Залишилося зовсім мало часу до найтаємничішого, найчарівнішого, найулюбленішого для всіх свята. А щоб ви вже хоч трохи відчули казкову атмосферу Нового року, дозвольте вам дещо розповісти…
У нашому музеї є невелика колекція старовинних ялинкових іграшок. До нас вони потрапили різними шляхами: щось дісталося від дарителів, дещо принесли знайомі, а щось знайдено випадково. Та у цих Діда Мороза і Снігуроньки, напевно, найцікавіша історія того, як вони опинилися під нашою ялинкою.
Подарувала їх музею Тамара Миколаївна Доруш. З нашого досвіду хочемо зауважити, що здебільшого нам приносять речі, які мають велику цінність для їхніх власників. І кожна така річ має свою історію.
Ось що розповіла Тамара Миколаївна, передаючи нам новорічні атрибути: «У мого чоловіка була старенька бабуся. Одного разу ми прийшли до неї в гості, й вона попросила нас допомогти розібрати старі речі. На антресолі ми з чоловіком знайшли стареньку фанерну валізку. З великими зусиллями ми розкрили її й… о диво! Там лежало кілька ялинкових іграшок, обгорнутих цигарковим папірцем. Виявилося, що їх вона купила в Москві, коли їздила на навчання. Скляні ялинкові прикраси на той час були розкішшю, особливо у нас. Сусіди приходили, щоб помилуватися ними. І серед того скарбу ми знайшли цього Діда Мороза. Нашому захопленню не було меж: такого Дідуся у нас ще не було! Ми вирішили, що одному йому буде сумно, тож треба терміново шукати для нього Внучку.
Одного разу, напередодні Нового року, прогулюючись ринком, ми помітили бабусю, яка торгувала всякою всячиною. У коробці з різним посудом і битими платівками лежала така нещасна Снігуронька. Ми відразу зрозуміли: це вона, та сама єдина Внучка! Звичайно, ми її купили й урочисто принесли до Дідуся. Тепер вони не розлучаються одне з одним».
Ось така історія.
Оксана КУЗЬМИН,
завідувач музею історії села Попенки.