серед земляків. Коли треба впоратися по господарству, ми залучаємо школярів і волонтерів. Але часто інвалідам потрібна не матеріальна, а моральна опора, щоб не відчувати себе відірваними від інших людей, від реального життя. Тому ми прагнемо зустрічатися не лише тоді, коли потрібно організувати добродійну акцію, а просто заради спілкування».
Саме у такій дружній атмосфері у Кам’янці відзначили Міжнародний день інвалідів. Активісти громадських організацій, які згуртовують людей з обмеженими можливостями, зібралися на вечорниці «Від серця до серця». За чашкою ароматного чаю ділилися проблемами та успіхами. З особливим задоволенням обговорювали результати поточного року, який завдяки Указу Президента ПМР став вельми плідним у плані створення рівних можливостей.
Заступник глави держадміністрації району Галина Трублаєвич зазначила, що на Кам’янщині були задіяні всі важелі для розв’язання щонайширшого кола проблем. Головна серед них – створення доступного середовища. Зокрема, в місті оснащено пандусами всі адміністративні та соціальні об’єкти, обладнано з’їзди з тротуарів. Активно підтримали цей почин і підприємці. Серед них – Надія Константинеску, яка повністю пристосувала своє підприємство громадського харчування для обслуговування людей з обмеженими можливостями. Освітній комплекс у селі Слобода-Рашків може взяти участь у конкурсі «Наше місто – для всіх»: тут створені всі умови для інклюзивної освіти інвалідів.
Заходи зі створення безбар’єрного середовища будуть продовжені наступного 2019 року. У бюджеті передбачені кошти для обладнання адміністративних споруд кнопками виклику, які допоможуть налагодити пряму комунікацію людей з обмеженими можливостями з фахівцями. Для зручності інвалідів із вадами зору будуть перероблені дорожні переходи: біла смуга на «зебрі» стане жовтою – контрастнішою та помітнішою.
Протягом Року рівних можливостей на Кам’янщині неодноразово проводилися добродійні акції, під час яких збирали кошти для лікування дітей і дорослих за межами Придністров’я. Виявилося, що жителі району, дійсно, чуйні та милосердні – вони допомогли своїм землякам. Здійснювалася широкомасштабна просвітницька робота, щоб кожен член суспільства усвідомив: інваліди – це люди не з обмеженими, а з воістину безмежними можливостями. Вони брали участь у майстер-класах, показували свої таланти й уміння, ділилися життєвим досвідом і мудрістю.
От і на вечорі з нагоди Міжнародного дня інвалідів пощастило побачити серед артистів Олену Лису (на фото – праворуч). Інвалід з дитинства, вона прожила життя, яке мало чим відрізняється від буття здорової людини. «В Окницькій школі, де я навчалася, багато уваги приділялося збереженню та розвитку народних традицій. Разом із сестрами я співала українські пісні – у нас було вокальне тріо. А ще – дуже хотіла танцювати, не розуміючи, що для дитини-інваліда це неможливо», – згадує Олена Іванівна. Коли усвідомила свої обмежені можливості – пережила всю гаму почуттів: заперечення, образи, жалю до себе… Здолати цей настрій допоміг батько – інвалід Великої Вітчизняної війни Іван Микитович Вогнистий. Постійні читачі нашої газети, напевно, пам’ятають цього активного учасника процесу відродження національної самосвідомості українців Придністров’я. Життям він йшов із жартами та народними піснями. Любов до них, оптимістичний настрій та вміння підніматися над обставинами передав своїм дітям та онукам. Беручи приклад з батька,трудівника місцевого колгоспу, Олена освоїла професію перукаря і все життя присвятила тому, щоб за допомогою гребінця та ножиць робити земляків красивими. А ще вона співає. Для себе та чисельної рідні, для кам’янчан і гостей нашого міста, для всіх, кому до вподоби народна манера виконання, коли пісня народжується в душі… Ця задушевність панує в ансамблі вокалісток, організованому влітку в Районному будинку культури. Його виступ став найяскравішим моментом, родзинкою вечора. Улюблені пісні у виконанні ветеранів праці захопили аудиторію, яка з натхненням стала підтримувати співаків. І від серця до серця, дійсно, протягнулися незримі ниточки єднання.
«Приємно відчути себе знову в строю, – поділився думкою Олексій Буцура. – Так сталося, що після операції я почав втрачати зір, а з 1997 року став інвалідом по зору. Проте прагнув не загубити життєвих орієнтирів. П’ять років очолював Районне товариство сліпих: шукав спонсорів для розв’язання проблем людей з обмеженими можливостями, організовував заходи на їх підтримку… А нині – сам учасник такої зустрічі, і розумію: вони дуже потрібні нам, щоб підтримувати зв’язок із суспільством, бути причетними до всього, що відбувається в рідному краї». Цю точку зору поділяли всі, кого об’єднав теплий вечір дозвілля, що став своєрідним підсумком Року рівних можливостей та прологом наступного, 2019-го, в якому, поза сумнівом, продовжиться створення комфортних умов для всіх категорій громадян Придністров’я.
Тетяна ГРИЦЮК.