Академія наук України заснована декретом гетьмана Скоропадського рівно 100 років тому – 27 листопада 1918 року. Цього ж дня народився і майбутній президент Національної академії наук України Борис Патон. Він був другою дитиною в сім’ї професора Київського політехнічного інституту (КПІ) Євгена Патона і Наталії Будде.
Були тоді досить складні голодні часи. Влада в місті змінювалася багато разів. Сім’я Патонів могла виїхати за кордон, але Євген Оскарович все ж вирішив залишитися. Знаходив роботу для себе та інших викладачів КПІ. У 1920 році Київ захопили польські війська, але незабаром їм довелося залишити місто. Відступаючи, вони підірвали Ланцюговий міст. Через п’ять років його відновили за оригінальним проектом Євгена Патона. «Пам’ятаю себе маленьким хлопчиком, коли батько взяв мене на відкриття цього мосту, – згадував Борис Євгенович. – Так і стоїть перед очима красень-міст, святковий, прикрашений гірляндами зелені та червоними полотнищами. Колони людей з прапорами та гучний оркестр. Сяють очі батька. Перерізають червону стрічку. По мосту покотилися перші трамваї».
Через кілька років після цього Патон-старший загорівся ідеєю зводити мости за допомогою нової на той час технології – зварювання. Став видатним у цій галузі вченим. Але він не наполягав, щоб сини пішли по його стопах. Борис Євгенович підкреслює: йому з братом була надана свобода вибору майбутньої професії.
Згодом Борис також став студентом КПІ. Він пояснював, що мав потяг до техніки з дитинства. У Київському політехнічному його батько пропрацював 35 років, створив дві кафедри: мостів та електрозварювання. Жила родина на території Політехнічного, поки хлопцеві не виповнилося 11 років. Це була його рідна домівка. Тут, у професорському корпусі, він і народився. На алеях університетського парку минуло його дитинство. Вступаючи в інститут, він ніби повернувся додому.
Інститут він закінчив у той час, коли почалася війна – в червні 1941 року. Молодого фахівця направили на Волгу в місто Горький на оборонне підприємство «Червоне Сормово». Через деякий час Бориса перевели в Нижній Тагіл, куди за наполяганням Патона-старшого евакуювався з Києва Інститут електрозварювання.
З невеличким колективом наукових працівників Євген Оскарович створив зварювальні автомати, за допомогою яких поставив на потік зварювання корпусів танків. Співробітники інституту, а разом з ними й Борис Патон, працювали за тим же графіком, що і робітники Уральського танкового заводу, – з ранку до десятої вечора, а то і до півночі. Завдяки цим автоматам вдалося в десять разів прискорити виготовлення корпусів легендарних танків Т-34.
Можна сказати, що Патон – потомствений металург. Ім’ям його батька, академіка Євгена Патона, названо знаменитий суцільно-зварний міст через Дніпро в Києві довжиною 1 542 метри. Проїжджаючи по цьому мосту, Борис Патон завжди немов зустрічається з ним і каже: «Здрастуй, батя!» Сам він, безумовно, гідний син і продовжувач наукової династії – автор понад 1 000 публікацій і 400 винаходів.
Якось в одному інтерв’ю Борис Патон говорив, що тепер добре розуміє свого батька, який у 80-річному віці на роботі всіх квапив. Адже що старша людина, то більше ідей хочеться їй втілити в життя, більше встигнути зробити.
Один із секретів творчого довголіття Бориса Євгеновича – заняття спортом. Він регулярно грав у теніс, до 76 років захоплювався водними лижами, поки не зламав шийку стегна. В останні роки віддає перевагу плаванню.
Коротка довідка
Борис Євгенович Патон – радянський і український учений в галузі металургії та технології металів, доктор технічних наук, професор. З 1962 року – президент Національної академії наук України. Востаннє був переобраний 2015 року. З 1953-го – директор Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона. Найстаріший (одночасно за віком і за терміном перебування на посаді) Президент державної Академії наук у світі, а також найстаріший (як за віком, так і за терміном перебування в статусі) дійсний член Національної академії наук України та Російської академії наук. Живе і працює в Києві.
Наукові дослідження академіка Бориса Патона присвячені автоматизації зварювальних процесів і керуванню ними; новим процесам зварювання; розробці космічних технологій зварювання та пристроїв для їхньої реалізації; розв’язанню проблем створення магістральних нафтопроводів і газотранспортних систем (технології виробництва труб, спорудження трубопроводів, надійність, залишковий ресурс, діагностика матеріалів і конструкцій); методам і технологіям спеціальної металургії зварювання живих тканин. Він заклав основи електрошлакової переплавки та спеціальної електрометалургії. Є засновником нових науково-технічних напрямків – космічної технології й космічного виробництва. Був учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Відповідаючи на запитання про відчуття перед своїм ювілеєм, Борис Євгенович зазначив: «Емоції є, але не завжди хороші, тому що життя складне. Для себе хотілося б, щоб життя тривало, щоб люди поважали науку. Це найголовніше. Мемуарів не пишу – у мене інші плани. Потрібно розвивати науку». Він і досі кращим подарунком вважає книги й упевнений, що в Україні все буде добре.
Цікава новина: у Києві на пасажирському транспорті триває проект «Видатні українці», в рамках якого вагони лінії швидкісного трамвая прикрашають портретами відомих особистостей. Один із них оформлений на честь ювіляра Бориса Патона. У салоні пасажирам на моніторі транслюють інформацію про його досягнення в науці, знайомлять з життєвим шляхом та видатними предками.
До речі, дід академіка – Оскар Петрович Патон – був консулом Російської імперії в Ніцці. Там у березні 1870 року й народився його батько – Євген Патон. В одній із церков Ніцци зберігаються документи, які підтверджують, що хрещеним батьком немовляти був Великий князь Романов.
Уляна БОНДАРЧУК.